< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Облік витрат виробництва

Будова обліку витрат виробництва здійснюється у такій системі рахунків: 23 "Виробництво", 24 "Брак у виробництві", 25 "Напівфабрикати", 39 "Витрати майбутніх періодів", рахунки класів 8 "Витрати за елементами", 9 "Витрати діяльності", 2 "Запаси".

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції призначено рахунок 23 "Виробництво".

За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальневиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом – вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Продукція, що не пройшла всіх етапів технологічної обробки на даному підприємстві і не відповідає визначеним параметрам та стандартам, а також незавершені роботи, не прийняті замовниками, вважаються незавершеним виробництвом.

Для визначення розміру незавершеного виробництва необхідно врахувати облік руху сировини і матеріалів, деталей, вузлів та напівфабрикатів, ступінь їх обробки та всі витрати на обробку, включаючи накладні витрати.

У виробництвах, що мають постійні залишки незавершеного виробництва, для визначення витрат, що відносяться до готової продукції, їх необхідно постійно щомісяця оцінювати.

Собівартість готової продукції за наявності незавершеного виробництва визначають таким чином: до незавершеного виробництва на початок місяця додають витрати звітного місяця, вираховують повернення запасів, а також незавершене виробництво на кінець звітного періоду. Тому правильна оцінка незавершеного виробництва є важливою.

Визначаючи вартість незавершеного виробництва, необхідно враховувати:

  • – фактично здійснені прямі витрати (за первинними документами);
  • – транспортно-заготівельні витрати за середнім відсотком, виходячи з вартості витрачених матеріальних цінностей;
  • – додаткову заробітну плату за визначеним відсотком;
  • – витрати на соціальне страхування за відсотками, визначеними, відповідно до вимог чинного законодавства, до основної та додаткової заробітної плати;
  • – Загальновиробничі (накладні) витрати, виходячи з визначеної підприємством бази розподілу.

Для точнішої оцінки незавершеного виробництва підприємства проводять його інвентаризацію. В акті інвентаризації залишки незавершеного виробництва відображають за окремими об'єктами обліку витрат, виходячи зі ступеня їх обробки, і порівнюють з даними, отриманими з бухгалтерського обліку. Одержані відхилення аналізують.

Не відображаються у складі незавершеного виробництва: виробничі запаси, які ще не підлягали обробці, втрати від браку, напівфабрикати власного виробництва, своєчасно не списані витрати, пов'язані з готовою продукцією або виконаними замовленнями.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >