< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Типологія медіа

Існують різні підходи до класифікації медіа в залежності від параметрів, покладених в основу класифікації.

Традиційно засоби масової інформації та комунікації поділяються за способом передачі інформації (преса, радіо, кіно, телебачення, відео, комп'ютерні мережі тощо) і по каналу сприйняття (візуальні, аудіальні, аудіовізуальні). Ці класифікації засновані насамперед на відмінності використовуваних в медіа кодів, знакових комплексів. У періодичній пресі представлена двійкова знакова система: природна мова у друкованій формі та іконічні знаки (фотографії, малюнки, карикатури), а також різного роду шрифтові виділення, способи розташування тексту (верстка) тощо. Стосовно до радіо слід говорити про тріаду: усне мовлення + природні звуки (шуми) + музика. У аудіовізуальних ЗМІ (телебачення, документальне кіно) ця "трійця" перетвориться на "четвірку" завдяки наявності такого важливого способу передачі інформації та впливу на аудиторію, як "живе" зображення.

Для сучасних досліджень медіа найбільш важлива типологія канадського дослідника Маршала Маклюена (1911-1980). На думку Маклюена, всі медіа можна розбити на дві великі групи: гарячі й холодні. Головна їхня відмінність полягає в ступені інтенсивності повідомлення, а також у залученості глядача у процес передачі інформації, причому одне прямо пропорційно іншому.

Гарячі медіа: радіо, книгодрукування, кіно.

Холодні медіа: мова, телефон, телебачення.

Класифікація заснована на тому, що різні носії інформації спрямовані на різні органи сприйняття. Книга задіює тільки візуальний канал сприйняття, радіо – аудіальний, телебачення – обидва. Тому інформація, передана за допомогою різних інформаційних носіїв, вимагає різного ступеня залученості користувача. Чим більше органів почуттів задіяно, тим більш гарячим вважається медіа. Гарячі медіа розширюють якесь почуття до краю, надаючи глядачам вичерпну інформацію і не залишаючи простору для власного мислення. Такі медіа виключають або зменшують внесок аудиторії. Холодні медіа, навпаки, характеризуються високим ступенем участі аудиторії в домислюванні реальності. Вони надають учаснику тільки форму і для свого функціонування вимагають великого особистого вкладу. Наприклад, телефон, для його роботи необхідна активна участь споживача, аудиторії.

Таким чином, холодні медіа – включають, а гарячі – виключають. Холодні медіа – це технології племені, живого включення, участі; гарячі –технології цивілізації, абстрагування, усамітнення, пасивності. На їх змінах і засновано розвиток суспільства[1].

Маклюен вводить також поняття перегрітої медіа. Коли гаряча медіа перегрівається, насичується іншою системою, вона видозмінюється. Мало того, кожна наступна медіа завжди "зжирає" попередню, привласнюючи собі її вміст. Особливо це очевидно у сучасних мультимедіа, які синтезують, часто в інтерактивному режимі, текст, зображення і звук, а також у феномені поєднання різних комунікаційних технологій (комп'ютерів, телевізорів, телефонів) та переданих ними інформаційних продуктів.

Нарешті, відповідно до історичної послідовності появи середовище комунікації поділяють на традиційне та нове, з останнє здебільшого ототожнюють із цифровим (digital) комунікативним простором. Відповідно, виділяють традиційні та нові медіа.

  • [1] Маклюэн М. Понимание Медиа: Внешние расширения человека: пер. с англ. / М. Маклюэн. – М., 2003. – С. 14-20.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >