< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Захфорювання вуха, горла, носа

Ангіна та гострий фарингіт

Визначення

Ангіна – гостре інфекційне захворювання одного, чи декількох компонентів лімфоїдного глоткового кільця з переважним ураженням паренхіми, лакунарного, чи фолікулярного апарату мигдаликів.

Гострий фарингіт – гостре дифузне запалення слизової оболонки глотки.

Примітка: При ангіні в запальний процес може втягуватись будь-яка група мигдаликів, а також лімфоїдна тканина надгортанника. Однак в загальній медичній практиці під ангіною розуміють запалення піднебінних мигдаликів. Як правило, ангіна супроводжується гострим запаленням слизової оболонки глотки. У закордонній літературі широко використовуються терміни "тонзилофарингіт" та "фарингіт". що є тотожними та означають тонзиліт (ангіна) або фарингіт, які викликані β-гемолітичним стрептококом групи А (Streptococcus pyogenes, БГСА).

Відповідно до MKX-W виділяють:

J 02.0 – стрептококовий фарингіт;

J 03.0 – стрептококовий тонзиліт;

J 03.8 – гострий тонзиліт, викликаний іншими уточненими збудниками".

Епідеміологія

Джерело інфекції – хворі та носії стрептококів. Основний шлях інфікування – повітряно-краплинний, проте можливі контактно-побутовий та аліментарний. Менше значення має ендогенне інфікування (за наявності в порожнині рота та горлянки вогнищ хронічної інфекції). Фактором ризику є тривале перебування в організованих колективах (дошкільні заклади, школи, гуртожитки, казарми тощо). Захворювання не має чіткої сезонності, проте частіше виникає в період епідемій гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Етіологія

Серед бактеріальних збудників гострого тонзилофарингіту найбільше значення має β-гемолітичний стрептокок групи А. Набагато рідше гострий тонзиліт викликають стрептококи групи CnG, Arcanobacterium haemolyticum. Neisseria gonorrhoeae, Corynebacterium diphtheria (дифтерія), анаероби та спірохети (ангіна Сімановського-Венсана), вкрай рідко – мікоплазми та хламідії. Причиною вірусного гострого фарингіту та тонзиліту можуть бути риновірус, коронавірус, віруси грипа та парагрипа, вірус Епштейн-Барра, цитомегаловирус, вірус імунодефіциту людини, вірус Коксакі А. Окрему группу складають ангіни при агранулоцитозі та лейкозі.

Класифікація

Класифікація ангіни та гострого тонзиліту Грунтується на етіологічних ознаках (див. етіологію). Залежно від ступеню ураження піднебінних мигдаликів виділяють класичні клінічні форми ангіни: катаральну (ураження слизової оболонки мигдаликів), лакунарну (втягнення лакунарного апарату та утворення в лакунах смаги і гною), фолікулярну (запалення лімфоїдних фолікул), фібринозну, флегмонозну, виразково-некротичну, змішану. За ступенем важкості: легкий, середньотяжкий, тяжкий. Важкість ангіни визначається з урахуванням вираженості загальних (інтоксикаційний синдром) та місцевих змін.

Зразки формулювання діагнозу

  • 1. Гострий стрептококовий фарингіт, легкий перебіг.
  • 2. Лакунарна ангіна, середньотяжкий перебіг.

Діагностика

Клінічні критерії ангіни: біль у горлі; набряк чи ексудат в ділянці мигдаликів; збільшені болючі шийні лімфатичні вузли; відсутність кашлю, у дітей – нудота, блювання, біль у животі.

Для ангіни, що викликана β-гемолітичним стрептококом групи А, характерні гострий початок, виражений інтоксикаційний синдром. Фарингоскопія – набряк і гіперемія мигдаликів, поява в гирлі лакун слизово-гнійних виділень, нашарувань на слизовій оболонці піднебінних мигдаликів, гнійне запалення фолікул.

Клінічні критерії гострого фарингіту: першіння, сухість, дискомфорт та біль у горлі під час ковтання, при запаленні тубофарингеальних валиків біль ірадіюе в вуха. Фарингоскопія – гіперемія задньої стінки глотки та піднебінних дужок, окремі запальні лімфоїдні гранули.

Ускладнення: ранні ускладнення: перитонзиліт, паратонзилярний абсцес, гнійний лімфаденіт реґіонарних лімфатичних вузлів, синусит, отит, тонзилогенний медіастеніт; пізні ускладнення: гостра ревматична гарячка, інфекційно-алергічний міокардит, холецитохолангіт, гломерулонефрит.

Діагностичний мінімум обстеження: загальний аналіз крові (для виключення інфекційного мононуклеозу та захворювань крові); мазок з поверхні піднебінних дужок і задньої стінки глотки для виявлення дифтерії; виділення культури збудника з мазків із поверхні піднебінних мигдаликів та (або) задньої стінки глотки для специфічної діагностики інфекції, викликаної β-гемолітичним стрептококом (чутливість 90%, специфічність 96-99¾), експрес-діагностика стрептококового антигену з поверхні мигдаликів та (або) задньої стінки глотки (чутливість 30-95%, специфічність 95-100%), імуносерологічна діагностика (антистрептолізін О) в 80% випадків спостерігається чотирикратне зростання титру стрептококових антитіл.

Лікування

Антибактеріальна терапія може бути розпочата до отримання результатів бактеріологічного дослідження за наявності епідеміологічних та клінічних даних, що вказують на стрептококову етіологію тонзиліту. Препарати вибору: пеніцилін, амоксицилін, амоксицилін/клавуланат. Альтернативні препарати: оральні цефалоспорини (цефалексин, цефадроксил), макроліди, або лінкозаміди. Антимикробні препарати застосовують в стандартному дозуванні протягом 10 діб, азитроміцин протягом 5 діб[1].

Примітка: За даними нещодавно проведеного дослідження SUPORTI (2010): "Ефективність та безпечність Сумамеда при лікування Інфекцій респіраторного тракта у дорослих та дітей", азитроміцин рекомендовано застосовувати протягом З діб.

Місцеві протимікробні препарати: амбазон (фарингосепт), гексетидин (гивалекс), граміцидин (грамідин), діоксидін, мірамістин, нітрофурал (фурацилін), полівідон-йод (йокс), септолете, стопангін, фузафунгін (біопарокс), хлоргексидін (гексикон, корсодил).

Для зменшення больового синдрому застосовуються місцеві анестетики: бензидамин (тантум верде), диклонін (колдрекс лариПлюс), фалмінт, лідокаїн, ментол.

При вираженій інтоксикації, больовому синдромі диклофенак, парацетамол.

Пацієнти з ангіною та гострим фарингітом потребують динамічного спостереження сімейним лікарем, терапевтом, за неефективності лікування – консультація отоларинголога, інфекціоніста.

Клінічні покази для госпіталізації хворих на ангіну – виражені явища інтоксикації; епідеміологічні – проживання в гуртожитках, казармах тощо.

  • [1] Michael R.M. Streptococcal Pharingitis/R.M. Wessels / N Engl J Med. – 2011. – №17. – P. 648-655.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >