Основні методи маніпулятивного впливу у соціально- психологічного тренінгу

1. Особливості соціально-психологічного тренінгу (СПТ) порівняно з іншими методами практичної психології.
2. Когнітивний, емоційний та поведінковий аспекти маніпулятивного впливу на особистість упродовж тренінгу.
3. Методи соціально-психологічного впливу:
3.1. Методи дискусії: біографічні, тематичні, інтерактивні.
3.2. Характеристика різних видів ігор, які застосовують у практиці соціально-психологічного тренінгу:
3.3. Методи посилення та послаблення динаміки групи. Вправи, що впливають на динамічний аспект існування групи.
3.4. Методи, засновані на невербальній активності.
3.5. Методи психодіагностики учасників СПТ.
4. Маніпулятивні способи впливу.

Ключові слова: соціально-психологічний тренінг, метод дискусії, біографічна і тематична дискусії, інтерактивна дискусія, ігри, динаміка групи, невербальна активність (проектний малюнок, психогімнастика, методи тілесної і танцювальної терапії), психодіагностика.

Особливості соціально-психологічного тренінгу порівняно з іншими методами практичної психології

Феномен соціально-психологічного тренінгу – помітне явище в сучасній науці і практиці наукового забезпечення ефективної людської життєдіяльності. Стрімкий потік змін, ріст напруги й екстремальності життєдіяльності людини на сучасному етапі розвитку суспільства сприяє пошуку нових, більш активних методів її навчання і соціалізації. Тому соціально-психологічний тренінг як метод ідентифікації психолого-педагогічної підготовки людей до ефективної діяльності все більше привертає увагу фахівців.

Соціально-психологічний тренінг – один із методів підвищення рівня морально-духовного розвитку за порівняно короткий час. Крім того, СПТ дає поштовх роботі із самовдосконалення та перебудови власної особистості. Проблема гармонізації внутрішнього світу суб'єкта особливо важлива в морально- духовному розвитку: Свідома і вольова регуляція особистістю власної поведінки, така важлива для здійснення виховного процесу, важко досягається без психокорекції неадекватних реакцій на оточення. Наявність низького рівня морально-духовного розвитку веде до зниження адаптаційних можливостей, нерідко деструктивно позначається на процесі спілкування, блокує можливості особистісного зростання і призводить до викривленого відображення самого себе та інших.

Група соціально-психологічного тренінгу дає можливість усвідомити власні стабілізовані тенденції поведінки, що незалежно від плинності ситуацій породжують труднощі в адаптації та спілкуванні з іншими учасниками. Усвідомлення цих тенденцій надає можливість "розморозити" закриті для нового досвіду зони особистості і, водночас, зрозуміти свій внесок у проблеми адаптації та спілкування, які час від часу виникають. Це допомагає внести відповідні поправки у власну поведінку з метою її вдосконалення.

Характерною рисою тренінгової роботи є те, що вона не спрямована на тренування комунікативних умінь і навичок або психотерапію, а є способом навчання^[1]. Малу групу, в якій запроваджують ці методи, називають навчально-тренінговою групою. До її завдань входить забезпечення вивчення особливостей, закономірностей міжособистісної взаємодії, що поєднується з активним їх застосуванням і розвитком можливостей прогнозу наслідків комунікативних подій.

Методична організація тренінгу відповідає прогресивним вимогам: керівництво даним процесом має демократичний (не директивний) характер, атмосфера взаємин у групі пройнята прагненням довіри, взаємопідтримки, щирості і відкритості. Самодіяльність учасників тренінгу заохочується можливостями співпраці; об'єктом уваги присутніх є не лише результати певного процесу, а й його динаміка; ефективність навчання досягається не простим засвоєнням готових знань, а передбачає оволодіння процесом пізнання нового, не усвідомлюваного раніше, значущого для особистості матеріалу; відпрацювання (тренування) умінь і навичок^[2].

Основний методичний прийом – керований самоаналіз, за допомогою якого і відбувається знайомство з власним "Я", виявляється вплив на власне життя, можливості саморозвитку, відкритість власному внутрішньому світу, прийняття себе та інших, довіра, інтуїція тощо.

Допоміжні конкретні прийоми – групова дискусія, методи невербальної взаємодії, психогімнастика, побудова прогнозу психологічної позиції іншого, аналіз конкретних ситуацій, рольові ігри, прийоми, що практикуються в групах зустрічей. У кожному конкретному випадку вправи модифікуються відповідно до загальної проблематики та індивідуальних особливостей учасників тренінгової групи.

До переваг тренінгової форми роботи варто віднести^[3]: активність групи; поєднання інформації та емоційного ставлення до неї; підвищення рівня мотивації; здатність до колективного мислення та прийняття рішень; практична перевірка та закріплення отриманих знань, умінь і навичок.

Недоліки тренінгових занять: непридатність до подання великого обсягу суто теоретичного матеріалу (історичних матеріалів, формул, схем тощо); відносно невелика кількість учасників групи; їх теоретична підготовка має бути приблизно однакова; відповідна майстерність ведучого (тренера).

[1] Vachkov I. V, Derjabo S. D. Okno v mir treninga, Metodologicheskie osnovy subjektnogo podhoda k gnippovoj rabole: Uchebnoe posobie. – SPb : Rech', 2004. – 272 s
[2] Петровская Л. А. Социально-психологический тренинг как способ оптимизации социальноперцептивных процессов в группе / Л. А. Петровская // Межличностное восприятие в группе. – М.: Просвещение, 1981. – С. 136-146.
[3] Мілютіна К. Л. Теорія і практика психологічного тренінгу [Текст] : навч, посібник / К. Л. Мілютіна. – К.: МАУП, 2004. – С. 5-6.