< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Сучасні напрямки теорії Іншого

У другій половині XX ст. теорію Іншого розробляли Д. Батлер, 3. Бауман, М. Бахтін, X. Бхабха, Ж. Бодрійар, Б. Вальденфельс, Ж. Деррида, Ж. Дельоз, С. Жижек, Ю. Кристева, Т. де Лауретіс, Ж. Лакан, І. Левінас, Е. Саїд, Ц. Тодоров, П. Рікер, Ф. Фенон, М. Фуко. Найбільш послідовно ця теорія була втілена в таких, уже попередньо розглянутих у II модулі, напрямках як постструктуралізм, деконструктивізм, постмодернізм, теорія влади; фемінізм та гендерна теорія; постколоніалізм, дослідження раси та діаспори; постфрейдистський психоаналіз; квір-теорія); дизабіліті-теорія; комунікативна філософія; культурна антропологія, дослідження візуальних мистецтв (Visual Arts, Film and Cinema studies) та етика "після Ґолокосту".

Значний внесок в розвиток теорії Іншого зробили концепції "поліфонії"[1] та "діалогічного мислення"[2] російського філософа Михайла Бахтіна (1895-1975). Бахтін стверджував, що Інший передує будь-якому "Я" і тільки присутність Іншого дає можливість "Я" проявитися у світі, тому що тільки завдяки відображення в Іншому суб'єкт набуває наявного буття. Таким чином, Бахтін виступав з критикою епістемологічного соліпсизму і вважав свідомість Іншого рівнозначною унікальності свідомості суб'єкта.

Постмодерний польсько-американський автор Зігмунт Бауман (народ. 1925) стверджує[3], що існують дві стратегії спілкування з Іншим, які відображають зміни культурних парадигм:

  • відштовхування, або "знищення" Іншого (характерне для епохи Модерн);
  • – "поглинання", тобто асиміляція Іншого (характерне для Постмодерну).

Продовженням цих ідей стали роботи французького постмодерниста Ж. Бодріяра, який аналізував статус Іншого в контексті віртуальної реальності, симулякрів та культурної толерантності. В роботі "Прозорість зла" Бодріяр використовує мотиви, взяті у Сартра – "Іншого як чужинця", ставлення до якого тим більш помірковане, чим більш він віддалений від нас. Безпосередня зустріч з Іншим викликає страх у суб'єкта тому, що його унікальне "Я" може бути об'єктивованим під поглядом байдужого Іншого. Саме тому сучасна ідеологія консьюмерізму, себто споживацтва, змінює зміст Іншого: він перестає сприйматися як головний принцип розрізнення, на місце "Іншого" суспільство Постмодерну ставить "Того ж самого", який відіграє роль "симулятивного Іншого", мета якого – нейтралізувати відмінності, зруйнувати Іншого. Але тільки наявність Іншого дає суб'єкту можливість стороннього погляду, тому відсутність Іншого кінець кінцем призводить суспільство до "алергії на себе само", і в цьому – "прозорість зла"[4]. Таким чином, незважаючи на те, що присутність Іншого може викликати острахи та невпевненість суб'єкта, від яких він бажає позбавитися, Бодріяр наголошує на продуктивності спілкування з Іншим, завдяки якому відбувається розвиток культури та ідентичності самого суб'єкта.

Психоаналіз Жака Лакана та його ідеї про самоідентифікацію людини через Іншого на стадії "дзеркала" стали вагомим внеском в постмодернізм та теорію Іншого. Лакан[5] ототожнював людське підсвідоме з Іншим, трансформував фройдове "бажання" в "бажання Іншого" і провів паралелі між структурами підсвідомості і мови. Підсвідоме як місце локалізації Іншого, спонукає до висновку про Іншого, який існує в межах уявлень "Я", тобто формується в результаті розщеплення ідентичності суб'єкта.

Лакан критикував символічний порядок культури і мови, в рамках яких відбувається розподіл символічної влади між "чоловічим" і "жіночим" на користь чоловічого: "чоловіче" отримує статус нормативного суб'єкта, а "жіноче" – варіативного Іншого. Бути Іншим означає належати "жіночому" ряду значень, тобто знаходитися в статусі "підпорядкування" в традиційній культурі. Жінка має або прийняти свій статус Іншого і репрезентувати свою суб'єктивність через істероїдні прояви ("випадок Дори", описаний З. Фройдом); або стати в опозицію до культурних норм, стверджуючи свою суб'єктивність, і тим самим викликати роздратування і звинувачення в "бунті". Таким чином, жінка майже позбавлена вибору, оскільки відмовляючись прийняти існуючий культурний порядок і свій статус Іншого, вона е має власного символічного простору вираження, а її суб'єктивність маргіналізується. Сексуальність є однією із сфер культури, яка здатна "стирати" дистанцію між "Я" та Іншим, тому феномен жіночої сексуальності сприймається "травматично" чоловіками. Виникає прагнення заперечення "іншої сексуальності" як засобу затвердити власну позицію, а дискримінація жінки в соціокультурних практиках є результатом гендерного ("чоловічого") дистанціювання і субординації жіночої інакшості.

Розробка концепції "сексуального Іншого" належить М. Фуко, Т. де Лауретіс, Дж. Батлер, в працях яких проблема нетрадиційної сексуальної ідентичності розглядалася через практики соціокультурної маргіналізації. Американська дослідниця Т. де Лауретіс[6] запропонувала термін "квір" для позначки сексуальної поведінки та тілесних репрезентацій, які не вважаються легітимними в традиційних культурах і, як слідство, маркуються як "інакші", "чужі", "загрозливі"[7]. Але в результаті лібералізації суспільної моралі, спектр легітимних ідентичностей поширюється, і ідентичності, які раніше були табуйовані, переходять із розряду субкультур до розряду загальної культури.

Визначними роботами в культурній антропології стали дослідження Дж. Фабиана[8], В. МакГрейна[9], Т. Левеллена[10], які внесли постмодерний інструментарій в цю галузь та фокусували увагу на механізмах "створення" та "продукування" інакшості. Внаслідок культуранропологічних досліджень цих авторів широкого використання набув термін "гибридність"[11] для позначення "граничних" зон діаспор або для опису феноменів, які створенні змішеннях декількох культурно-національних (релігійних, мовних) впливів, і виконують роль "інших" стосовно національних (націоналістичних або етноцентричних) груп, для яких важлива "чистота" (pure) походження.

Розвиваючи ідеї постмодерної антропології, французьких теоретик структурализма болгарського походження Цветам Тодоров (народ. 1939)[12] писав, що у відношенні білих європейців до расового та культурного Іншого можна виокремити дві основні стратегії:

  • "екзотизацїю" Іншого, коли Інший та його культурний досвід романтизується суб'єктом, або, навпаки, використовується для підкреслення відмінностей білої людини від "інших";
  • – "універсалізацію" Іншого, коли на буття Іншого накладаються існуючи стандарти європейської цивілізації, і Інший "вписується" в них, як, наприклад, в сучасному глобализмі, коли будь-яка культура метафоризується через політичні протиставлення "Півночі-Заходу" до "Півдня-Сходу" незалежно від географічного розташування країни.

  • [1] Бахтин Μ. М. Проблемы поэтики Достоевского / Μ. Μ. Бахтин // Соб. соч. – Μ., 2002. – Т. 6.
  • [2] Бахтин Μ. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса / Μ. М. Бахтин. – М., 1990.
  • [3] Bauman Z. Mortality, Immortality and Other Life Strategies. – Cambridge: Polity Press, 1992.
  • [4] Бодрийяр Ж. Прозрачность зла : пер.с фр. / Ж. Бодрийяр. – М., 2000.
  • [5] Лакан Ж. Семинары "я" в теории Фрейда и технике психоанализа (1954/1955) : пер. с фр. / Ж. Лакан. – М, 1999.
  • [6] Лауретис Т. Американский Фрейд : пер. с англ. / Т. Лаурентис //Гендерные исследования. – 1998. – № 1. – С. 122-152.
  • [7] Суковатая В. А. "Гегемонная маскулинность" и конструкции Другого в американской массовой культуре / В. А. Суковатая // Вісн. Харк. нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. Сер. "Теорія культури та філософія науки". Вип. 39. – 2010. – № 894. – С. 63-67.
  • [8] Fabian J., Bunzl М. Time and the Other. How Anthropology makes its object. – New York: Columbia Press, 2002.
  • [9] McGrane B. Beyond Anthropology. Society and the Other. – New York: Columbia University Press, 1989.
  • [10] Lewellen T. The Anthropology of Globalization: Cultural Anthropology Enters the 21st Century. –Westport, London, 2002.
  • [11] Werbner P. and Modood T., eds. Debating Cultural Hibridity. – Zed Books, London and New Jersey, 1997.
  • [12] Todorov T. On human diversity. Nationalism, Racism, and Exotism in French Thought, tr. by C. Porter. – Harvard University Press, Cambridge, Massachusetts, London, 1998.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >