Гострий синусит

^[1]

Визначення

Синусит – запалення слизової оболонки приносових пазух, яке буває гострим та хронічним і відноситься до найбільш частої патології в отоларингології (код МКХ-10: J 01.0-J 01.9.).

Коментар: Інфікування верхньощелепного синусу частіше відбувається риногенно – шляхом переходу запалення з носової порожнини в пазуху або гематогенно.

У разі гнійних форм синуситу найчастіше спостерігається кокова флора, рідше – синьогнійна паличка, протей, анаеробні бактерії, гриби.

Найчастіше зустрічається верхньощелепний синусит (гайморит). Слід звернути увагу на те, що гострий гайморит може виникати у віці 1,5-2 років. На запалення решітчастої пазухи (етмоїдит) можуть хворіти діти віком до

1 року; запалення слизової оболонки лобової пазухи (фронтит) та основної (сфеноїдит) зустрічається рідше у дітей, при чому після 5 років – фронтит, а після 10 років – сфеноїдит.

Класифікація

І. За перебігом і формою враження:

1. Гострий (катаральний, гнійний, некротичний).
2. Хронічний (катаральний, гнійний, пристінково-гіперпластичний, поліпозний, фіброзний, кістозний, змішані форми), ускладнений – остеомієліт, холестеатома, піомукоцеле, поширення процесу на клітковину орбіти, в порожнину черепа).
3. Вазомоторний (алергічний, неалергічний).

II. За причиною виникнення:

1. Риногенний. 2. Одонтогенний. 3. Травматичний.

III. За характером збудника: 1. Вірусний. 2. Бактеріальний аеробний.

3. Бактеріальний анаеробний. 4. Грибковий. 5. Змішаний.

IV. За поширеністю процесу: 1. Етмоїдит (передній, задній, тотальний).

2. Гайморит. 3. Фронтит. 4. Сфеноїдит. 5. Етмоїдогайморит. 6. Гемісинусит (праворуч, ліворуч). 7. Пансинусит.

Фактори ризику: алергія, часті простудні захворювання, паління.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога. Допомога у випадках неускладненого перебігу захворювання надається амбулаторно; в разі важкого перебігу або при ускладнених формах (орбітальні або інтракраніальні ускладнення) – в ЛОР-відділеннях.

Діагностика

Клінічні критерії гострого гаймориту: закладання носа, погіршення нюху, відчуття розпирання та болю в ділянці відповідної пазухи, можлива його іррадіація в зуби, око, скроневу та лобову ділянки на боці ураження; під час нахилу голови донизу біль може посилюватися; виділення з носа: спочатку серозні, а потім гнійні; підвищення температури тіла до фібрильних цифр. Риноскопія: передня – скупчення гною в середньому носовому ході, набряк слизової оболонки, задня – затікання гною в носоглотку.

Клінічні критерії гострого фронтиту: біль локалізується в ділянці лоба, найбільш виражений, аж до нестерпного, у ранковий час, біль в оці, сльозотеча, порушення нюху. Біль зменшується при дренуванні синусу. Припухлість, набряклість та гіперемія шкіри в ділянці лоба, верхніх повік, верхньо-внутрішнього кута ока. Риноскопія – виділення під переднім кінцем середньої носової раковини, слизова оболонка останнього набрякла, потовщена. Кількість виділень з порожнини носа збільшується вранці та при нахилі голови.

Клінічні критерії гострого етмоїдиту: утруднення носового дихання, біль в ділянці внутрішнього кута ока, виділення з носа – серозні, а потім гнійні, погіршення нюху. Припухлість та болючість при натисканні в ділянці внутрішнього кута ока. Передня риноскопія – гіперемія та набряк слизової оболонки носової порожнини, під середньою носовою раковиною – скупчення гною у вигляді смужки. Іноді поява гною може спостерігатися тільки після анемізації слизової оболонки середньої носової раковини.

У анамнезі – перенесені нещодавно ГРВІ, грип, переохолодження, гострі мікробні інфекції, травми тощо.

Діагностичний мінімум обстеження: загальний аналіз крові з формулою, бактеріологічне дослідження мазка з порожнини носа, дослідження чутливості мікрофлори до антибіотиків.

Допоміжні методи обстеження: рентгенографія біляносових пазух; ультразвукове дослідження навколоносових синусів; в разі необхідності – трепанопункція верхньощелепної пазухи (лобної пазухи) з подальшим її промиванням; діафаноскопія та термографічне дослідження (факультативні); комп'ютерна та магнітнорезонансна томографія навколоносових синусів, ендоскопічне обстеження порожнини носа при підозрі на ускладнення та відсутності ефекту від консервативного лікування.

Зразки формулювання діагнозу

1. Гострий гнійний правобічний гайморит.
2. Гострий катаральний пансинусит.
3. Гострий гнійний передній етмоїдит.
4. Гострий гнійний правобічний гемісинусит.

Лікування

Антибіотикотерапія

Пероральна: препарати вибору – амоксіцилін, амоксіцилін/клавуланат; альтернативні препарати: цефуроксім-аксетіл, цефаклор, азитроміцин, кларитроміцин, лєвофлоксацин.

Парентеральна: лікування важких форм гострого синуситу в стаціонарі – амоксицилін/клавуланат, ампіцилін/сульбактам; альтернативні препарати: цефалоспоріни (цефуроксім, цефотаксім, цефтріаксон, цефоперазон, цефоперазон/сульбактам, цефтазидім, цефепім; інгібіторзахищені протисиньогнійні пеніциліни (тикарцилін/клавуланат), фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, лєвофлоксацин, пєфлоксацин), карбапенеми (іміпенем, мєропенем).

Тривалість антибактеріальної терапії при гострому синуситі становить 10-14 днів (див. розділ "Пневмонія"),

Симптоматична терапія

Системні деконгестанти, антигістамінні засоби (див. розділ "Алергічний риніт"); муколітичні засоби (див. розділ "Хронічне обструктивне захворювання легень"); нестероїдні протизапальні засоби (див. розділ "Ревматоїдний артрит").

Препарати, що застосовуються для місцевого лікування гострих синуситів

Назва препарату	Фарма випуску			Спосіб застосування
Антибіотикотерапія для місцевого лікування
Оузафунгін	Аерозоль для інгаляцій, дозований (50 мг/10 мл) по 0 мл; спрей оромукозний га назальний (50 мг/10 мл) по 10 мл			Пo 4 інг. через рот і/або через кожний носовий хід. Дорослі кожні 4 год. Діти від 2,5 років кожні 6 год. Тривалість лікування 10 днів
Фраміцетин	"прей назальний 12,5 мг/1 мл) по 15 мл у фл.			Пo 1 вприск. Дорослі 4–6 р/день, діти 3 р/день
Симпотоміметики для місцевого застосування
Прості препарати
Ксилометазолін	Краплі назальні 0,1% р-н, 10 мл у флаконах (у 1 мл – 10 мг)			Діти: 4 міс. – 2 роки: по 1 крап, ч/з 8-12 год; 2–12 років по 2–3 крап, ч/з 8–10 год. Дорослим і дітям від 12 років по 2–3 крап, ч/з 8–10 год. Тривалість лікування: 3–5 днів і не перевищує 2 тижнів
Нафазолін (NaphazoIine)	Краплі назальні 0,025% р-н по 5 мл у фл.; 0,05% р-н по 10 мл, 0,1% по 10 мл, спрей назальний, р-н, 1 мг/мл по 10 мл у фл.			Дорослим: по 2–3 крап. 0,05% або 0,1% р-ну 2–3 р/день. Дітям від 1 року по 1–2 крап. 0,05% р-ну; дітям до 1 року препарат не призначають.
Оксиметазолін	Спрей 0,05% р-н по 10, 15, 20, 30 мл			Дорослим та дітям починаючи з 6 років: по 1 впорск. 2 р/день. Тривалість лікування 3–5 днів (до 7-10 днів)
Тетризолін	Краплі 0,1% (0,05%) по 10, 15 мл у фл.			Дорослі та діти (віком понад 6 років) по 2–4 крап. 0,1% р-ну; діти 2–6 років (0,05% р-н) по 2–3 крап, через 4 год; Тривалість лікування 3–5 днів
Трамазолін	Спрей назальний 1,18 мг/мл по 10 мл у балончику з дозуючим клапаном			Дорослі та діти старше 6 років: по 1 вприск. до 4 р/день; тривалість лікування 5–7 днів
Симпатоміметики у комбінації з іншими препаратами
Віброцил		Спрей для носа по 10 мл у фл. (1 мл спрею містить фенілефрину 2,5 мг, диметиндену малеату 0,25 мг)	Дорослі та діти від 6 років по 1–2 вприск. 3-4 р/день. Термін лікування до 7 днів
Ринофлуімуцил, аерозоль назальний		Аерозоль назальний по 10 мл у фл. (1 мл містить ацетилцистеїну 1,0 г, туаміногептану сульфату 0,5 г)	Дорослим по 2 дози аерозолю 3–4 р/день. Курс лікування 7 днів
Назол Кідс		Спрей назальний по 15, 30 мл у фл (1 мл: фенілефрину гідрохлорид 2,5 мг, евкаліптолу 0,4 мг)	Дітям 2–6 років по 1–2 дози спрею або 1–2 краплі кожні 6 год. Дітям 6–12 років – по 2–3 дози спрею кожні 4 год.

Маніпуляції (процедури) для лікування гострого синуситу

1. Змащування слизової оболонки середнього носового ходу розчинами адреноміметиків, вкладання турунд, просочених розчинами адреноміметиків в середній носовий хід (щоденно або декілька разів на день в залежності від показань).
2. Пункція лобного (верхньо-щелепного) синусу з промиванням та введенням розчинів перерахованих вище.
3. Промивання за методом "переміщення" розчинами перерахованими вище щоденно.
4. Безпункційний метод лікування синуситів з застосування синус-катетера.

[1] Наказ МОЗ України 24.03.2009 № 181. Наказ МОЗ України від 21.04.2005 р. № 181.