< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Антиретровірусні препарати

1. Інгібітори зворотної транскриптази

А. Нуклеозиди

Азидотимідин, фосфоноформат

Диданозин

► Зальцитабін

► Ставудин

Б. Ненуклеозидні сполуки

► Невірапін

► Делавірдин

► Ефавіренц

2. Інгібітори ВІЛ-протеази

► Індинавір

► Ритонавір

► Саквінавір

► Нельфінавір

Інгібітори зворотноїтранскриптази Нуклеозидні антиретровірусні препарати

Азидотимідин – одна з антиретровірусних сполук, похідна нуклеозидів (З-азидо-З-дезокситимідин).

Механізм дії. Принцип дії зидовудину полягає у тому, що він, фосфорилюючись у клітинах і перетворюючись у трифосфат, інгібує зворотну транскриптазу віріонів, перешкоджаючи утворенню ДНК з вірусної РНК. Це пригнічує синтез РНК і вірусних білків, що і забезпечує лікувальний ефект.

Фармакокінетика. Препарат добре всмоктується. Біодоступність висока. Азидотимідин легко проникає в різні тканини і рідини, включаючи ліквор. V/2 близько 3 годин. Велика частина препарату метаболізується в печінці (утворюється глюкуронід азидотимідину). Частина зидовудину виділяється в незміненому вигляді нирками.

Особливості застосування. Застосування слід починати якомога раніше. Його терапевтичний ефект виявляється в основному в перші 6-8 міс. від початку лікування. Зидовудин не виліковує хворих, а лише затримує розвиток захворювання. Слід враховувати, що до нього розвивається стійкість ретровірусу.

Побічні ефекти. На перше місце виступають гематологічні порушення: анемія, частіше мікроцитарного характеру (у кожного 4-го хворого), нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитемія. Можливі гепатомегалія, пригнічення функції нирок. Хворі скаржаться на головний біль, збочення смаку, нудоту, діарею, сонливість (або безсоння), шкірний висип (іноді з пухирями і виразками), міалгії, парестезії, підвищення температури тіла, озноб, кашель, кардіалгію, депресію. Не виключено, що всі вищеназвані скарги можуть бути наслідком самої хвороби, а не дії препарату.

Окрім названих препаратів, зараз з'явилися нові протиретровірусні засоби: ламівудин, зальцитабін, ставудин, абакавір і ін. Проте їх ефективність менша, ніж азидотимідину і фосфоноформату.

Ставудин – синтетичний аналог тимідину. Застосовується для лікування ВІЛ-інфікованих хворих після тривалого використання азидотимідину.

Механізм дії. В організмі перетворюється в трифосфат, який і пригнічує реплікацію вірусів ВІЛ за рахунок інгібування зворотної транскриптази і пригнічення синтезу ДНК, РНК і вірусних білків.

Фармакокінетика. Добре і швидко всмоктується при ентеральному введенні; біодоступність висока. Швидко накопичується в плазмі крові. З білками плазми крові зв'язується незначною мірою. Основна частина препарату і його метаболітів виділяється нирками.

Побічні ефекти. Відзначаються периферична нейропатія, головний біль, лихоманка, диспепсичні порушення, анорексія, безсоння, алергійні реакції.

Диданозин і зальцитабін інгібують зворотну транскриптазу вірусів. З ПЕ найчастіше спостерігається периферична нейропатія. Можливі загострення хронічного панкреатиту, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, диспепсичні явища, порушення з боку функції печінки (диданозин). Застосовують ці препарати послідовно із зидовудином або у разі неефективності останнього. Вводять всередину.

До цієї ж групи відносяться ламівудин, абакавір.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >