< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Мультикультуралізм після 11 вересня 2001 року

Мультикультуралізм, імміграція, безпека

"Ви є людиною 10-го чи 11-го вересня?", питається у вересневій авторській статті в Катарі Сан 2006 року. "Люди 10-го вересня думають, що після терористичних актів 11 вересня світ докорінно не змінився. Люди ж 11-го вересня знають, що таки змінився". Серед інших своїх помилок, "люди 10-го вересня хочуть вірити, що мультикультуралізм не має обмежень, і що усі культури однаково вагомі, однаково доброчесні, однаково корисні". Вони також "розриваються між своєю вірою у наші західні, ліберальні цінності, сформовані високою ціною за сторіччя, та їхнім новим пунктиком – політичною коректністю – щодо меншин". Нарешті: "Люди 10-го вересня мають приклад для наслідування. Він був милий, стильний, з добрими намірами і помилявся. Його звати Невіллл Чемберлен. Люди 11-го вересня теж мають приклад ддя наслідування. Він був буркотливий і впертий, та мав рацію. Звати його Вінстон Черчилль" 1107].

Було щось майже смішне у твердженнях про тс. що "є два типи людей". Одну ефектну реакцією приписують Вуді Алену: "Є дві породи людей. Ті, які кажуть, що є дві породи людей, і ті. які цього не кажуть".

Але, попри свою дурість, стаття у Катарі Сан корисна. Вона нагадує нам, що навіть найбільш вражаюча подія докорінно не перебудовує наш світогляд. Навпаки, щоб зрозуміти нову ситуацію, ми користуємося і спираємося на старі уявлення й переконання, деякі з яких істинні, а деякі – ні.

Як часто траплялося під час холодної війни, наприклад, на допомогу кличуть Чемберлена й Черчилля, даючи зрозуміти, що ті. які не згодні з автором, є прибічниками політики умиротворення. Завдяки тому. як ми розбираємося у нових подіях (і як ми користуємося старими кліше й метафорами, аби залякати нових співрозмовників), наш світогляд після важливої події являє собою поєднання сталості і змін. Наша у вага може переключитися, старі істини поставлено на іншу службу, але вони все ще міцно нас тримають.

У другій частині цієї монографії розглядаються сталість і зміни у канадських дискусіях щодо мультикультуралізму після 11 вересня. Ми побачимо, що теми, сформульовані класичними авторами, продовжують формувати нові критичні відгуки про мультикультуралізм.

Невелика стаття у Калгарі Сан, наприклад, пов'язує мультикультуралізм з культурним релятивізмом та політичною коректністю і звинувачує його у відсутності "жодних обмежень". Усе це відомо з класичних критичних статей. Тривога щодо мультикультуралізму зараз набагато більше сконцентрована на питанні безпеки, але саме спосіб міркування про мультикультуралізм, характерний для періоду до 11 вересня, примушує сьогодні багатьох канадців вважати, що він підриває нашу безпеку або зменшує ефективність нашого внеску у "світову боротьбу між західною цивілізацією і ісламським фашизмом", як каже автор у Калгарі Сан.

Обидві праці, що розглядаються в цьому розділі, ілюструють як сталість, так і зміни у критичних відгуках про мультикультуралізм у Канаді. Деніел Стоффман і Мартін Коллакотт обидва визнають свій інтелектуальний борг перед класичними авторами, коли описують небезпеки, створені "офіційним мультикультуралізмом". У наступних розділах буде розказано схожу історію, коли ми розглядатимемо висвітлення мультикультуралізму у ЗМІ.

Але перед тим буде досліджено дивний виняток із загальної схеми: на відміну від середини 1990-х, парламент у 2004-5 році не влаштовував майже ніяких дебатів щодо мультикультуралізму. Ми з'ясуємо причини, що лежали в основі цієї аномалії – безперечної перемоги мультикультуралізму в парламенті.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >