< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ампір

Кінець XVIII – початок XIX ст. в художній культурі Європи характеризувався розвитком ще однієї стилістичної бінарності: формування стилів ампір та романтизм.

Соціокультурним контекстом цього процесу виявилися тенденції, які з, одного боку, призвели до руйнування абсолютизму в Європі та формуванням капіталістичних відносин в декількох країнах континенту, а, з іншого – до спроб на тлі національних та соціальних революцій побудування "нових" європейських імперій. Центром соціокультурних колізій цього періоду довго залишалася Франція, в якій розпочалися революційні події.

Стиль ампір в художній культурі Франції мав попередника – субстиль директорії, який панував у цій країні Європи з 1795 по 1805 pp. Французька революція цієї доби змінила саме відношення до краси. Нова правляча еліта бажала відходу від пишнот абсолютизму на користь простих та зрозумілих народним масам художнім формам та змісту. Фрігійський ковпак, піки та дубове листя – ці "революційні" елементи декору співіснують у субстилі директорії з достатньо демократичними матеріалами та фактурами.

У живописі цього субстилю з'являються нові, революційні теми та мотиви, а моделями усе частіше стають представники нового правлячого класу (наприклад, відома картина Жака Луї Давида "Портрет Генрієтти Верріак", Лувр, Париж, 1798-1799), тощо.

Початок XIX ст. стає періодом політичного "злету" наполеонівської Франції, періодом формування французької імперської свідомості та піднесення новітньої державності. З 1804 р. поступово формується стилістичний напрям, який віддзеркалює усі ці процеси в країні. З приходом до влади Наполеона, неокласична простота та гармонійність заміщується витонченістю художніх форм, які, між тим, намагаються підкреслити могутність нової влади.

Східні воєнні походи нового правителя додають до французького ампіру орієнтальної сюжетності (поява зображень сфінксів, екзотичних східних звірів та птахів тощо) та пишної декоративності. Велика кількість декоративних східноорієнтованих зображень доповнюється наявністю символів влади Наполеона (літерою N в декорі та різьбленні, лавровими вінками та символами влади античного Риму). Позолота, бронза, дорогоцінні матеріали повертаються в художню культуру і мистецтво Франції.

Прагнення митців цього періоду до стилізації "під Єгипет" стає частиною наполеонівського ампіру (наприклад, відома монументальна ваза в "єгипетському" новітньому стилі, Лувр, Париж, 1806 або годинник королівської порцелянової фабрики в Неаполі, 1796-1806). Стиль ампір був популярним не тільки серед придворних кругів Наполеона, але й серед новітньої французької буржуазії, яка намагалася наслідувати їх смакам.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >