< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Бароко

Стиль бароко стає тим художньо-комунікативним тлом, яке синтезує попередні інтенції маньєризму та нові енергійні прагнення нуворишів затвердитися і в мистецтві.

Енергійні композиції бароко, ілюзіонізм візуальних ефектів, гра з перспективою, викривлені пропорції та карколомна сценографія – ознаки стилю. Ступені складності художніх форм бароко реалізуються як синтетичні, ансамблеві; усе в бароко стає видовищем, виявляє притягальність та непередбаченість.

Візуальний простір барокко – простір ігровий, в якому ренесансний карнавал перетворився на тонку "гру розуму і пристрасті", це простір театралізований, видовищний за своїми онтологічними ознаками. В гру, в специфічну ігрову дійсність вступає не тільки живопис з його гаптичними ігровими можливостіми, але й архітектура і скульптура західноєвропейського XVII ст. Композиційна поетика барочних творів відповідає логиці синтезу: просторово- часових "точок зору" з психологічними "точками зору", динамічне поєднання яких і створювало ту "видовищну гру", перші ознаки якої з'явились ще в Ренесансі.

Тріумф ефемерності присутній і в бароковій архітектурі: в церквах Марія дель Паче, соборі св. Петра (інтер'єр) та інших спорудах Європи XVII ст. Архітектори цієї доби трансформують міський простір, вміло використовуючи співвідношення маси та освітлення. Оздоблення будівель стає вкрай декоративним і пишно- тним. Балдахіни, монументальні внутрішні колони, фальшиві вікна та безліч дзеркал, які деформують простір – суто барокові акценти в інтер'єрі. Скульптура барокко як частина такої видовищної гри, розрахована на захопленого ракурсами і формами глядача, зір якого спрямований на міміку і "жест", що красномовно для нього "говорять". Тілесність естетичного об'єкту стає частиною такого видовища, добре продуманного і організованого. Скульптура набуває експресії та невизначенності. Дж. Лоренцо Берніні (Аполон та Дафна, 1622-1625), Андреа Брустолон (Жардіньєрка у вигляді Геркулеса, 1700-1720) та інші намагаються поєднати ці риси з вишуканою функціональністю пластики.

Бароковий живопис (Рубенс) вдало використовує світлові ефекти, що розмивають межу між фігурами, і акцентує ідею безперервного перетікання однієї художньої форми в іншу.

Субстилі бароко: колоніальне бароко, та національні барокові субстилі {українське бароко, наприклад) модифікують основні ознаки цього стильового напряму та надають йому ментально- етнічних та національних рис конкретного народу або держави.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >