Синдром хронічної втоми

Визначення

Синдром хронічної втоми (CXB) – це втома невідомої етіології, що зростає протягом принаймні 6 міс.

Коментар: Як самостійне захворювання вперше виділений в 1988 р. Центром контролю над захворюваністю (The Centers for Disease Control (CDC)1 Атланта, США), а до 1990 p. в США вже було зареєстровано більш ніж 100 тис. його випадків. CXB частіше вражає людей працездатного віку від 25 до 50 років, хоча його виявлено як серед дітей, так і серед літніх людей. Припускають, що він розвивається внаслідок хронічного стресу, під час тривалих розумових та фізичних перевантажень. Найчастіше CXB реєструється в екологічно несприятливих регіонах, де високий рівень забруднення навколишнього середовища хімічно шкідливими речовинами або підвищена радіація. Ці фактори послаблюють імунну систему, що сприяє активації латентних вірусів з подальшим ураженням ЦНС, в основному скронево-лімбічноі ділянки. Існує гіпотеза, що CXB генетично детермінований і йому властива певна сімейна схильність. Етіологія не встановлена і викликає суперечки серед дослідників і лікарів різних спеціальностей. За останні роки в основному йдеться про роль інфекції (насамперед вірусу Епштейна-Барр), імунні механізми та нейроендокринний напрям.

Класифікація

У МКХ-10 CXB розглядається як хворобливий стан невідомої етіології в рубриці "Нездужання та втома". Поділяється на астенію та неспецифічну нездатність.

Діагностика

Клініко-діагностичні критерії CXB^[1] включають комплекс великих, малих і об'єктивних ознак.

Великі критерії:

1. Стабільна або рецидивуюча значна втома та зниження працездатності, які не зникають після відпочинку; середній рівень активності людини нижче 50% звичайного протягом не менш ніж б міс.;
2. Виключення інших причин або хвороб, які можуть викликати схожі симптоми, на підставі ретельного вивчення історії хвороби, фізичного обстеження та відповідних лабораторних досліджень.

Малі критерії:

симптом має виникнути одразу після або в момент появи підвищеної втоми і тривати не менш ніж 6 міс. Окремі симптоми можуть виникати одночасно.

Фізикальні критерії:

1) підвищення температури тіла до 38°С;
2) біль в горлі;
3) невелике збільшення (до 0,3-0,5 см) і болісність шийних, потиличних, пахвових лімфатичних вузлів;
4) генералізована м'язова слабкість;
5) дискомфорт або болісні відчуття в ділянці м'язів (міалгія);
6) швидка фізична втомлюваність з наступною тривалою (більш ніж 24 год.) втомою;
7) періодичний головний біль;
8) мігруючі болі в суглобах, які не супроводжуються їх почервонінням !припухлістю;
9) скарги нервово-психічного характеру (фотофобії, минаючі візуальні розлади, погіршення пам'яті, підвищена дратівливість, сплутаність свідомості, зниження інтелекту, неможливість концентрації уваги, депресія);
10) розлади сну: безсоння або гіперсомнія;
11) швидкий розвиток (протягом кількох годин або днів) всього симптомокомплексу.

Фізикальні (соматичні) критерії мають бути встановлені лікарем принаймні двічі, з мінімальним інтервалом 1 міс.: температура тіла 37,б-38,6*С або ректальна температура 37,8-38,8°С (в разі вищої температури необхідно шукати іншу причину), не ексудативний фарингіт, болісні при пальпаціїта збільшені (до 2 см) шийні, пахвові лімфатичні вузли.

Доведено, що з часом CXB прогресує без зв'язку із соматичними захворюваннями. Діагноз є достовірним, якщо у хворого виявлено 2 обов'язкові критерії та 8 з 11 додаткових чи 6 малих плюс 2 фізикальні (також спостерігались не менш ніж б міс.).

CXB визначається за сукупності перерахованих вище критеріїв шляхом виключення інших причин втоми, зокрема такі патологічні стани: системні інфекції (вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитарні або протозойні), аутоімунні захворювання, ефекти впливу токсинів та медикаментозних препаратів (медикація та побічні ефекти, зловживання алкоголем та наркотичними речовинами, хронічне отруєння), ендокринні розлади (гіпотиреоїдизм, гіперпаратиреоїдизм, хвороба Аддісона, полігландулярна недостатність, гіпоглікемія, ЦД, голодування або дотримання дієти, ожиріння), судинні розлади (коронаросклероз, АГ, ревматичне ураження серця, застійна СН, кардіоміопатія, ПМК), онкологічні та гематологічні захворювання, легенева патологія (БА, ХОЗЛ, алергії), васкуліти (СКВ, гігантоклітинний артеріїт, гранулематоз Вегенера), анемії (всі причини), вагітність, психосоціальні проблеми (депресія, розлади, які супроводжуються занепокоєнням, реакції пристосування, ситуаційний життєвий стрес, зловживання алкоголем, наркотичними речовинами), сексуальні дисфункції.

Міжнародна група з вивчення CXB виробила рекомендації щодо його діагностики (1994 р.) на підставі багаторічних досліджень в різних країнах. Вони включають такі етапи: детальний анамнез і фізикальне обстеження, оцінку психічного статусу (в разі змін – психіатричне, психологічне або неврологічне обстеження), лабораторне обстеження (біохімічне дослідження крові і сечі), додаткове обстеження за клінічними показаннями з метою виключення іншого діагнозу.

Клінічні особливості

Хворі відзначають переважно гостре виникнення симптомів після перенесених інфекційних хвороб, а також поступове посилення виснажливої втоми та відчуття хворобливості після навантажень. Серед інших проявів найчастішими є міалгії, порушення сну, пізнавальної функції, незначне підвищення температури тіла, фарингіт та лімфаденопатія.

Лікування

Позитивний ефект мають дозовані фізичні навантаження разом з повноцінним відпочинком протягом 12 міс., щоб зменшити психологічний стрес, набути позитивної енергії. Рекомендується раціональне вітамінізоване харчування. Для нормалізації окисно-відновних процесів слід використовувати антиоксиданти: вітаміни, а також препарати магнію.

Оскільки психологічні проблеми є не лише передумовою, а й підтримувальними чинниками СХВ, хворі потребують обов'язкової консультації психолога або психотерапевта. Найкращий ефект дає сімейна психотерапія.

[1] CDC, Атланта, 1996 р.