< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Сучасна медіа-культура

План викладу:

  • 6.1. Медіа в системі культурних комунікацій
  • 6.2. Типологія медіа
  • 6.3. Традиційні та нові медіа
  • 6.4. Медіа як фактори соціокультурних трансформацій
  • 6.5. Медіа: посередник і середовище
  • 6.6. Функції медіа

Медіа в системі культурних комунікацій

Культура являє собою особливий тип інформаційного процесу, завдяки якому стає можливим історичне накопичення і множення інформації, що знаходиться у розпорядженні людини. За такого розуміння культури всі взаємодії в ній постають як комунікаційні відносини.

Засоби комунікації з моменту виникнення людського суспільства відігравали важливу роль в формуванні культури та її змінах. Проте сьогодні вплив комунікацій на розвиток культури стає особливо очевидним.

Сучасну епоху називають по-різному, для одних – це період становлення інформаційного суспільства, для інших – епоха постіндустріального суспільства, хтось визначає сучасність як добу Постмодерна чи глобалізації. Але за кожним з цих визначень стоїть визнання того, що у такому суспільстві людина знаходиться під впливом системи безперервних масових комунікацій, що поширюються та створюють певне інформаційне поле, в якому формуються цінності та інтереси, та яке призводить до ускладнення соціальних зв'язків.

Термін "комунікація" до сьогодні не має узгодженого визначення. Зрозуміло, що комунікація являє собою одну з форм діяльності людей, яка знайома кожному. Комунікацією є і безпосередня бесіда, і телевізійна програма, і передача сигналів із супутника на землю, і наш зовнішній вигляд тощо Перелік цих проявів може бути дуже широкий. Тому різноманітність визначень комунікації не є випадковою.

Поняття "комунікація" (від лат. communicate – робити загальним, пов'язувати) існує в англійській мові з XV ст. для позначення загального процесу повідомлень або передавання чого- небудь; у XVII ст. виникає його нове значення, що описує фізичні способи повідомлення як лінії комунікації – дороги, канали, пізніше – залізні дороги, тобто в значенні транспортування, переміщення людей і товарів.

Вперше поняття "комунікація" в сучасному значенні вжив Чарльз Кулі. 1909 р. у статті "The Significance of Communication" він назвав комунікацію засобом актуалізації "органічно цілого світу людської думки". Як засоби організації спілкування, характерних для початку XX ст., Кулі навів газети, пошту, телеграф, залізницю та освіту.

Сьогодні все більше прихильників знаходить дефініція, запропонована керівником Анненбергської школи вивчення ЗМІ при Пенсільванському університеті (США) професором Дж. Гербнером: комунікація як "соціальна інтеракція через повідомлення".

Комунікація (communication) – передача інформації від одного індивіда чи групи до іншого. Комунікація є основою всіх видів соціальної та особистої взаємодії.

Отже, поняття "комунікація" використовується для позначення процесу передачі інформації, створення і сприйняття смислового повідомлення. Для нас особливо важливі два аспекти використання даного терміну. По-перше, поняття "комунікація" застосовується, коли необхідно сказати про процес передачі інформації, по-друге, для позначення акту спілкування між людьми за допомогою символів, метою якого є взаєморозуміння, певний відгук на інформацію, участь та взаємодія.

Масова комунікація – зв'язок, повідомлення, спілкування, передача інформації, розрахованої на масову аудиторію. Термін "масовий" означає великий обсяг, область або ступінь поширення (людей або, наприклад, виробництва).

Найчастіше за допомогою поняття "масова комунікація" описують процес виробництва та доведення повідомлень до аудиторії за допомогою телебачення, радіо, пресі, кінематографа фотографії, Інтернету та інших засобів. Одне з найбільш поширених визначень належать М. Яновіцу: "Масова комунікація охоплює інститути і техніку, за допомогою яких спеціалізовані групи використовують технологічні засоби (пресу, радіо, кіно тощо) для поширення символічного змісту на великі, гетерогенні та надзвичайно розсіяні аудиторії".

Як синонім поняття "масова комунікація" також широко використовується поняття "засоби масової комунікації" з відповідною абревіатурою – ЗМК.

Звичайно говорять про два базові моделі масової комунікації:

  • – "передавальну" або "трансмісійну", коли масова комунікація розглядається перш за все як процес передачі інформації (часто односпрямований) від передавача до приймача,
  • – "символічну" – коли масова комунікація визнається актом спілкування, певним "символічним" обміном, в який передаюча і сприймаюча сторони включені більш-менш однаково.

Досліджуючи явище масової комунікації, необхідно звернути увагу на такі моменти: по-перше, начастіше "відправник повідомлень" є частиною організованной групи чи соціального інституту. Відповідно, масова комунікація являє собою діяльність, засновану на системі правил і норм, а також розвинутому контролі за їх використанням; по-друге, індивід, який є сприймаючою стороною, також виступає як представник певної групи, з властивими їй загальними характеристиками; по-третє, канал повідомлення являє собою технологічно складні системи розповсюдження інформації, що включають в себе значимі соціальні компоненти, зокрема суспільні норми, звичаї й очікування.

Серед інших особливостей масової комунікації називають: публічний характер і відкритість; обмежений і контрольований доступ до засобів передачі; опосередкованість контактів передавальної та приймаючої сторін; численність адресатів повідомлень тощо.

У сучасному науковому дискурсі і повсякденній мові поряд з понятгям "масова комунікація" використовується поняття "медіа".

З XVIII ст. цей термін починає застосовуватися до історично перших засобів масової комунікації – газет. З середини XIX ст. поняття "media" починає вживатися в його сучасному традиційному розумінні – як поширення повідомлень за допомогою особливих технічних засобів зв'язку (пошта, телеграф), а з виникненням і розвитком радіо (20-ті pp. XX ст.) та телебачення (40-і pp. XX ст.) це поняття переноситься і на них, але вже зі значенням mass-media.

Сам термін походить від латинського medium – щось середнє, серединне, таке, що займає проміжне положення, середину, центр. У різних мовах слово medium означає "засіб", "посередник", "середовище" тощо. Провісник нової інформаційної ери, автор багатьох відомих книжок із теми Маршал Маклюен часто замість "медіа" використовував поняття "засіб комунікації".

Медіа (від лат. medium – посередник) – засоби здійснення комунікації між різними групами, індивідуумами і (або) доставки будь-яких змістовних продуктів аудиторії.

Медіа численні та включають в себе засоби масової інформації (газети, журнали, книги, телебачення, кабельні мережі, радіо, кінематограф), окремі носії інформації і даних (листи, аудіо- і відеозаписи на будь-яких носіях, компакт-диски), а також комунікаційні системи суспільства (телеграф, телефон, пошта, комп'ютерні мережі).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >