< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Дж. Лалл. Медіа, комунікації, культура: глобальний підхід

При з'ясуванні того, як медіа-технології перетворюються на складову частину нашого повсякденного життя, культуру слід розглядати як дуже важливий чинник. У "глобальному селі" можна жити по-різному. Сенс таких понять, як домівка, родина, час, дозвілля, доволі різний у різних культурах; так само різняться й види повсякденної домашньої діяльності – скажімо, те, як люди залишаються місця свого мешкання і як повертаються до них; які специфічні функції має простір мешкання, які гендерні роль та характерні способи рецепції мас-медіа з ним пов'язані. При входженні в певне культурне середовище, медіа-технології долають уже встановлені рамки характерних для нього традицій, вартостей та стилів життя, й водночаспідважують, змінюють самі основи цієї культури. Наприклад, відкритість форми Інтернету змусила уряди багатьох країн світу чухати потилиці, намагаючись знайти якийсь "захист" від втручання цього технологічного нахаби, водночас удосконалюючи технологічну інфраструктуру своїх країн, аби пристосуватися до вимог глобальної економіки.

Разючим культурним контрастом до країн Заходу є Китайська Народна Республіка, де телебачення увійшло до міських домівок лише внаслідок економічного буму початку 1980-х років. Попри те, що політичну, економічну та культурну владу й далі зберігає Компартія, КНР перетворюється на "споживацьке суспільство". Серед споживчих товарів, які користуються найбільшим попитом у сучасних китайських родин – електронна побутова техніка, особливо – медіа-техніка... Однак, на жаль, китайське швидке економічне зростання надто мало змінило житлові умови більшості родин. Наприклад, у Шанхаї багато родин із 4-5 осіб усе ще мешкають в од- ній-двох кімнатах. За таких умов вплив телебачення особливо потужний (на відміну від інших культур) – він впливає на основні види побутової діяльності та уявлення про повсякденне життя. Такі вимоги, як забезпечення умов для навчання дітей, для відпочинку й дозвілля дорослих, що працюють; повага до дозвіллєвих потреб літних членів родини; врешті, достатній час для сну (якщо назвати лише головні культурні обмеження) – разом утворюють досить складне завдання для родини. Тож перегляд телебачення в Китаї відбувається в "громадському місці" домівки, якщо його порівняти з "приватнішим" місцем у просторіших родинних домівках у багатьох розвинених країнах.

Дещо інші контрасти спостерігаємо в Індії. У тамтешніх селянських родинах поширення телевізорів призвело до таких змін у сприйнятті й використанні часу (як протягом дня, так і протягом тижня), які радикально підважили деякі споконвічні традиції відносин між статями, розподілу праці, виховання дітей та характеру домашніх робіт. Природний час (де все відраховувалося від сходу чи заходу сонця) поступився місцем "телевізійному" часові. Неділя стала в Індії "днем телевізора". Вечірнє дозвілля тепер зосереджується навколо перегляду телепередач, збираючи чоловіків та жінок разом біля телеекрану для спільної розваги. Навіть час і форма приготування їжі змінилися через потребу заощадити час для улюблених передач.

На думку індійської дослідниці Ніни Бель, такі зміни в родинному житті індійських селян зробили це життя демократичнішим. Бель стверджує, що телевізор загладжує різки статусні відмінності між чоловіками й жінками, між молодшими й старшими. Але водночас – інші лінії поділу в дуже розшарованому індійському суспільстві лише посилюються під впливом телебачення. Наприклад, те, де і як люди сидять, дивлячись телевізор, віддзеркалює кастові відмінності між тими, хто не належить до однієї родини, й гендерні відмінності всередині родини. Особи, що мають вищий статус (чоловіки, особливо старші; представники вищих каст або соціальних верств) одержують кращі місця перед телеекраном. Ці індійські приклади показують, як поширення нових технологій водночас і змінює, й підсилює культурні традиції.

Вплив телебачення на сприйняття часу й простору можна бачити в тому, як у різних частинах світу змінюється манера говорити, торкатися чогось, спати, готувати чи споживати їжу, інші види повсякденної діяльності й спілкування. Поза всяким сумнівом, суспільне засвоєння нової комунікаційної технології та спричинені цим зміни у свідомості мають глибокі наслідки для відносин між різними статями та для родинних відносин загалом. Але які саме будуть ці наслідки – то справа конкретної культури. Скажімо, в Німеччині жінки часто нарікають, що телебачення руйнує родинне спілкування, натомість індійські селянки вважають, що телевізор, навпаки, зближує їх із їхніми чоловіками. Такий контраст у ролі телебачення в родинному житті випливає з відмінностей у розвитку цих країн. Просто телебачення значно давніше стало частиною родинного життя в Німеччині. Однак подібні відмінності також відображають реальні відмінності в культурних вартостях та в суспільних практиках, з ними пов'язаних.

Інший культурний контраст побачимо, порівнюючи південноамериканські родин из північноамериканськими або західноєвропейськими. Наприклад, у більшості венесуельських родин головною в сімейному господарстві є жінка, тому вона визначає й розпорядок родинного життя, включно з тим, які передачі дивитися і хто де сидітиме. Подібно до венесуелок, чимало бразилійок проводять своє вечірнє дозвілля, дивлячись "мильні опери" в оточенні, яке вони самі визначають. Натомість у США та Західній Європі характер родинних телепереглядів значно більшою мірою визначається чоловікакми – принаймні, якщо вони працюють поза домівкою. Наприклад, Девід Морлі показав, що в лондонських робітничих родинах чоловіки мають значно більший вплив на те, які передачі дивиться родина вечорами та у вихідні; вони попередньо планують телеперегляди, вони тримають дистанційний пульт, вони не відволікаються на домашні справи й значно менше, ніж їх дружини, відчувають провину через те, що витрачають час на телевізор.

Натомість у Японії домашні розклади сформувалися ще інакше – оскільки японські чоловіки проводять щодня дуже багато часу на роботі та й транспорті, їхні жінки й діти поступово перебрали контроль над переглядом телебачення та іншими видами домашньої діяльності.

Різноманіття способів, у які чоловіки й жінки різного віку дивляться телевізор, користуються комп'ютером або CD-плеєром, читають газети чи беруть участь у будь-якій іншій "медіальній" діяльності, відображає їхні суспільні ролі загалом. Види й жанри передач чи іншого медіа-матеріалу (фільми, відеоігри, комп'ютерні програми, а особливо – музика), що їм віддають перевагу споживачі, мають дуже подібну структур в чоловіків або в жінок відповідних вікових груп у найрізноманітніших куточках світу. Наприклад, у хлопців при перегляді фільмів-бойовиків агресивність виявляється значно більшою мірою, ніж у дівчат. Мас-медійне оточення та схеми міжособистісних відносин ніби взаємно посилюють одні одних, і тому кругообіг статево-обумовлених відмінностей триває.

Подібно до того, як у різних країнах та культурах різняться родини, домівки, побут та уявлення про час і простір, так само різняться інституційні характеристики телебачення, його зміст та механізми передавання. Кількість телеканалів, набір жанрів і видів передач, програмні пріоритети та загальний характер сітки програм... – усе це відображає конкретні культурні вартості та практики, впливаючи й на те, як люди дивляться телебачення. Навіть, "ритм телепереглядів" у великих аудиторій значною мірою відрізняється тим, як побудовано телепрограми. Скажімо, так званий комерційний формат створює певну циклічність глядацького сподівання: після десяти хвилин передачі йде п'ять хвилин комерційної реклами, потім – знову передача, потім – знову реклама, і так далі. Багатолітнє призвичаєння до такої практики створює у глядача схему сподівання, що мало не увійшла в кров. Коли ж американці, скажімо, приїздять до Англії й дивляться вільне від реклами телебачення ВВС, то зміна ритму може породжувати незручність: "А коли ж мені зробити бутерброд чи сходити до туалету?" Щось подібне відбувається й при "зворотному русі": звиклі до некомерційного телебачення європейці, потрапивши до США, негативно сприймають часті перебивання телепередач рекламою.

Вміщення регулярних комерційних блоків у потік телепередач притаманне телебаченню багатьох країн, однак в останні роки переможне поширення в цілому світі кабельного чи супутникового телебачення руйнує усталені національні телесистеми й породжує при цьому культурні кризи.

Поруч із явним і різнобічним впливом телебачення на домашнє життя в багатьох країнах, тут-таки має місце й вплив місцевих аудиторій на телебачення як інституцію. Цей елекронний медіум не просто диктує глядацькі сподівання та регулює соціальну діяльність – він також має відповідати соціальним і культурним взірцям данного суспільства. Подібне часто зауважувалося щодо тейтингів окремих программ – у тому сенсі, що статистична оцінка прийняття передачі глядачем у кінцевому рахунку визначає її успішність. Те, що ми маємо в результаті, виглядає як такий собі торг між теле індустрією та глядацькою аудиторією, в якому кожна із сторін має чимало владу над формуванням свідомості.

Лалл Дж. Медіа, комунікації, культура: глобальний підхід / Джеймс Лалл ; пер. з англ. О. Гриценка, А. Гриценко, С. Гарастович, Т. Гарастович.К. : "К.І.С.", 2002.С. 45-47.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >