< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Радянська художня культура та радянський андеграунд

Формування у міжвоєнний період особливого типу культури, який називають "тоталітарним", маючи на увазі тотальний контроль тоталітарних режимів (фашистських або комуністичних) над художньою творчістю та мистецтвом, над приватним життям та свободою людини викликало до життя і культуру спротиву, культуру "підпілля", андеграунду. Фактично така культура стає проявом контркультури, а мистецтво, яке формує така культура, наділяється могутнім протестним потенціалом.

Бурхлива урбанізація радянських територій у 1930-1940-х pp. характеризується розвитком новітнього для цієї доби стильового напряму – "сталінського ампіру". Тяжіння до монументальних художніх форм, форм, які, з одного боку, були сповнені вітальністю та демонстрацією сили, а з іншого – мали деякий симулятивний характер (відомі "дівчата з веслом") були характерними прикметами стилю.

Грандіозні будівлі Московського університету, динамічне будівництво Московського метрополітену ім. Леніна – прояви сталінської гігантоманії та прагнення "наздогнати і перегнати Захід".

Події Другої світової війни, з одного боку, пом'якшують протестні тенденції в мистецтві, а з іншого,– наділяють його антифашистским та антирадянським патосом.

СРСР після війни довго "відкладає на потім" грандіозне житлове будівництво, до якого приступає у період хрущовської "відлиги". Поява нових житлових масивів, добудова МГУ (архітектори Л. Руднєв, С. Чернишов, П. Амбросімов та інші), готелів "Ленінградський" (М. Поляков), інші споруди столиці та інших радянських міст, будівництво Ленінградського метрополітену, який прикрашають відомі живописці та декоратори стають випробуванням для радянських митців. Талановито втілюючи у камені, бронзі та інших матеріалах, з одного боку, уявлення про міць та велич радянського народу, а з іншого – догмати радянської ідеології та методу соціалістичного реалізму, радянські митці намагалися існувати "в межах радянської культури".

У 50-ті pp. XX ст. поява так званих Ліозновської групи (Є. Кролівницький, Вс. Некрасов, Я. Сатуновський, Г. Сапгір, В. Хромов), групи Черткова (Л. Чертков, С. Красовіцький та ін.), "філологічної школи" (Л. Віноградов, М. Єрьомін, С. Куллє та ін.) стало проявом протистоянні та боротьби як з радянською системою, так і з "офіційним" радянським мистецтвом.

Поліцентричність мистецького андеграунду посилилася у 70- ті та 80-ті pp. XX ст., коли з'явилися "самвидавничі" журнали з сатирою на радянський режим, в яких друкувалися Б. Ахмадуліна, О. Кушнер, Б. Окуджава та інші.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >