< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Аналіз кожної газети

Калгарі Сан (Calgary Sun)

У 2006 році Сан майже не звертала уваги на мультикультуралізм. Хоча в цілому і негативне, її висвітлення не було таким безкомпромісно негативним, яким воно було у Альберта Ріпорт 1995 року. Один оглядач доводив, що нещодавнє обстеження Міністерства статистики Канади показало, що "попри вибоїни на своєму шляху мультикультуралізм у Канаді вражаюче успішний" [96]. В оптимістичній статті повідомлялося, що "студенти міста брали вчора участь у заході з заохочення терпимості і відзначення мультикультуралізму на церемонії приведення до присяги нових канадців" [95]. Інша стаття віддавала належне тому, що деякі події під час святкування Дня Канади мали прив'язку до мультикультуралізму [106].

Загалом, однак, змалювання мультикультуралізму було менш райдужним. Для Сан арешти у Торонто були сигналом тривоги: "іноді здається, ніби ми виринаємо із тривалого видіння, струшуємо головами і усвідомлюємо, що багато чого в світі жахливе, потворне і вороже" [98].

Як і слід було очікувати, Сан також відкрито засудила подвійну лояльність, яку заохочує мультикультуралізм. Багато канадців віддають своїх дітей до "культурної школи кілька разів на тиждень", занурюючи їх "у мову, культуру і, так-так, почуття образи за минуле": "Таким є зловісне і приховане обличчя канадського мультикультуралізму" [102].

Інші теми, що йдуть від класичних критичних відгуків, як от створення мультикультуралізмом "гетто", також пов'язані з арештами. Але з'являється і нова нота: мультикультуралізм загрожує нам, тому що він ... неефективний. Наші вороги "сприймають нашу наївну відданість мультикультуралізмові і безмежну терпимість як свідчення того, що ми боязкі і морально нестійкі" [99]. Багато культурна терпимість прекрасна до певної міри, але нездатність дати відсіч "ісламському фундаменталізмові" є "просто політикою умиротворення, а умиротворення ніколи не спрацьовувало" [100].

Сан торкається також інших питань безпеки. В одній статті повідомляється про виступ працівника нафтової компанії Ґвина Морґана в Інституті Фрезера із звинуваченням, що багатокультурна та імміграційна політика Канади створила "серйозну проблему злочинних банд" серед ямайців, "азіатів" та "інших етнічних груп" [97].

Але головне питання безпеки для Сан пов'язане з ісламом. Як "в інших відношеннях здорові, нормальні канадські хлопці", запитується в одній статті після арештів у Торонто, очевидним чином "присвятили свої життя безсердечному вбивству сотень людей?" Відповідь має вельми віддалене відношення до "політики" і напряму пов'язана з релігією: "Кожен із обвинувачених характеризується сусідами й друзями як побожний, виконує молитви, схильний до ревного читання Корану. Це ознаки не політичної активності, а релігії". Але "наші соціальні планувальники" відмовляються визнавати такий зв'язок [99].

В іншій статті у Сан ганиться "культура невігластва й нетерпимості, якою просякнуті так багато мечетей у Канаді і по всьому світові" [103].

Ця точка зору породжує характерну рису, яку можна знайти у більшості ЗМІ 2006 року, що розглядаються, яку я назву "цивілізаційною темою", що пов'язує канадські події з дещо ширшою дійсністю: Заходом, "європейською" або "іудео-християнською" цивілізацією, або навіть християнським світом.

Конкретна характеристика гнучка і легко піддається змінам та залежить деякою мірою від конкретного супротивника, проти якого націлена дискусія. Семюел Гантінґтон, чия стаття 1993 року у Форт Афере про "зіткнення цивілізацій" широко цитувалася після 11 вересня, пізніше перейшов до інших боїв. На 2004 рік великою загрозою, якій Америка мала протистояти ... були мексиканські іммігранти. Цивілізація, що зазнає нападу, повинна, таким чином, бути відповідним чином переосмислена (і звужена), тому Гантінґтон засуджує латиноамериканців за "відмову від англо-протестанських цінностей, які побудували американську мрію" (2004, виділено автором).

В одній статті у Сан, наприклад, заявляється, що "європейські іммігранти побудували цю країну, сформували її демократичні цінності, боролися за її свободу і прославили її здобутки" [104].

У іншій наводиться точка зору д-ра Магфуза Канвара, улюбленого мусульманина Сан, що "демократія ґрунтується на християнських принципах", і що кожен, хто не може визнати і прийняти демократичну і християнську дійсність Канади, "має забиратися під три чорти" [103].

Щодо теми релігійного вбрання той самий д-р Канвар говорить, що вкривання обличчя має вважатися незаконним [101]. У пізнішій статті він заявляє, що два типи жінок-мусульманок, що носять паранджу". До першого належать ті, "мізки яких промиті святобливими членами їхньої родини чоловічої статі", до другого – ті, "що зазнали фізичного насильства з боку своїх сторожів-чоловіків" [109]. Після жовтневих висловлювань Джека Стро у Сполученому Королівстві про нікаб Сан знову звертається до Канвара, який повторює свій заклик заборонити його, назвавши його "образою і загрозою вільному суспільству" [103]. Щодо (до деякої міри) спорідненого питання кирпану Сан дає стисле висвітлення рішення Верховного суду, але це висвітлення не згадувало мультикультуралізм і було в цілому нейтральним.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >