< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Теоретико-методологічні основи гендерних досліджень

У сучасній теорії гендер розуміється як соціокультурна та символічна конструкція статі, яка зафіксована в суспільній свідомості та несвідомому, а також в політичних, правових та економічних практиках.

Представники тендерної теорії сформували декілька тез[1], які описують взаємозв'язки між гендером, статтю та їх репрезентаціями в сучасній культурі:

  • – більшість сучасних суспільств вважає, що відмінності між жінками та чоловіками є природною даністю, але аналіз культурного розвитку свідчить, що виховання є більш впливовим фактором, ніж біологічна стать;
  • – жінки і чоловіки мають відмінні цінності, реагують і поводять себе по-різному тому, що культура вимагає від них до різної поведінки протягом багатьох століть, а не тому, що ці "відмінності" є онтологічними;
  • – гендерні відмінності є культурно та історично зумовленими, кожне суспільство формулює власні образи ідеальної "маскулінності" або "феміністичності", які відповідають прихованим або артикульованим потребам влади на різних етапах її існування;
  • – чим більш тоталітарне або авторитарне суспільство, тим більша обмеженість спектру гендерних ролей та ідеалів в офіційній культурі, тому "бути жінкою" (або "бути чоловіком") означає подавляти певні індивідуальні якості та погляди, якщо вони не співпадають з гендерними очікуваннями "культурної більшості";
  • – релігійні твердження, також як медичні або наукові теорії, які доводять онтологічну різницю чоловічого та жіночого гендеру (або статі) виходячи з біології, влада (патріархат) використовує, щоб впливати на емоційну або раціональну сферу суспільної свідомості і протиставляти фундаментальні потреби та інтереси різних тендерів у власних інтересах та задля збереження соціальних ієрархій та сексуально-тендерних привілеїв.

Об'єктом вивчення тендерної теорії виступають різні прояви тендерної нерівності, гендерні політики в суспільстві та культурі, типи тендерної та сексуальної ідентичності, тендерні ролі та джерела формування тендерної свідомості; тендерний розподіл праці, тендерний сценарій та "гендерні ідеології".

Тендер прийнято розглядати у двох видах – як соціокультурний інститут і як індивідуальний статус[2]. Тендер як соціокультурний інститут означає, що в рамках культури певна стать суб'єкта (або соціальної групи) отримує символічний статус в структурі соціальних ієрархій і цінностей, на базі саме статевої приналежністі суб'єкта. Цей статус реалізується через відношення оточуючих до людини, оцінку його праці, в гендерних очікуваннях щодо професійного вибору, сімейної та сексуальної поведінки, творчих або інтелектуальних здібностей, а також в бажанні самої людини відповідати тендерним нормам певної культури, в демонстрації певного тендеру в одязі, жестах, мовних виразах, особливостях поведінки і емоційних проявах.

Як індивідуальний статус тендер включає: біологічну (хромосомну) стать, тендерну ідентичність та її компоненти, тендерний репродуктивний сценарій, тендерні та сексуальні орієнтації, технології виробництва тендера, а також "тендерний дисплей"[3] (презентації тендера).

Гендерні ідеології функціонують на рівні суспільної свідомості, в масовій, популярній, візуальній культурі, творах фольклору і літератури, гендерно-центрованих висловах, що репрезентують відношення і чекання суспільства від того і іншого тендера. Гендерна ідеологія є потужним програмуючим чинником, який зберігається на рівні тендерних стереотипів, гендерних упереджень, тендерних ідеалів, які при входженні нових членів в суспільство подаються як "ессенциалістськие", тобто природні "дані".

Гендерна ідентичність суб'єкта складається з особистої самосвідомості, прийняття своєї приналежності до певної статі, згоди наслідувати наказаним ролевим установкам свого гендерного статусу. Технології виробництва гендера дозволяють суб'єктові репрезентувати свій гендер в різних ситуаціях за допомогою одягу, голосу, розташування в просторі, емоційних і інтелектуальних типів реагування, реалізації життєвого сценарію із врахуванням своєї Тендерної ідентичності. Саме це дозволило американській дослідниці Джудіт Батлер[4] висунути теорію, згідно з якою сталої тендерної ідентичності не існує зовсім, усе життя індивід відчуває потребу в тому, щоб підтверджувати свою обрану (тендерну, расову, класову) приналежність за допомогою певних знаків, які мають інтерпретуватися суспільством. У цьому полягає джерело "тендерної тривоги" індивіда, який внутрішньо ніколи не може бути певним в тому, що його поведінка, одяг та тендерні репрезентації відповідають символізму певного тендеру в суспільстві. Батлер підкреслює, що гендерна ідентичність є рухливою структурою, вона залежить від потреб конкретного суспільства, яке вимагає від індивіда певних тендерних репрезентацій. Саме тому виникає ідея тендеру як постійного "перфомансу", перевтілення, перфомативного дійства як певного "маскараду" тендерних ідентифікацій.

Одним з ключових термінів тендерної теорії 1980-х pp. було поняття тендерної асиметрії, згідно з яким символізм "чоловічого" є домінуючим в культурі, він займає територію "центру", "влади", "нормативності", "логосу", тоді як символічне "жіноче" в цій ієрархії відтіснене до "периферії", "субординації", "дефектностіущербностімаргиналії". Творчий початок в культурі позначено образами чоловічого, тоді як жіноче означає руйнування, або практики повсякденності, побуту. Ці стереотипи є не тільки поширеними, але й досить глибинними, які пронизують усі рівні культури, зафіксовані в багатьох міфологіях та релігіях світу (зокрема, в монотеїстичних релігіях), і досить активно впливають на суспільні практики та культурне несвідоме, символічну дискримінацію жінок або тендерних і сексуальних меншин (геїв, трансгендерів). Саме тому ці стереотипи потребують деконструкції, з погляду гендерних і фемінистичних теоретиків.

Протягом останніх тридцяти років гендерна теорія і феміністська критика внесли значний внесок в розвиток наукової методології, висунувши наступні положення: 1) не існує універсальної "нейтральної теорії", вільної від гендерних конотаций, будь-яка наукова гіпотеза, теорія, метод явно або неявно гендерно ангажовані, і, тим більш, чим автори гіпотези (або наукове співтовариство) відмовляються від визнання факту тендерної ангажованості, тим більше ідеологічним є вплив певної теорії[5]; 2) жодна теорія або гіпотеза не є вільні від суб'єктивного чинника: персональний досвід автора, його переконання, походження, моральні цінності відображаються в концептуальній матриці наукового знання, як гуманітарного, так і природничого; 3) будь-яка наукова діяльність має політичний характер, і вільно або мимоволі сприяє розвитку або запереченню гуманістичної моралі; 4) особистий досвід дослідника є допустимим і легітимним як в логічній аргументації, так і при аналізі феноменів. (Як вважає американська феміністка Белл Хукс, інтуїція, сексуальність, тілесний та тендерний досвід, тобто індивідуально-культурні фактори, мають значний вплив на вибір пізнавальної та дослідницької методології, а також формування академічного товариства та його традицій[6]).

  • [1] Smith J. Different for Girls. How culture creates women. – London: Chatto&Windus, 1997.
  • [2] Лавриненко Н. В. Женщина: самореализация в семье и обществе (гендерный аспект) / Н. В. Лариненко. – К., 1999.
  • [3] Кендес У. Создание гендера : пер. с англ./ У. Кендес, Д. Зиммерман // Гендерные тетради. – СПб, 1997. – Вып. 1.
  • [4] Батлер Дж. Гендерное беспокойство : пер. с англ / Дж. Батлер // Антология гендерных исследований. – Мн., 2000. – С. 297-347.
  • [5] Harding S. Feminism and Methodology. – Bloomington and Indi- anopolis, Indiana University Press, 1987.
  • [6] Hooks bell. Teaching to Transgress. – London: Rutledge, 1994.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >