< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Організація і методика виконання аудиторських завдань

План викладу і засвоєння матеріалу

  • 7.1. Суть і особливості виконання завдань з надання впевненості
  • 7.2. Планування аудиторського завдання
  • 7.3. Виконання аудиторського завдання. Аналіз основних причин. Робочі документи внутрішнього аудитора
  • 7.4. Узагальнення результатів аудиторської перевірки
  • 7.5. Робота з матеріалами перевірки після затвердження аудиторського звіту

Суть і особливості виконання завдань з надання впевненості

Сутність роботи внутрішнього аудиту полягає в тому, що внутрішній аудит має проводити оцінку і сприяти вдосконаленню процесів корпоративного управління, управління ризиками та контролю, використовуючи систематизований і послідовний підхід. У процесі досягнення цієї мети внутрішні аудитори виконують завдання, основним видом яких є виконання завдань з надання впевненості. Елементами завдання з надання впевненості є:

  • 1) тристоронні відносини між внутрішнім аудитором, відповідальною стороною та користувачами;
  • 2) предмет завдання;
  • 3) відповідні критерії;
  • 4) достатні та відповідні докази;
  • 5) письмовий звіт, що висловлює результати аудиторського завдання.

Відповідальна сторона – це особи (особа), які при виконанні аудиторського завданні є відповідальними за предмет завдання.

Користувачем є особа, особи або клас осіб, для яких внутрішній аудитор готовить звіт за результатами аудиторського завдання. Відповідальна сторона може бути одним, але не єдиним, з користувачів. У тих випадках, коли це можливо, висновок з надання впевненості адресується всім користувачам, але в деяких випадках можуть бути користувачі, відмінні від очікуваних. У тих випадках, коли таке може трапитися, користувачі або їх представники повинні разом з внутрішнім аудитором та відповідальною стороною (і замовником, якщо він відрізняється від відповідальної сторони) визначити вимоги до завдання.

Предмет та інформація про предмет аудиторського завдання може мати різну форму:

  • – фінансові показники або умови, для яких інформацією з предмету можуть бути визнання, оцінка, подання та розкриття, представлені у фінансовій звітності;
  • – нефінансові показники або умови, для яких інформацією з предмету можуть бути ключові показники продуктивності та ефективності;
  • – фізичні характеристики, для яких інформацією з предмету може бути документ, що містить специфікацію, перелік тощо;
  • – системи та процеси, для яких інформацією з предмету може бути твердження щодо ефективності;
  • – поведінка об'єкту, для якого інформацією з предмету може бути звіт про відповідальність або звіт про ефективність. Критерії – це контрольні показники, які використовуються для оцінки або виміру предмету, включно з показниками подання та розкриття, там, де це прийнятно.

Критерії можуть бути або вже існуючими, або спеціально розробленими.

  • – існуючі критерії – це критерії, описані законодавчо та у нормативних документах, або такі, що видані уповноваженими або загальновизнаними організаціями експертів, та сприяють прозорості, належно впливають на правові процедури;
  • – спеціально розроблені критерії – це критерії, які розроблені для цілей завдання.

Вимоги до критеріїв завдання:

Критерії повинні бути доступними для користувачів. Доступність критеріїв для користувачів забезпечується одним з наступних способів;

  • – гласністю;
  • – чітким та ясним включенням у подання інформації щодо предмету;
  • – чітким та ясним включенням до звіту за завданням з надання впевненості;
  • – загальним розумінням.

Докази – це підтверджуючі фактори того, що інформація з предмету завдання не має суттєвих перекручень. Внутрішній аудитор планує та виконує аудиторське завдання з професійним скептицизмом, розуміючи, що можуть існувати обставини, які приведуть до істотних перекручувань інформації з предмету.

Достатність – це критерій кількості доказів.

Відповідність – це оцінка якості доказів, тобто їх прийнятності та достовірності. На певну кількість доказів впливає ризик істотного перекручування інформації з предмету і невідповідної якості таких доказів. Таким чином, достатність і відповідність доказів перебувають у взаємній залежності. Однак, просте одержання більшої кількості інформації не компенсує їх низької якості.

ПРАВИЛА щодо переконливості різних типів доказів:

– докази є більш надійними, коли вони отримані з незалежних та зовнішніх стосовно підприємства джерел;

докази, які генеруються усередині товариства, є більш надійними, коли відповідні аспекти внутрішнього контролю товариства є ефективними;

  • – докази, отримані внутрішнім аудитором безпосередньо (з документів, опитувань, спостережень), є більш надійними, ніж докази, отримані опосередковано або гіпотетично;
  • – докази є більш надійними, якщо вони зафіксовані у документальному вигляді – на папері, в електронному або іншому вигляді;
  • – докази, отримані у вигляді оригінальних документів, є більш надійними, ніж докази у вигляді фотокопій, факсимільних копій тощо.

Внутрішній аудитор надає письмовий звіт, який містить думку, що передає отриману впевненість щодо інформації з предмету

завдання. Звіт не може бути прийнятним у випадку істотних обмежень обсягів роботи внутрішнього аудитора, тобто коли:

  • – обставини не дають аудитору можливості одержати докази для зменшення ризиків аудиторського завдання до прийнятного рівня;
  • – відповідальна сторона або замовник обмежують можливість одержати докази, необхідні для зменшення ризиків аудиторського завдання до прийнятного рівня;
  • – після прийняття завдання з'ясовується, що критерії є неприйнятими, або предмет завдання не стосується аудиторського завдання.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >