< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Планування аудиторського завдання

Етапи виконання аудиторського завдання представлені на рис. 7.1.

Етапи виконання аудиторського завдання

Рис. 7.1. Етапи виконання аудиторського завдання

Відповідно до вимог стандарту 2200 “Планування аудиторського завдання” внутрішні аудитори повинні розробляти та документально оформлювати для кожного завдання план роботи, що включає мету, обсяг, визначення його термінів проведення й розподіл ресурсів.

Внутрішній аудитор планує та виконує завдання з відповідними наглядом та погодженням. Перед початком виконання завдання, внутрішній аудитор готує програму завдання.

Програма аудиторського завдання:

  • – визначає цілі аудиторського завдання;
  • – визначає технічні вимоги, цілі, ризики, процеси та операції, що підлягають перевірці;
  • – визначає характер та обсяг необхідного тестування;
  • – документує процедури внутрішнього аудитора щодо збору, аналізу, інтерпретації та документування інформації протягом виконання аудиторського завдання;
  • – за необхідності, модифікується під час виконання завдання, після отримання відповідного погодження керівника внутрішнього аудиту або вповноваженої особи.

Керівник внутрішнього аудиту повинен вимагати дотримання рівня формалізації та документування (наприклад, результатів робочих нарад, процедур оцінки ризику, ступеня деталізації робочих програм, і т.д.), що відповідає потребам організації. При цьому, варто враховувати наступні фактори:

  • – чи буде виконана робота та/або результати завдання використовуватися іншими особами (наприклад, зовнішніми аудиторами, регуляторами, або керівництвом);
  • – чи стосується робота питань, які можуть бути включені в потенційні або поточні судові спори;
  • – рівень досвіду співробітників внутрішнього аудиту та необхідний рівень безпосереднього контролю;
  • – чи залучається до проекту внутрішній персонал, запрошені аудитори, або зовнішні постачальники послуг;
  • – складність та обсяг проекту;
  • – розмір функції внутрішнього аудиту;
  • – цінність документації (чи буде вона використовуватися у наступні роки).

Внутрішні аудитори визначають інші вимоги до завдання, як- то період, що покривається та приблизний строк виконання завдання. Внутрішній аудитор також визначає формат заключного звіту.

Належне планування на цьому етапі полегшує процес комунікацій підчас завершення завдання.

Внутрішні аудитори інформують тих представників керівництва, яким має бути відомо про виконання завдання; проводять зустрічі з керівництвом, яке відповідає за діяльність, що підлягає перевірці; підсумовують та розповсюджують результати обговорень та будь-які висновки, зроблені на основі проведених зустрічей; зберігають документацію в робочих документах завдання. Теми для обговорення можуть охоплювати:

  • – заплановані цілі завдання та обсяг роботи;
  • – ресурси та тривалість завдання;
  • – ключові фактори, що впливають на бізнес-умови та діяльність області, що перевіряється, включаючи останні зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищі;
  • – важливі питання чи запити керівництва.

Керівник внутрішнього аудиту визначає, як, коли та кому будуть повідомлятись результати завдання. Внутрішній аудитор документує цю інформацію та доводить її у відповідному обсязі до відома керівництва на етапі планування аудиторського завдання. Внутрішній аудитор інформує керівництво щодо подальших змін, які впливають на строк чи процес звітування за результатами завдання.

Розглянемо більш детально вимоги і рекомендації стандартів до планування та виконання аудиторського завдання.

1. Визначення цілей завдання. Відповідно до стандарта 2210 “Цілі завдання" цілі повинні визначатися для кожного завдання. Внутрішні аудитори визначають цілі завдання для того, щоб охоплювати ризики, пов'язані з діяльністю, що перевіряється. Цілі планових завдань ґрунтуються і встановлюються у відповідності до цілей, попередньо визначеним в процесі оцінки ризиків, на основі якої складається аудиторський план. Цілі непланових завдань визначаються до початку виконання завдання і передбачають вирішення того питання, через яке завдання було ініційоване.

Оцінка ризиків на етапі планування завдання використовується для подальшого визначення початкових цілей та виявлення інших важливих областей. Після визначення ризиків аудитор визначає, які процедури будуть використовуватися та обсяг (характер, тривалість та межі) цих процедур. Процедури завдання, виконані в належному обсязі, є способом формування висновків, пов'язаних з цілями завдання.

2. Оцінка ризику при плануванні завдання.

Відповідно до стандарту 2210.А 1 внутрішні аудитори повинні провести попередню оцінку ризиків, пов'язаних з об'єктом перевірки. Цілі завдання повинні відображати результати цієї оцінки. Для досягнення цього:

Внутрішні аудитори враховують проведену керівництвом оцінку ризиків, пов'язаних з діяльністю, що перевіряється. Внутрішні аудитори також враховують:

  • – надійність оцінки ризику, зробленої керівництвом;
  • – процеси моніторингу, звітності та вирішення питань, пов'язаних з ризиками та заходами контролю, що здійснюються керівництвом;
  • – звіти керівництву щодо подій, в яких було перевищено рівень ризик-апетиту організації, а також реагування з боку керівництва на такі звіти;
  • – ризики в інших сферах діяльності організації, які б могли розглядатися як релевантні стосовно діяльності, що перевіряється. Внутрішні аудитори збирають або оновлюють загальну інформацію про діяльності, що будуть перевірятися, щоб визначити вплив на цілі та обсяг завдання.

Внутрішні аудитори стисло викладають результати перевірки оцінки ризику, проведеної керівництвом, огляду загальної інформації та опитування. Узагальнені результати висвітлюють:

  • – важливі питання завдання та причини їх поглибленого вивчення:
  • – цілі і процедури завдання;
  • – процедури та принципи, які будуть використовуватися, такі як технологічні методи аудиту та способи визначення вибірки;
  • – потенційні критичні точки контролю, недоліки контролю та/або надлишковий контроль;
  • – причини припинення виконання завдання або значної зміни цілей завдання (у разі необхідності).
  • 3. Розподіл ресурсів завдання. Відповідно до стандарту 2230 “Розподіл ресурсів завдання” внутрішні аудитори повинні визначити, які ресурси є відповідними і достатніми для досягнення цілей завдання, виходячи з характеру й ступеню складності кожного завдання, часових обмежень і наявності ресурсів.

Для визначення відповідності та достатності ресурсів внутрішні аудитори враховують:

  • – кількість та досвід персоналу внутрішнього аудиту;
  • – знання, навички та інші компетенції персоналу внутрішнього аудиту при виборі внутрішніх аудиторів для участі у завданні;
  • – наявність зовнішніх ресурсів у випадках, коли потрібні додаткові знання та вміння;
  • – потреби внутрішніх аудиторів у навчанні, адже кожне завдання слугує підґрунтям для задоволення потреб функції внутрішнього аудиту у розвитку.
  • 4. Робоча програма завдання. Відповідно до стандарта 2240 “Робоча програма завдання” внутрішні аудитори повинні розробляти та документувати робочі програми, що дозволяють досягти цілей завдання.Внутрішні аудитори розробляють робочі програми та отримують їх документальне затвердження до початку виконання завдання внутрішнього аудиту. Робоча програма включає методології, що будуть використовуватися, такі як технологічні методи аудиту та методики вибірки.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >