< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Рококо

Шинуазрі. Цей стиль зароджується у Франції у першій половині XVIII ст. та розповсюджується по всій Європі на протязі усього правління Людовіка XV. "Зменшене" та "манірне" бароко, стиль рококо стає художнім виразом будуарного життя куртуазної знаті цієї доби. Термін "рококо",мабуть, походить від французького rocaille, певного виду модних тоді прикрас у формі равлика.

Цей стиль швидко зайняв домінуючи позиції в декоративному мистецтві та архітектурі, поєднавши динамізм та оптичні ілюзії, характерні для бароко з зі східними мотивами та використанням коштовних та незвичних матеріалів.

Франсуа Буше, Жан Оноре Фрагонар, Пьєтро Піффетті та інші представники європейського рококо насичують свої полотна та витвори декоративного мистецтва безліччю витончених деталей, майстерно "грають" з фактурами поверхні, яку зображують, при цьому успішно використовуючи попередній доробок мистецтва.

Картина Буше "Тріумф Венери"(Стокгольм, Національний музей, 1740) є дуже складним твором з точки зору композиції та демонструє високий рівень Буше-колориста. Жіночі образи картини сповнені радості та легкості; поверхня хвиль, серед яких зображені німфи, "відіграє" різними відтінками та відблисками світла. Не менш майстерні і твори Жана Оноре Фрагонара .

Славетні меблеві вироби Пьєтро Піффетті (наприклад, секретер 1732, Турін, Королівський палац) виконані з коштовного дерева та декоровані інкрустаціями та різьбленням. Майстер щедро використовує складний орнамент та декоративні деталі, бронзу та напівкоштовне каміння в оздобленні.

Сюжети мистецтва рококо є сюжетами з еротичної міфології, пейзажі писалися як тло для показу елегантних персонажів, буколічні мотиви з пастушками та пастухами співіснують зі східними мотивами.

Ще більш явним захоплення далеким Сходом виявляє стиль шинуазрі. Після розкриття секрету виготовлення порцеляни, Китай та його мистецтво стають зразком для європейських майстрів- декораторів та художників. Захоплення східною екзотикою призводить до появи декоративних павільйонів в європейській архітектурі (порцеляновий Тріанон у Версалі), порцелянових заводів в Європі та цілої художньої промисловості, яка орієнтується на цей художній стиль.

Архітектор Уільм Чемберс споруджує Китайську пагоду в Гарденсі (Лондон, 1757-1761), в якій втілює усі будівельні та зображальні прийоми китайської давньої архітектури, але й при цьому використовує й авторські ескізи деталей споруди та меблів.

Модними стають "китайські кімнати" та "китайські кабінети" (наприклад, "китайська кімната" Дж. Тьєполо (вілла Вальмарана да Нані, Віченца,1757). Стилізація під "справжній Китай" доповнюється суто європейською манерою зображення в декорі вілли.

Менш відомі субстилі цієї доби {квардатуризм, ведутізм, Гран Тур, пиптореску,чіппендейл ті інші) стають певними етнічно- національними варіаціями вищеозначених художніх стилів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >