< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Медіа як фактори соціокультурних трансформацій

Більшість дослідників погоджуються в тому, що розвиток комунікацій, від тактильної та усної через писемну і друковану до аудіовізуальної, найтісніше пов'язаний зі змінами у суспільстві. Зокрема, виникнення перших газет у XVIII ст . серед іншого спричинювалося виходом на політичну арену нового класу буржуазії, для якої вони стали засобом реалізації власних економічних, політичних і культурних цілей. Урбанізація, зміна життєвих стандартів, становлення сучасної масової та візуальної культури та інші глобальні соціокультурні процеси були б неможливими за відсутності засобів масової інформації, які є не тільки одним із символів сучасності, але й вельми активним каталізатором усіх суспільних трансформацій.

Багато дослідників намагалося зрозуміти історичний розвиток суспільства через спосіб комунікації. У 1951 році відомий канадський дослідник Харольд Інніс (1894-1952) випустив книгу своїх есе "Вплив комунікації", присвячену проблемі впливу типу комунікації, її засобів і способів на відповідний історичний час. Основна ідея Інніса така – спосіб передавання інформації, спосіб комунікації багато в чому визначає і тип комунікації, й її зміст. Спосіб зберігання та обміну інформацією грає центральну роль в долі народу, в еволюції людства. За характером засобів передачі знання, вивчаючи медіа технології відповідного часу, ми можемо зрозуміти суть тієї чи іншої культури.

X. Інніс застосував свій метод до аналізу стародавніх культур, намагаючись охарактеризувати різні стародавні цивілізації відповідно до поширених в них типів і засобів комунікації. Кожна епоха розглядалася ним як замкнута і характеризується своїм типом медіа-системи. X. Інніс виділяє два головних типи комунікаційних медіа та два типи імперій-цивілізацій залежно від способу здійснення передачі знань у просторі та часі. Одні імперії концентруються на часі, інші – на просторі. Кожному типу властиві певні риси.

В тих імперіях, які концентруються на часі, комунікаційні медіа – "тверді", вони довго зберігаються і вкрай важкі для передачі. Наприклад, єгипетська імперія та її письмена зроблена на каменях. Інформацію, записану на камені, вкрай важко передати, неможливо змінити, натомість зате вона зберігається дуже тривалий час. Такий тип зберігання інформації (а значить, і тип комунікації) відповідає певним характеристикам суспільства, серед яких: незмінна соціальна ієрархія, орієнтованість на традиції, сувора мораль. Група еліти, яка має доступ до цих медіа, наділена вищою владою.

Цивілізації же, які орієнтовані на простір, мають гнучкі і рухливі засоби комунікації (папірус, наприклад). Папірус легко транспортувати, переписувати, зберігати, їм легко обмінюватися, з його допомогою можна керувати великою імперією – розсилати безумовні до виконання накази. Такі імперії широко розростаються, характеризуються розгалуженою мережею державного управління на довгих дистанціях. їм також властивий розвиток абстрактних наук, теоретичного знання. Монополія на знання при цьому інша – тут владою наділене співтовариство вільних громадян, а не еліти.

Зміна медіа технології означає зміну культур та імперій. Так, перехід до використання для запису папірусу замість каменів (і іншого типу письма) у Єгипті, спричинив за собою глобальні зміни, які у результаті привели до панування над цією територією просторово орієнтованої Римської імперії. Також і впровадження друку і паперу поклало край в наприкінці західноєвропейського Середньовіччя абсолютній владі Католицької Церкви над знанням та інформацією і мало наслідком низку революційних трансформацій Нового часу, про які йшлося в попередній темі.

Отже, кожна нова комунікаційна медіа технологія, на думку Інніса, змінювала і тип знання, і тип суспільства. Багато з його ідей були потім майже дослівно повторені канадськім культурологом М. Маклюеном.

Засоби масової комунікації (медіа) Маклюен розуміє надзвичайно широко – як "розширення" людини. Це не тільки газети, радіо і телебачення, але і телефон, книгодрукування, писемність і навіть сама мова. На думку Маклюена, панування того чи іншого медіа в історії визначає саму епоху. Необхідність вивчення прихованих медіа-ефектів Маклюен сформулював у вигляді знаменитого вислову "Засіб комунікації є повідомлення" ("The Medium is the Message"). Згідно з концепцією Маклюена, розвиток суспільства в першу чергу визначається розвитком засобів комунікації. Але основний вплив засіб комунікації здійснює не змістом, що передається, а принципами організації комунікації – форма медіа технології, засіб передачі інформації часто якщо не визначає, то серйозно впливає на суспільну організацію. Причому вплив технологій відбувається не на рівні думок чи понять; вони змінюють зразки сприйняття повідомлення.

В історії цивілізації М. Маклюен виділяв три основні етапи:

  • 1. Первісна дописьменна культура з усними формами зв'язку і передачі інформації, заснована на принципах життя у колективі, сприйняття і розуміння навколишнього світу.
  • 2. Письмово-друкована культура ("галактика Гутенберга"), що замінила природність і колективізм індивідуалізмом; сприяла націоналізму та появі національних держав, а також промисловим революціям.
  • 3. Сучасний етап ("електронне суспільство", "глобальне село"), який відроджує природне аудіовізуальне багатовимірне сприйняття світу і колективність, але робить це на новій електронній основі через заміщення письмово-друкарських мов спілкування радіотелевізійними і мережевими засобами масових комунікацій. У такий спосіб людство повертається до колишніх форм існування з допомогою нових технологій.

Основна теза Маклюена полягає в тому, що писемність і друк (вони згадуються разом і визначаються автором такими, що можуть заміщати один одне, тому що справу, розпочату писемністю, завершило друкарство) є відповідальні за появу і розвиток особливої західного типу культури.

У його розумінні цивілізованості саме писемність і фонетичний алфавіт перетворюють людину з члена племені в людину цивілізації, даючи їй "око замість вуха". Письмова мова стимулює розвиток людського інтелекту в звичному його розумінні, алфавіт нав'язує особливі принципи конструювання реальності, які наближають людину до цивілізації. Усна культура, за Маклюеном, характеризується емоційністю, різноманітністю відчуттів і переживань. Письмова ж культура – винятковою холодністю, одноманітністю емоцій. Візуальний світ холодний тому, що він виключає зі своєї системи інші почуття, висуваючи на перший план тільки одну здатність – здатність висловлювати всі словами за законами писемного мовлення та раціонального мислення. Для нової людини, пише М. Маклюен, саме візуальність стає первинною в організації думки і дії.

Таким чином, стрибок у розвитку однієї технології дозволив активно розвиватися тим типам сприйняття і мислення, які були цією технологією запропоновані. Лінійне письмо і алфавіт зробили можливим для греків, наприклад, відкриття граматики, філософії і науки. Уявлення класичної фізики, згідно з якими всі речі у Всесвіті займають своє місце і можуть бути описані у відповідності з цим місцем, і взагалі уявлення про те, що Всесвіт – величезний механізм, також є наслідком технології письма і друку. Спочатку письмова мова, а потім друк зробили з людини індивіда, оскільки друкований твір повинен мати автора.

Якщо колись людство змінило усну культуру на письмову, наразі спостерігається зворотний ефект: ми ігноруємо друковану культуру, все більше уваги приділяючи усній культурі. Це відбувається це, на думку М. Маклюена, через винахід електронних засобів комунікації, які "руйнують Галактику Гутенберга".

Електронні медіа не централізують та уніфікують, як друк, а, навпаки, розпилюють, ділять на частини. Система друку, заснована на візуальності, має межі в часі і просторі, організовуючи централізовані системи. Тоді як система електронних медіа створює простір без кордонів, центрів і провінцій. В електронному світі все відбувається одночасно, немає жорсткої хронологічної послідовності і просторової прив'язки. Позачасовий характер такої спільноти тягне за собою інтимність, взаємопов'язаність, спільність соціального досвіду, – це повернення колективного мислення, залученості до спільноти. В електронній технології немає механічної послідовності фрагментів. У ній важлива конфігурація, конструкція, одночасність, органічна взаємопов'язаність цілого комплексу функцій. Отже, відбувається перехід від статики до руху, від механіки до органіки. Всі ці зміни М. Маклюен характеризує одним словом – ірраціональність[1].

Увагу Маклюена було сконцентровано, перш за все, на телебаченні, яке виступало представником всієї глобальної електронної реальності. Маклюен вказував на два основних аспекти телебачення: мозаїчність побудови телевізійного зображення, що представляє весь світ як набір непов'язаних однозначної логікою повідомлень, і резонанс – посилення цих повідомлень в свідомості глядача, де долається мозаїчна роздробленість і створюється об'єднана цілісна смислова єдність.

Маклюен доходить до висновку, що в сучасну епоху не тільки телебачення але й уся життєдіяльність суспільства все більше здійснюється у відповідності з принципом мозаїчного резонансу: за допомогою телекомунікацій, мас-медіа і комп'ютерів електронні медіа немов би продовжують центральну нервову систему до утворення "глобального села", де все виявляється взаємопов'язаним і одночасним. З появою інформаційного медіа простору відбувається стиснення всього світу. Тепер людина може відчувати причетність до того чи іншого явища незалежно від власного положення в часі і просторі, в неї з'являється можливість перебувати одночасно в кількох частинах світу. У такий спосіб медіа розглядаються Маклюеном як зовнішні розширення людини, безпосередні технічні продовження його тіла, органів, почуттів і здібностей.

Ідеї М. Маклюена щодо взаємовпливу комунікацій і культури не втратили свого значення і донині. Його погляди і дотепер є предметом жвавих дискусій з проблем медіа і глобалізації.

Інший варіант членування історії світової культури виходячи з медіа-технологій належить Р. Дебре. Він поділяє її на три так звані медіосфери. Перша медіосфера – логосфера. Ця сфера ще не знала мистецтва і не була виділена з релігійної свідомості. Другий медіосферой стала графосфера, яку визначило книгодрукування. У цей період виникає і виділяється в самостійну область мистецтво. Ремісник, художник, скульптор стає людиною мистецтва.

Сьогодні ж нас оточує відеосфера, в якій, на основі зміненого відчуття часу, над вічним переважає миттєве, зовнішнє над внутрішнім. І ця відеосфера вже переходить у свого роду гіперсферу, яка складається переважно з "цифрових сигналів".

Будь-яка медіосфера, на думку Дебре, використовує свої критерії достовірності та недостовірності. При цьому виникає запитання "Кому можна вірити, а кому ні?".

Великий давньогрецький філософ Платон у відношенні логосфери відповів на це питання так: "Ні в якому разі не можна покладатися на чуттєве сприйняття, слід керуватися лише продуманою ідеєю." Не менш відомий філософ Нового часу Рене Декарт щодо графосфери висловив думку, що ми можемо вірити своїм очам, тобто у те, що бачимо, але за умови, що об'єкти, видимі нами, можна визначити та ідентифікувати.

У відеосфері ані ідея, ані метод, ані правила не відіграють вирішальної ролі, важливий тільки образ. Бачити – автоматично означає розуміти. Ми говоримо: "Це правда, я читав у газеті. Це правда, я бачив по телевізору". Те, що ми бачимо – не потребує аргументів, воно тільки може бути замінено іншим відео-образом. Рівняння візуальної епохи: "Видиме = Реальне = Істинне" вводить нас у новий порядок відносин. Весь попередній досвід, в тому числі і наш власний, ще недавній в масштабі цивілізації, говорить про те, що зображення заважає бачити. Сьогодні ж, навпаки, зображення вважається доказом: те, що можна зобразити, не можна заперечувати, не можна не брати до уваги.

  • [1] Мак-Люэн М. Галактика Гуттенберга : Сотворение человека печатной культуры : пер. с англ. /М. Мак-Люэн. – К., 2004.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >