< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Художній авангард

Модерністська мистецька програма перейшла у спадок художньому авангарду 1920-1930-х pp., який став парадоксальною частиною тоталітарної культури міжвоєнного періоду XX ст. Художній авангард рішуче відкидає минуле і тільки себе визнає у праві існувати як у сучасному для нього, так і у майбутньому. Футуризм стає найбільш радикальним варіантом утопізму і робить "майбутнє" смислом свої художньої програми, бажаючи "викинути минуле з корабля сучасності". Художній авангард 1920-1930-х pp. прагнув влади і сподівався, що вона реалізує усі утопічні його проекти, хоч влада, забувши про нього, замінила його еклектикою. Але тоталітарна влада парадоксальним чином збігалася у своїх прагненнях з авангардними течіями тієї доби: видавати бажане за дійсне.

Між тим, не треба плутати мистецтво модернізму з мистецтвом авангардним, хоч в деяких випадках межу між ними провести доволі складно. Головна різниця між модернізмом та авангардним мистецтвом, на думку В.Руднєва, полягає в тому, що хоч обидва прагнуть створити дещо принципово нове, модернізм народжує це нове виключно в сфері художньої форми. Авангард робить особливий акцент на змісті. Авангард неможливий без скандалу, епатажу, "художньої антиповедінки". Натомість модерніст поводить себе так як звичайний митець, не прагне себе позиціонувати перед світом таким активним засобом, як це роблять авангардисти.

Спрямованість у майбутнє до незвичності, новизна дійсно притаманна авангарду як явищу і особливо на ранній стадії його розвитку. Авангардне мистецтво – мистецтво, яке виводить "на передній край" само себе як систему знаків, як окрему мову. Радикалізм авангарду ховається, можливо, у вказуванні на конкретну індивідуальну межу, межу власного мистецтва для кожного художника.

Авангардні явища характерні для всіх перехідних етапів і історії художньої культури, окремих видів мистецтва. Але тільки у XX ст. авангард починає мати глобальне значення феномену художньої культури. При всьому розмаїтті явищ, які включають в поняття "авангард", вони мають загальні культурно-історичні корені і деякі загальні характеристики. Авангард, насамперед,– це реакція художньо-естетичної свідомості на глобальний злам в культурно- цивілізаційних процесах, який був викликаний науково-технічним прогресом XX ст.

До характерних особливостей більшості авангардних феноменів відносяться: їх експериментальний характер, революційно- руйнівний пафос відносно традиційного мистецтва та традиційних цінностей культури, прагнення до створення принципового нового у всьому, засобах та механізмах художнього виразу, прагнення до ліквідації кордонів між традиційними для новоєвропейської культури видами мистецтва, тенденції для синтезу окремих мистецтв, до їх взаємодії.

Деякі напрямки авангарду полярно відрізнялись по відношенню до психологічних основ творчості та сприйняття мистецтва. Типовими напрямами в авангарді є футуризм, сюрреалізм, дадаїзм.

Якщо футуристи вважали мистецтво наймогутнішим інструментом "поринання у майбутнє", сюрреалісти ("надреалісти") ставили за мету показати в мистецтві світ внутрішніх переживань, снобачень, фобій тощо. Відомі сюрреалісти Л. Бюнуель та С. Далі створили на кіноекрані та в живописі образ незбагненного та невловимого внутрішнього буття людини. їх фільм "Андалузький собака" став своєрідним маніфестом цього стильового напряму.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >