< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Шляхи вдосконалення техніки мовлення

Робота над мовленнєвим диханням

Звучний, гнучкий, гарний голос – це насамперед правильно поставлене дихання.

Мовленнєве дихання відрізняється від звичайного, фізіологічного. Для мовлення, особливо монологічного, звичайного фізіологічного дихання не вистачає. Мовлення й читання вголос вимагають більшої кількості повітря, постійного дихального запасу, ощадливої витрати його. Це регулюється дихальним центром головного мозку.

Найбільш корисним для мовленнєвого процесу є реберно-діафрагмальний тип дихання. При ньому працюють міжреберні м'язи, діафрагма, косі м'язи живота. Цей тип дихання називають ще фонаційним.

Для активізації роботи діафрагми та нижньочеревних м'язів пропонується спеціальна дихальна гімнастика. Важлива роль у постановці фонаційного дихання належить відпрацюванню правильної постави, ходи, адекватних жестів.

Дуже важливим виявляється добір дихання в процесі мовлення. Потрібно навчитися швидко, енергійно, а головне непомітно для слухачів підхоплювати нову порцію повітря, поповнювати його запас у кожній зручній паузі.

Постановка дихання зводиться до розвитку й удосконалення діафрагматично-реберного типу дихання. Для оволодіння їм потрібно натренувати всі м'язи, які беруть участь у дихальному процесі, і насамперед м'язи "мовленнєвого поясу", діафрагму, нижньочеревні м'язи, а також дихальні м'язи грудної клітки і міжреберні м'язи.

Працювати над технікою мовлення треба з повною участю всіх мовленнєвих м'язів, тому що будь-які "затиски" будуть негативно позначатися на голосо-вимовному апараті.

У літературі існують різні комплекси дихальних вправ. Часто вони носять ігровий характер. Вправи повинні відпрацювати:

Глибокий, енергійний, короткий вдих, в основному через ніс, спрямований у нижні частки легенів;

  • 1. Рівномірний, активний видих;
  • 2. Організований видих, "фокусування" його на кінчиках ледве зібраних (ніби для свисту) губ.
  • 3. У літературі найбільш відомою і популярною є парадоксальна гімнастика А. М. Стрельникової. Парадокс її полягає в тому, що увага акцентується не на видиху, а на вдиху. Гімнастика сприятливо впливає на організм людини: знімає нервову напругу, запаморочення, відчуття "тяжкості в голові"; активізує носове дихання; сприяє відновленню голосу при його втраті в момент загальної втоми тощо.

Вправи основного комплексу дихальної гімнастики А. М. Стрельникової містять такі рекомендації: думати тільки про вдих носом, тренувати вдих, він повинен бути миттєвий, не об'ємний, а максимально активний, галасливий, емоційний; вдих робити одночасно з рухом, в ритмі свого кроку, видих – результат вдиху, треба намагатися не помічати видиху, він має бути природний, пасивний, мимовільний. Наведемо для прикладу деякі вправи комплексу:

"Повороти голови" – вихідне положення: встати прямо. Повернути голову вправо і зробити короткий галасливий вдих. Потім відразу ж (без зупинки посередині) повернути голову вліво, шумно і коротко "понюхати повітря" зліва. Видих відбувається під час повороту голови, однак увага на ньому не акцентується. І так 16 рухів. Ні в якому разі не можна напружувати шию. Тулуб має бути нерухомим, плечі не рухаються слідом за головою і не піднімаються.

"Тягнемо канат" – вихідне положення: встати прямо, ноги на ширині плечей, руки підняті вгору, долоні стиснуті в кулаки. Злегка присісти, руки зігнути в ліктях, наче щось тягнемо, зробити короткий галасливий вдих, повернутися у вихідне положення.

"Обійми плечі" – вихідне положення: встати прямо, руки зігнуті в ліктях і підняті на рівень плечей, долоні стиснуті в кулаки. У момент короткого галасливого вдиху носом кидаємо руки назустріч один одному, як би обіймаючи себе за плечі. Відразу ж після короткого вдиху руки розходяться в різні боки. У цей момент на видиху пасивно виходить повітря.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >