Діабетичний кетоацидоз

^[1]

Визначення

Гостра декомпенсація цукрового діабету, що характеризується важкою гіперглікемією, гіперкетонемією, ацетонурією та метаболічним ацидозом.

Причини: порушення режиму лікування (пропуск або відміна інсуліну, введення простроченого препарату, несправності у системах введення інсуліну); гострі запальні та інфекційні захворювання; хірургічні втручання або травми; вагітність; застосування антагоністів інсуліну (ГКС, діуретини); несвоєчасна діагностика цукрового діабету 1 типу.

Діагностика

Анамнестичні дані: наявність цукрового діабету, ймовірні провокуючі чинники.

Клінічні ознаки. Симптоми дегідратації: спрага, поліурія, анорексія, сухість шкіри та слизових оболонок, зниження маси тіла, зниження тонусу скелетних м'язів, "м'які" очні яблука, гіпотонія, тахікардія. Симптоми кетозу та ацидозу: нудота, блювання, головний біль, запах ацетону з рота, задишка з диханням Кусмауля, абдомінальний синдром із клінікою "гострого живота", порушення свідомості (сомноленція, сопор, кома).

Лабораторні ознаки:

1. Гіперглікемія (> 14 ммоль/л).
2. Гіперкетонемія.
3. pH крові < 7,3 (метаболічний ацидоз).
4. Бікарбонати крові 15-18 ммоль/л.
5. Нейтрофільний лейкоцитоз.
6. Можливе підвищення рівнів креатиніну та сечовини сироватки крові.
7. Глюкозурія.
8. Кетонурія.
9. Можлива протеїнурія.

Основні принципи невідкладної допомоги

Мета – усунення інсулінової недостатності, боротьба з дегідратацією, гіповолемією, відновлення фізіологічного кислотно-лужного стану та електролітного балансу, лікування станів, що призвели до кетоацидозу.

Загальні заходи: забезпечення прохідності дихальних шляхів, катетеризація підключичної вени та сечового міхура, зондове промивання шлунку р-ном бікарбонату натрію, очисна содова клізма, інгаляція кисню.

Медикаментозна терапія.

На догоспітальному етапі: інсулін короткої дії 20 ОД на 20 мл 0,9% р-ну NaCl в/в струминно.

У BPIT:

1. Регідратація здійснюється введенням 0,9% р-ну NaCl при рівні натрію плазми ≤ 145 ммоль/л; 0,45% р-ну NaCl при рівні натрію плазми Z150 ммоль/л в/в крапельно. За глікемії ≤ 14 ммоль/л – 5% р-ну глюкози в поєднанні з 0,9% р-ном NaCl в/в крапельно. Швидкість регідратації контролюється величиною ЦВТ та годинним діурезом: в першу год. вводиться 1000 мл, у другу і третю год. – 500 мл, в наступному – 300-500 мл. У разі покращення стану, відсутності блювання – пероральна регідратація частими ковтками прохолодної води, оральними регідратуючими сумішами.
2. Інсулінотерапія в режимі малих доз. Протягом першої години: інсулін короткої дії 10-14 ОД на 20 мл 0,9% р-ну NaCl в/в струминно. У подальші години: інсулін короткої дії 4-8 ОД на год. в "гумку" інфузійної системи до досягнення рівня глікемії < 14 ммоль/л. Швидкість зниження цукру крові не повинна перевищувати 5,5 ммоль/год. При досягненні глікемії ≤ 14 ммоль/л – 3-4 ОД інсуліну короткої дії на кожні 20 г глюкози. У разі стабілізації глікемії в межах 10-12 ммоль/л, відновленні водного та електролітного балансу – перехід на п/ш введення інсуліну.
3. Корекція електролітних порушень. З метою запобігання розвитку гіпокаліємії введення препаратів калію починають одночасно із введенням інсуліну. Об'єм інфузії 2% р-ну калію хлориду залежить від рівня калію в плазмі крові:
- – < 3 ммоль/л – 150 мл 2% р-ну калію хлориду на год.;
- – 3-4 ммоль/л – 100 мл 2% р-ну калію хлориду на год.;
- – 4-5 ммоль/л – 75 мл 2% р-ну калію хлориду на год.;
- – 5-6 ммоль/л – 50 мл 2% р-ну калію хлориду на год.;
- – > 6 ммоль/л або анурія – препарати калію не вводять.

Корекція електролітних порушень здійснюється під контролем діурезу та ЕКГ.

4. Корекція метаболічного ацидозу забезпечується ефективною інсулінотерапією. Інфузія р-ну бікарбонату натрію показана лише коли pH крові < 7 або рівень стандартного бікарбонату < 5 ммоль/л.

[1] Протоколи надання медичної допомоги хворим із патологією ендокринної системи, затверджені Вченою радою Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України від 5.09.2011, протокол № 124.