Гіпертензивний криз

^[1]

Визначення

Раптове значне підвищення систолічного чи/та діастолічного AT вище індивідуальних звичайних цифр у пацієнтів, що страждають на гіпертонічну хворобу, яке майже завжди супроводжується появою або посиленням порушень з боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи.

Діагностика

Клінічні ознаки:

1) відносно раптовий початок (від декількох хвилин до декількох годин);
2) індивідуально високий рівень AT;
3) наявність церебральних, кардіальних, вегетативних симптомів;
4) поява або посилення симптомів з боку органів-мішеней.

Залежно від ураження органів-мішеней та необхідності термінового зниження AT розрізняють:

1) ускладнений ГК;
2) неускладнений ГК.

Ускладнений ГК характеризуються гострим або прогресуючим ураженням органів-мішеней, становить пряму загрозу для життя, вимагає негайного зниження AT, протягом 1-2 год.

Проявляється:

– гострою ГЕ: порушення свідомості, судоми, перехідні вогнищеві симптоми, головний біль різної інтенсивності, нудота, блювання, порушення зору;
– ТІА;
– інсультом (геморагічним, субарахноідальним, ішемічним);
– еклампсією: головний біль, запаморочення, судоми, втрата свідомості;
– гострою лівошлуночковою недостатністю: задишка, ядуха, кашель з виділенням пінистого харкотиння, ортопное, тахілное;
– нестабільною стенокардією або ІМ: напад ангінозного болю, задишка, серцебиття;
– загрозливими для життя аритміями: пароксизмальна тахікардія, різні види тахіаритмій, шлуночкова екстрасистолія високих градацій;
– розшаровуючою аневризмою аорти: біль в грудях з іррадіацією в руки, мігруючий біль, запаморочення, порушення чутливості;
– АГ після операцій на серці та судинах;
– кровотечею (в тому числі носовою).

Неусклоднений ГК: без ознак гострого або прогресуючого враження органів-мішеней, є потенційною загрозою для життя, вимагає повільного зниження AT від декількох до 24 годин.

Проявляється:

– церебральним неускладненим кризом;
– гіпоталамічним пароксизмом;
– кардіальним неускладненим кризом;
– підвищенням САД до 240 мм рт. ст. або ДАТ до 140 мм рт. ст;
– значним підвищенням AT в ранній післяопераційний період.

Основні принципи невідкладної допомоги

1. Вимірювання AT, оцінка стану хворого.
2. Застосування антигіпертензивних препаратів перорально або сублінгвально.

Препарати для лікування неускладненого кризу:

– ніфедипін короткої дії 10-20 мг перорально або сублінгвально кожні 2-3 год.; початок дії через 15-30 хв.;
– клонідин 0,075-0,3 мг перорально кожні 4 год. (показаний за кризу, що став наслідоком відміни препарату);
– каптоприл 12,5-50 мг перорально або сублінгвально, початок дії через 20-30 хв. (показаний за серцевої недостатності, перенесеного ІМ, пацієнтам похилого віку);
– метопролол 50-100 мг перорально кожні 3 год., початок дії через 30- 60 хв. (показаний за тахікардії, вегетативних проявів);
– празозин 0,5-2 мг перорально кожні 4 год., початок дії через 30 хв.;
– фурасемід 40-120 мг перорально або 2-4 мл в/м, початок дії через 5-30 хв.;
– торасемід 10-100 мг перорально, початок дії через 5-30 хв.
3. Моніторинг AT в динаміці кожні 10-15 хв.
4. Застосування антигіпертензивих препаратів парентерально.
5. Госпіталізація в медичний заклад.

Лікування ускладненого кризу

Гілертензивна енцефалопатія.

Початок терапії за рівня AT > 140/90 мм рт. ст.

Мета – зниження середнього AT на 25% упродовж 8 год.

1. Лабеталол 4-16 мл (20-80 мг) в/в струминно із швидкістю 0,4 мл/хв. (2 мг/хв.) або 50-300 мг на 200 мл 0,9% р-ну NaCl в/в крапельно, початок дії через 10-15 хв., тривалість дії 4-8 год.;
2. Фуросемід 2% 4-8 мл (40-80 мг) в/в струминно, початок дії через
5-30 хв., тривалість дії 6-8 год.;
3. Сульфат магнію 5-20 мл 25% р-ну в/в струминно, початок дії через
5-30 хв., тривалість дії 6-8 год.

Гострий коронарний синдром.

Початок терапії за рівня CAT > 160 або ДАТ > 100 мм рт. ст.

Мета – зниження середнього AT на 20-30%.

1. Нітрогліцерин 50-100 мкг/хв. на 200 мл 0,9% NaCl в/в крапельно зі швидкістю 2-6 крап./хв., початок дії через 2-5 хв., тривалість дії 3-5 хв.;
2. Лабеталол 4-16 мл (20-80 мг) в/в струминно із швидкістю 2 мг/хв., або 50-300 мг на 200 мл 0,9% NaCl в/в крапельно, початок дії через 5-10 хв., тривалість дії 4-8 год. або пропранолол 2-5 мг на 200 мл 0,9% NaCl в/в крапельно зі швидкістю 0,1 мг/хв., початок дії через 10-20 хв., тривалість дії 2-4 год.).

Гостра недостатність лівого шлуночка.

Початок лікування за рівня AT > 140/90 мм рт.ст.

Мета – зниження середнього AT на 20-30%.

1. Нітрогліцерин (див. "Гострий коронарний синдром").
2. Фуросемід (див. "Гіпертензивна енцефалопатія"),
3. Еналаприлат 1,25-5 мг на 50 мл 5% р-ну глюкози або 0,9% NaCl в/в струминно повільно, не швидше 5 хв., початок дії через 15-30 хв., тривалість дії 6 год.;
4. Урапідил 25 мг (5 мл 0,5% р-ну) на 20 мл 0,9% NaCl в/в повільно струминно протягом 5 хв. під контролем AT, за неефективності через 2 хв. повторюють в/в введення, після чого підтримуюча доза – 50 мл (250 мг) препарату розчиняють у 500 мл 0,9% р-ну NaCl) в/в крапельно, початкова швидкість введення не вище 4,4 мл/хв. (88 крап./хв.).

Коментар. Урапідил (ебрантил) може застосовуватися у разі більшості видів ускладнених гіпертензивних кризів.

Еклампсія.

1. Сульфат магнію та лабетолол (див. "Гіпертензивна енцефалопатія").
2. Ніфедипін сублінгвально (див. "Неускладнений ГК"),

Розшарування аорти.

Початок терапії за CAT > 120мм рт.ст., за CAT 100-120мм рт.ст, бажана ЧСС < 60 за хв.

1. В-адреноблокатори – один з перелічених:
- – лабетолол (див. "Гострий коронарний синдром"),
- – метопролол 5-10 мг на 20 мл 0,9% NaCl в/в струминно, початок дії через 3-5 хв.,
2. Нітропрусид натрію 0,25-10 мкг/кг/хв. (50-100 мг) на 250-500 мл 5% р-ну глюкози в/в крапельно, початок дії негайний, тривалість дії 1-3 хв.) + β-адреноблокатор.
3. У разі неефективності застосовуються препарати другого ряду: еналаприлат, урапідил (див. "Гостра недостатність лівого шлуночка").

Гострий ішемічний інсульт.

Мета – зниження та підтримання CAT < 180 мм рт.ст, та ДАТ < 105мм рт.ст, упродовж 24 год., якщо тромболітична терапія не проводиться. Під час проведення тромболітичної терапії зниження середнього AT на 15-25% упродовж 24 год.

1. Лабетолол (див. "Гострий коронарний синдром"),
2. Урапідил (ебрантил) (див. "Гостра недостатність лівого шлуночка").

Геморагічний інсульт.

Початок терапії за CAT > 180 мм рт. ст. або середньому AT > 130 мм рт.ст. Зниження CAT до 140 мм рт. ст. вважається безпечним.

1. Лабетолол (див. "Гострий коронарний синдром"),
2. Урапідил (див. "Гостра недостатність лівого шлуночка"),

[1] Наказ МОЗ України №436 від 03.07.2006 "Про затвердження протоколів надання надання медичної допомоги за спеціальністю "кардіологія".