< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Імпрессіонізм та постімпресіонізм

Імпресіонізм та постімпресіонізм – частини стильової бінарності кінця XIX ст. Якщо імпресіоністи ставлять завдання відтворити ефекти освітлення об'єктів на пленері та емоційні враження, які виникають при цьому, то постімпресіоністів цікавить матеріальне. Славетні види Темзи у тумані на картинах Клода Моне ("Вид Темзи і будинок парламенту у Лондоні", "Міст Ватерлоо", полотна П'єра Огюста Ренуара, Альфреда Сіслея, Едгара Дега та інших складають певну художню протилежність картинам П. Сезанна ("Віадук", наприклад),в якій гостро відчувається потужна орієнтація на фактуру, а не на емоцію. Кожен з імпресіоністів, маючи авторську манеру зображення, намагався відповідати основним стильовим принципам імпресіоніського зображення.

Здобутки імпресіоністів у царині арт-техніки не зводилися лише до славетного "рельєфного" мазка (К. Моне), що натурально передавав тріпотіння листя та миготіння сонця. Творчий доробок представників цього стильового напряму призвів суттєву революцію в художньому у мисленні XIX ст., оскільки попередив здобутки фотографії – новітньої зображальної технології, і зміг використати традиційний живопис для нетрадиційного "схоплення митті" життя та втілення його в авторському зображенні.

Сюжетами імпресіоністів стають не тільки так званні "режимні" зображення у різні пори дня (К. Моне "Руанський собор опівдні", "Руанський собр увечері", 1894), але й сцени з міського життя (його ж "Бульвар Капуцинок",1873), пейзажі (К. Моне "Стог сіна", "Скали в Етрета" тощо) та портрети (Е. Дега "Портрет Луї Едмона Дюранті",1879).

Під впливом фотографії у картинах імпресіоністів з'являються незвичні до того ракурси зображення, а картини часто виглядали як ескізи, не приховуючи "миттєву" незакінченість, яка підкреслювала динамізм оточуючої митців повсякденності. Невдоволеність багатьох сучасних імпресіоністам критиків їх творчістю, прагненням не ідеалізувати, як вимагалося в Академіях мистецтв, натуру, а зображати дійсно те, що бачить око, призвела до певного відчуження тодішнього суспільства від творчості митців. Відомий паризький Салон навіть відмовився покупати картини імпресіоністів. Між тим, подальша практика мистецтва довела життєздатність художніх експериментів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >