< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Образ і культура оратора

Оратор повинен зважати на те, чого від нього очікує конкретна аудиторія, а не просто виходити на кафедру, аби "самовиразитися". Він мусить думати не лише про те, як він "сприймається"•, чи матиме успіх; важливіше те, що відбувається у свідомості слухача, а не на кафедрі. Мета промови – досягти бажаної реакції аудиторії.

Оратор не повинен відчувати себе "зверхньою істотою". Він мусить мати слухача "у власній голові", бути співбесідником, а не "спантеличувати аудиторію" високими словами. Тому промова в основному має бути подібна до звичайної бесіди.

Маючи на меті переконати людей, оратор повинен добре готуватися до майбутнього виступу. Не кожен володіє даром імпровізації, виступу без підготовки. Та й дар цей розвивається й шліфується завдяки ретельній системній праці над собою.

Щоб оволодіти чиєюсь свідомістю, потрібно спочатку опанувати себе, навчитися керувати своїми думками та почуттями.

Оратор мусить дисциплінувати думку (логіка), емоцію (не варто "плакати" чи "реготати" на кафедрі), жест (погано, якщо промовець нагадує незграбними рухами працюючий млин або, навпаки, подібний до нерухомого стовпа).

Оратор має чітко визначити тему свого виступу і не відхилятися від неї. Водночас вузький знавець свого предмета, "професіонал" швидко надокучить аудиторії. Отож треба ґрунтовно знати фахову літературу. Але загальна ерудиція, знання філософії, художньої літератури, обізнаність в різних галузях науки ніяк не завадять.

Зовнішність є важливою у впливі на аудиторію. Тут важливо володіти собою, вміти "створити імідж", певний образ "сильної особистості".

Завжди уважно підходьте до вибору зачіски, одягу, взуття, слідкуйте за їх чистотою. Ваш стиль по-перше, повинен бути, по-друге – він повинен бути витриманий, охайний, діловий, не крикливий як за кольором, так і за іншими деталями. Як то: помірна довжина спідниці чи брюк, (про шорти на трибуні не будемо навіть згадувати), глибина декольте, кількість ювелірних прикрас, біжутерії, шарів макіяжу та інших сильно відволікаючих факторів.

Вираз обличчя, хода, якою ви проходите до місця виступу, постава – випростана чи згорблена, ваша жестикуляція – все це складає певне враження ще до того, як ви сказали перше слово. Симпатія чи антипатія до оратора формується саме в ці найперші хвилини.

Дуже важливою є посмішка – це надійна зброя, з допомогою якої найлегше проникнути крізь панцир інших "я". Вона усуває ворожість, настороженість або агресивність аудиторії. Щире дружнє ставлення полегшує спілкування між людьми.

До місця промови треба йти спокійно, не бігти, не поправляти на ходу одяг, не слід на ходу зачісуватися тощо. Слід дати можливість аудиторії роздивитися себе протягом 1-2 хвилин.

Під час доповідання не слід схрещувати ноги, не ставити їх разом. Положення тіла повинне бути стійким – краще ставити ноги на ширину плечей. Стежте, щоб коліна були завжди випрямлені, коли Ви стоїте. Змістіть центр тяжіння трохи вперед. Спина повинна бути прямою. Слідкуйте, щоб плечі були розслаблені. Не стійте увесь відведений для лекції час на одному місці, рухайтеся по сцені чи аудиторії. Допускається тримати одну руку в кишені брюк. Але тільки одну і лише в кишені брюк. Не ховайте долоні рук. Частіше демонструйте їх у жестикуляції. Це формує довіру слухачів.

Погляд. Уявіть собі, що ви дивитесь по телевізору новини. На що буде спрямований ваш погляд? Правильно, в очі диктора. А тепер спробуйте зосередитись на руках диктора, або на якійсь іншій деталі. Напевно вам буде незручно слухати і ви будете відчувати дискомфорт, доки не піднімете погляд на очі "співрозмовника". Так само вам буде неприємно, якщо б ведучий дивився вбік. У чому тут справа? Наша психіка має своєрідну програму стеження за очима співрозмовника. Висновки очевидні: слухачі хочуть бачити очі того, хто говорить. Зоровий контакт це те, без чого ви не утримаєте уваги.

Манера дивитися в очі не однакова у слухача і доповідача. Існує природна закономірність – той, хто слухає, дивиться в очі набагато довше. Це логічно: він менше зайнятий. Доповідач часто відводить погляд, думаючи над формулюванням наступної фрази. Проте буває так, що слухач дивиться на вас, доки ви не зробите того ж. А коли ви на ньому зосереджуєте погляд, він відводить очі. Запам'ятайте цю неприємну особливість, щоб не поступати аналогічно.

Проте є й інша крайність – безвідривно дивитися в очі, не відводячи погляд, теж погана манера. Вона створює гнітючу атмосферу. Дивіться спокійно, доброзичливо, прямо повернувши обличчя до співрозмовника. Уникайте поглядів спідлоба та скоса. Якщо перед вами декілька учасників розмови, слід періодично дивитися в очі кожному.

Досвідчений оратор уміє дивитися так, що кожен слухач відчуває його погляд "саме на собі". Треба вчитися поступово переводити погляд з одного ряду слухачів на наступний, повертатися поглядом до тих, на обличчях яких виражено зацікавлення. Існує й такий прийом: час від часу повільно "малюйте" очима цифру 8, що наче лежить горизонтально на рівні очей залу.

Жестикуляція ораторові необхідна. Заклякла постава сприймається погано. Але й "мавпяча" жестикуляція недоречна. Жестикулюючи слід тримати руки вище лінії поясу. Бажано уникати дрібних, механічних рухів руками.

Жести поділяються на механічні, ілюстративні та емоційні.

Механічні жести – це жести, що супроводжують промову без зв'язку з її змістом, тобто робляться автоматично.

Ілюстративні жести – це жести, які зображують те, про що йдеться. Ані механічних, ані ілюстративних жестів допускати не слід. Вони тільки відволікають від промови, а іноді навіть створюють комічне враження.

Емоційні жести – це жести, що підсилюють виразність промови, прикрашають її, допомагають у виділенні основних думок.

Трохи повертайте голову й корпус, робіть жести руками лише в найважливіших місцях промови. Не тупцюйте на місці, а непомітно переносьте центр ваги тіла з однієї ноги на другу. Ноги треба тримати трохи розставленими, одну ногу виставити дещо вперед. Коліна мають почуватися гнучкими. Груди й руки треба тримати без напруження.

Згадаймо слова Д. Карнегі: "Ще до того, як ми почали говорити, нас схвалюють або засуджують". Численні рекомендації щодо встановлення контакту з аудиторією звертають нашу увагу на використання різних невербальних засобів:

  • • Здійснюйте сприятливе враження на аудиторію до моменту говоріння своєю невербальною поведінкою: манерою триматися, доброзичливістю, стилем одягу.
  • • Не починайте виступ на ходу, зробіть паузу, щоб заспокоїтися самому і дати аудиторії можливість познайомитися з вами.
  • • Встановіть зоровий контакт з аудиторією і підтримуйте його, переводячи погляд від групи до групи. Чи не фіксуйте погляд на одній людині: надана сама собі аудиторія вийде з-під контролю.
  • • Продумайте положення в просторі (дистанція 2-3 метра від першого ряду) і позу – вона повинна бути природною, зручною, відкритою. Жести не повинні відволікати аудиторію від змісту промови і видавати ваше невміння впоратися з хвилюванням.

Чим більше в людині життєвих сил, тим енергійніше її мовлення. Ми чуємо і гру дзвіночків, і строгість, і зміну стилів. Несподівані повороти – свіжі приклади, рідкісні факти, гумор, позитив, легкість у спілкуванні, доброзичливість, інтрига на кожному кроці, переконливість доказів, живі природні рухи, відкритий погляд. Усе це становить комплекс ораторських якостей, який називається ХАРИЗМОЮ.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >