< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Кіпр

Кіпр (Республіка Кіпр) – розташована на сході Середземного моря, 113 км на південь від Туреччини і приблизно 120 км на захід від узбережжя Сирії і Лівану. Після 1974 р. острів розділений на дві частини: 60% контролюється владою Республіки Кіпр (в основному населена греками), інша частина – Турецькою Республікою Північного Кіпру (населена турками). ТРПК визнана тільки Туреччиною, ООН вважає цю територію окупованою Туреччиною.

Вступ до ЄС – 1 травня 2004 р.

Державний Прапор – прямокутне біле полотнище із силуетом острова мідного кольору, під яким зображено дві схрещені гілки оливкового дерева.

Державний Герб являє собою мідно-жовтий щит, обрамлений оливковими гілками. На щиті зображений білий голуб, що несе оливкову гілку, – добре відомий символ миру, а внизу цифра “1960” – рік, коли Кіпр отримав незалежність від Британії. Столиця – м. Нікосія (55 тис. населення).

Великі міста: Лімасол (101 тис. населення), Страволос (67,9 тис.), Ларнака (51,5 тис.), Пафос (32,9 тис.).

Населення

Населення – 835 тис. осіб, з них 76% становлять греки, 17% – греки- кіпріоти, 4% – національні меншини – вірмени, що поселилися тут на рубежі ХІХ-ХХ ст.; і араби, які рятувалися від близькосхідного озброєного конфлікту, вихідці із Сирії і Лівану, 3% – іноземні громадяни, в основному англійці.

Греки стали заселяти Кіпр ще в середині другого тисячоліття до н.е. Турки з'явилися на острові в XVII ст., коли він увійшов до складу імперії Османа.

За антропологічними ознаками кіпріоти грецького і турецького походження належать до середземноморської групи південних європеоїдів, вірмени і араби – до арменоїдної групи.

Після поділу переважна більшість греків-кіпріотів живе на півдні, а турки-кіпріоти – на півночі. Загальне населення становить близько 790 тис. осіб, з яких 160 тис. – турки. Також на Кіпрі проживають 17 тис. англійців, не менше 40 тис. росіян, 4 тис. вірмен. Після війни 1974 р. близько 180 тис. грецьких кіпріотів втекли або були насильно переселені на південь. Близько 42 тис. турків переїхали на північ. І тільки в м. Пила округи Ларнака за призначеної ООН адміністрації проживають обидві групи населення. Чисельність населення, яке перебуває під контролем Республіки Кіпр, за даними кінця 2011 р., досягала 838,9 тис. осіб, багато з яких (21,4%) є іноземними громадянами.

Щільність населення – 117 осіб на км2.

Середня тривалість життя

Середній показник тривалості життя у 2012 р. становив: 81,1 року (чоловіки – 77,9, жінки – 83,4).

Мова

Державні мови – грецька і турецька. Також широко вживаються англійська, французька і німецька мови.

Релігія

Більшість населення Кіпру – етнічні греки – сповідують православне християнство, етнічні турки – іслам. Представлені вірменська, католицька, маронітська церкви, а також юдаїзм та інші віросповідання.

Кіпрська православна церква має статус квазідержавної установи і відіграє помітну роль у суспільно-політичному житті країни; предстоятель Кіпрської Церкви – Архієпископ Нової Юстиніани і всього Кіпру. Крім храмів (більше 500 од.), наявних майже в кожному селі, церква має на Кіпрі 9 монастирів, яким належать значні і найбільш родючі землі острова, що мають цілорічне штучне зрошення, та інша велика власність.

Конституція 1960 р. (ст. 19) встановлює, що кожна людина має право свободи слова, совісті і релігії. Усі релігії є рівними перед законом і жоден законодавчий, виконавчий або адміністративний акт Республіки не може дискримінувати будь-який релігійний інститут чи релігійну організацію. Кожна людина має право на свободу віросповідання, вона може вивчати свою релігію індивідуально або колективно. Єдині діючі обмеження такої свободи визначені в Конституції Республіки і контролюють безпеку Республіки та її громадян. Усі ці постанови вказують на те, що на острові немає релігії, визнаної офіційно. Вони також гарантують захист прав трьох релігійних груп, які складають меншу частину населення (католики, вірмени і мароніти).

Площа території

Загальна площа – 9,3 тис. км2. Центральна рівнина Месаорія оточена горами Кіренія і Пентадактилос на півночі, і гірським масивом Троодос на півдні і заході. Уздовж південного узбережжя також наявні значні рівнинні області.

Площа сільськогосподарських угідь становить 0,1 млн га.

Географічне положення

Кіпр географічно розташований у Західній Азії (або на Близькому Сході), але політично і культурно він вважається частиною Європи. З давніх часів Кіпр

завжди був одним із мостів між Європою і Азією, зі змінними періодами левантійського, анатолійського, турецького, грецького і британського впливу.

За величиною Кіпр – третій острів у Середземному морі після Сицилії і Сардинії. Відстань від західного побережжя (мис Арнауті) до східного (мис Андреас) – 230 км, з півночі на південь – 96 км.

Береги острова Кіпр переважно низовинні, лише на півночі – круті і скелясті. Уздовж північного узбережжя майже на 150 км тягнеться хребет Киренія (висота до 1023 м) і низькогірний хребет Карпас (до 364 м). Центральна і південна частини острова займає гірський масив Троодос, де розташована вища точка країни – гора Олімбос (1951 м). Між ними лежить горбиста рівнина.

Центральна рівнина Месаорія оточена горами Кіренія і Пентадактилос на півночі, і гірським масивом Троодос на півдні і заході. Вздовж південного узбережжя також наявні значні рівнинні області.

Кіпр розташований на перехресті міжнародних морських і повітряних шляхів та має важливе політичне і стратегічне значення в Східному Середземномор'ї. Найкоротша відстань від берегів Кіпру до Туреччини – 65 км, Сирії і Лівану -110 км, Єгипту – 400 км.

Офіційно територія Республіки Кіпр містить 98% території острова Кіпр, решту 2% займають британські військові бази Акротірі і Декелія, а також прилеглі острови Айос-Георгіос, Єронісос, Глукіотісса, Кіла, Кієдес, Корділія і Мазак.

Клімат

Клімат – субтропічний середземноморський. Жарке літо (+25°С – +35°С), м'яка відносно дощова зима (+10°С -+15°С). Річна сума опадів зростає з 300– 500 мм на рівнині до 1000-1300 мм в горах, де взимку місцями утворюється сніжний покрив. Вічнозелені чагарники (маквіс, фрігана) виростають на висоті до 500 м; вище – розкинулися ліси з дуба, кипариса і алепської сосни, які займають 18% території острова. У гірських долинах ростуть олеандр, тамариск. На вапнякових південних схилах хребтів Киренія і Карпас – бідна остепнена рослинність. Більше 60% земель обробляється.

Запаси води на Кіпрі залежать від кількості опадів, більше всього опадів випадає в гірських районах. Дощові і паводкові води – головне джерело постачання острова водою. Вони ретельно зберігаються і використовуються, тому були зроблені значні капіталовкладення в будівництво гребель і зрошувальних споруд. Проблема прісної води останнім часом стає все більшою перешкодою не тільки для розвитку сільського господарства, а й для індустріалізації.

Економіка

Кіпр тривалий час був сільськогосподарською країною, індустріалізація розпочалася лише у 1960-х pp. У 1990-х pp. понад 3/4 експорту з грецької зони становили такі товари, як тканини, готовий одяг, взуття, продовольство і напої, хімічні продукти, машини і устаткування, меблі. Частка сільськогосподарських товарів складає 8% експорту.

Валовий внутрішній продукт становить 21,3 млрд дол. США. ВВП на душу населення – 25,2 тис. дол. США.

Промисловість. За роки незалежності Кіпр домігся великих успіхів у промисловому розвитку. На острові створена багатогалузева обробна промисловість, що виробляє якісну продукцію, яка користується попитом не тільки на внутрішньому, а й на зовнішніх ринках. Уряд країни вживає заходів із упровадження високих технологій у промисловість шляхом створення бізнес-інкубаторів і науково-дослідних центрів розвитку нових технологій.

Промисловість в основному представлена галузями, орієнтованими на експорт: швейна, трикотажна, взуттєва, тютюнова галузі. До основних її напрямів також відносять: виробництво продуктів харчування, напоїв, виробів зі шкіри, металовиробів, продуктів хімії та виробів з пластику.

Харчова галузь забезпечує високоякісними продуктами: м'ясні і молочні продукти, оливкова та інші рослинні олії, борошняні й кондитерські вироби, соки, різні овочеві консерви, безалкогольні напої, натуральні виноградні вина, пиво, сигарети.

Також виготовляються текстильні і трикотажні вироби, миючі засоби, парфумерія і косметичні засоби, медикаменти, барвники, скло, картон, гумові вироби та багато іншого.

На острові є підприємства добувної промисловості: ведеться видобуток міді, хрому, азбесту, піритів. Є також родовища мармуру і гіпсу. В обробній промисловості (переважають дрібні підприємства) використовуються сучасні методи організації та управління.

Звичайно, численних туристів привертає той факт, що на Кіпрі широко розвинені такі галузі харчової промисловості, як виноробство і рибальство. Кіпрські вина за якістю не поступаються французьким і італійським.

Сільське господарство. Республіка Кіпр була в минулому відсталою аграрною країною, де землеробство було основою економіки. Тепер же землеробство не має колишньої провідної ролі, основою економіки Кіпру є невиробнича сфера. Сільське господарство успішно розвивається. Основними агропромисловими культурами острова є картопля, тютюн, оливи, мигдаль, волоський горіх, пшениця, ячмінь, баштанні та цитрусові (близько 200 тис. т на рік).

Тваринництво на острові розвинене слабо. На тваринницьких фермах розводять головним чином велику рогату худобу, овець, кіз, свиней і домашню птицю.

Здавна славиться Кіпр різьбленням по дереву. Поширено плетіння з лози, матеріалу для цього більш ніж достатньо: очерет, ліана, лоза, трави.

Туризм. У новітній історії Кіпру туристичний сектор є однією з основних дохідних статей бюджету. Щорічно острів відвідує близько 3 млн туристів, велику частину з яких традиційно складають піддані Сполученого Королівства.

Державою проводиться активна політика щодо залучення туристів на острів. Кіпр є ідеальним місцем відпочинку практично для будь-якої людини. Любителі історії мають можливість зануритися в атмосферу стародавніх цивілізацій, адже кожна з них залишила свій слід на острові у вигляді архітектурних споруд, спадщина цивілізацій відбивається в ремеслах, які до цього часу розвинені на острові.

За розвиток туризму несе відповідальність Кіпрська організація з туризму. Багато пляжів Кіпру нагороджені Блакитним прапором Євросоюзу за екологічну чистоту та інфраструктуру.

Торгівля. Зовнішня торгівля для економіки Республіки Кіпр має особливе значення, оскільки країна, не маючи практично ніяких мінеральних ресурсів і не володіючи значною промисловістю, вимушена задовольняти свої потреби за рахунок ввезення великої кількості товарів і сировини. Крім того, Кіпр історично і через своє географічне положення є пунктом транзиту товарів із країн Європи і Близького Сходу.

Експорт товарів кіпрського виробництва в країни ЄЄ складає половину від всього експорту, причому переважає продукція сільського господарства. Головним імпортером цієї продукції традиційно є Великобританія. Значними статтями експорту з цієї групи товарів є картопля, цитрусові і свіжий виноград. Серед товарів сировинної групи основне місце займали постачання рафінованої міді в катодах і активованого бентоніту.

У експорті готових виробів у країни Європейського Союзу провідне місце займає постачання швейних виробів, постільної і столової білизни, основним ринком для яких є Великобританія.

У зв'язку із створенням на Кіпрі нових виробництв, частково на базі давальницької сировини і комплектуючих, а також складальних підприємств значними статтями кіпрського експорту в країни ЄЄ стали постачання фармацевтичних товарів, парфюмерії і косметики, виробів з паперу і картону, пакувальних виробів із пластику. Помітне місце в експорті промислових виробів займають алюмінієвий прокат, зварювальні електроди, насоси, кондиціонери, масляні і повітряні фільтри.

Транспорт. Республіка Кіпр має вигідне транзитне положення. Завдяки своєму центральному географічному і вигідному економіко-географічному розташуванню Кіпр сьогодні є регіональним центром послуг у сфері морських перевезень і важливим транзитним центром з великим обсягом вантажів, які реекспортуються на ринки Близького Сходу і Центральної Європи, що розвиваються.

Кіпр має два великих морських порти в Лімассоле і Ларнаці, які розташовані на південному узбережжі острова. Це сучасні багатоцільові порти, що забезпечують перевезення як контейнерних, так і насипних торгових вантажів для Кіпру і транзитом. Зручне географічне положення і мінімальні митні формальності для перевезень в обох портах сприяють тому, що Кіпр стає все більш важливим транзитним центром. Також морський порт є в Пафосі.

На Кіпрі є два міжнародних аеропорти, вони розташовані біля міст Ларнака і Пафос. Аеропорт м. Ларнака є важливим транспортним вузлом на Близькому Сході. Усього на острові 15 аеропортів, із них 7 великих. Понад 230 рейсів на тиждень, що виконуються 33-ма авіакомпаніями, пов'язують Кіпр із Західною та Східною Європою, Африкою та Близьким Сходом. На додаток до цього здійснюється значна кількість пасажирських і вантажних чартерних рейсів.

Основна роль у внутрішніх перевезеннях належить автотранспорту. Загальна протяжність автомагістралей 13 тис. км, із них 6,2 тис. км із твердим покриттям. Залізниця відсутня. В основному автобусні маршрути з'єднують міста із селами і найбільш популярними туристичними місцями. Вони пов'язують як центр будь-якого курорту з туристичними районами, так і всі головні міста Кіпру. Також на Кіпрі існує служба міжміських маршрутних таксі.

Енергетика. Кіпрський нафтопереробний завод в основному задовольняє потреби місцевого ринку в нафтопродуктах, адже вони є основним джерелом енергії країни. Уся електрика проводиться з використанням важкої нафти паливного типу.

Конституція

Конституція, прийнята Парламентом 16 серпня 1960 р., із наступними поправками і доповненнями, реально діє лише в південній частині країни, де проживають греки-кіпріоти.

Адміністративно-територіальний поділ

Республіка Кіпр поділяється на 6 районів:

  • – Нікосія – частково управляється Турецькою Республікою Північного Кіпру,
  • – Кіренея – повністю управляється Турецькою Республікою Північного Кіпру;
  • – Ларнака – невелика частина управляється Турецькою Республікою Північного Кіпру;
  • – Лімасол;
  • – Пафос;
  • – Фамагуста – велика (північна) частина управляється Турецькою Республікою Північного Кіпру.

Райони діляться на муніципалітети та громади. Представницькі органи муніципалітетів – муніципальні ради, представницькі органи громад – громадські ради.

Державний устрій

За державно-територіальним устроєм – унітарна держава. За змістом правління – конституційна. За найбільш впливовим суб'єктом державної влади – президентська. За формою правління – республіка.

Особливість Конституції – забезпечення фіксованого кількісного представництва: 70% греків і 30% турків у всіх урядових органах.

Глава держави

Глава держави Кіпру – Президент Республіки. У 1960 р. Конституція Кіпру визначила президентську форму правління з незалежними виконавчою, законодавчою і судовою гілками влади разом зі складною системою стримувань і противаг, включаючи пропорційну систему захисту інтересів турків-кіпріотів. Наприклад, виконавчу владу очолює грек-кіпріот, водночас віце-президентом стає кіпріот-турок, їх обирають на п'ять років і кожен має право вето на певні законодавчі чи виконавчі рішення. Відтак Республіка Кіпр – президентська республіка.

Законодавча влада

Законодавча влада здійснюється Палатою представників, до складу якої входять 56 греків-депугатів (за турками-кіпріотами зарезервовано 24 депутатських місця), що обираються шляхом роздільного, прямого, загального і таємного голосування на п'ятирічний термін. Повноваження Парламенту обмежені: так, Уряд не підзвітний у своїй діяльності Палаті представників, яка не має права за своєю ініціативою ставити питання про довіру Раді міністрів. Законодавча ініціатива в питаннях внутрішньої і зовнішньої політики належить Уряду.

Законодавча ініціатива з питанням внутрішньої і зовнішньої політики належить Уряду на чолі з Президентом та віце-президентом. Рада міністрів не підзвітна у своїй діяльності Палаті представників, що не має права ставити за своєю ініціативою питання про довіру Уряду.

Виконавча влада

Найвищий орган виконавчої влади – Рада міністрів, очолювана Президентом і віце-президентом. До її складу входять 11 міністерств. Крім того, в Раду входять міністр при Президентові і заступник міністра внутрішніх справ. Виконавча влада, здійснювана Радою міністрів, поширюється на такі сфери: управління і контроль, керівництво загальною політикою, включаючи зовнішньополітичну діяльність, оборону і безпеку, координацію роботи всього державного апарату, підготовку бюджету перед внесенням його до Палати представників тощо.

Згідно з Конституцією Президент призначає 7 міністрів-греків, а віце- президент – 3 міністрів-турків. При цьому рішення Уряду повинні ухвалюватися абсолютною більшістю голосів. У питаннях зовнішньої політики, оборони і безпеки вирішальний голос мають Президент і віце-президент.

Міністерства: оборони; сільського господарства, природних ресурсів та навколишнього середовища; юстиції та громадського порядку; енергетики, торгівлі, промисловості та туризму; закордонних справ; праці та соціального страхування; внутрішніх справ; фінансів; освіти та культури; зв'язку та суспільних робіт; охорони здоров'я.

Напівурядові організації: департамент електропостачання; департамент телекомунікацій; управління портів; управління розвитку людських ресурсів; організація з туризму; організація зі спорту; об'єднання освоєння земель; авіалінії Кіпру; корпорація радіомовлення; театральна організація; рада молоді; оператор магістральних мереж.

Судова влада

Нині діє судова система, суди якої підпорядковані Верховному суду. Судді призначаються Президентом та віце-президентом спільно. Діє також Верховний суд та підпорядковані йому місцеві суди в області, підконтрольній турецьким кіпріотам.

Конституція 1960 р. передбачає, що суд над кіпріотами-турками має вершити тільки суддя-турок, а над кіпріотами-греками – суддя-грек. У випадку, якщо в спорі брали участь кіпріоти-греки і кіпріоти-турки, справа розглядалася змішаним судом. Були створені громадські контори адвокатів – греків і турків, що володіли законодавчими та адміністративними повноваженнями щодо суперечок з питань освіти, релігії, культури, спорту, кооперативів і кредитних спілок. Змішані суди припинили своє існування після міжгромадських зіткнень 1963 р.

Вища апеляційна інстанція в країні – Верховний суд, до складу якого входять 13 членів, які призначаються Президентом Республіки. Верховний суд призначає суд дів нижчестоящих судів і вирішує всі питання, пов'язані з їх професійним просуванням, дисциплінарною відповідальністю, звільненням тощо.

Цивільні справи і незначні злочини, що стосуються покарання до 3 років позбавлення волі, розглядаються в окружних судах.

Апеляційною інстанцією по відношенню до них є Верховний суд Кіпру. У Республіці Кіпр немає судів, що розглядають особливі категорії кримінальних справ (наприклад пов'язаних із державною безпекою). Проте є спеціальні суди з розгляду деяких некримінальних справ: Суд трудових суперечок, Суд рентного контролю і Сімейний суд. Ці суди здійснюють виняткову юрисдикцію у відповідних питаннях, їх рішення можуть бути оскаржені тільки з точки зору права до Верховного суду

У вигляді партнерств, що діють на підставі Закону про партнерства (повторює однойменний англійський Закон 1890 р.) організована Адвокатура. Кандидати в адвокати після здобуття юридичної освіти повинні скласти адвокатський іспит, що проводиться Правовою радою, і пройти річне стажування у адвоката, якими має, щонайменше, п'ятирічний стаж. Адвокат із не менше ніж 3-річним стажем має право виступати в будь-якому суді країни.

У 1964 р. була утворена вища судова інстанція Кіпру в результаті об'єднання Вищого конституційного суду і Верховного суду. Очолювати її повинен нейтральний представник, який не належить до жодної з общин. Згідно з Конституцією представників кожної з общин повинен судити судця з їх общини.

Управління територіальних одиниць

Управління в територіальних одиницях базується на поєднанні централізації та децентралізації. Владні повноваження в округах довірено чиновникам Міністерства внутрішніх справ. Існують дві форми самоврядування – муніципальна (характерна для міст) та комунальна (властива селам). Органами влади в муніципалітеті є: мери, які представляють виконавчу муніципальну владу (обираються населенням на п'ять років); муніципальні ради, що є представницькими органами (обираються населенням строком на п'ять років); адміністративні комітети, що є виконавчими органами (формуються муніципальними радами). Органами влади в комуні є: президент комуни (обирається населенням строком на п'ять років) та комунальна рада (також обирається населенням на п'ять років).

За Конституцією 1960 р. у Нікосії, Лімасолі, Фамагусті, Ларнаці і Пафосі як місцеві органи влади створювалися роздільні грецькі і турецькі муніципалітети. У 1963 р. Палата представників ухвалила об'єднати муніципалітети в сумісні греко-турецькі.

Двогромадські органи влади на Кіпрі не функціонують з кінця 1963 р. Керівництво турецької общини вважає, що Конституція Республіки Кіпр більше не діє. Депутати-турки не беруть участь у роботі Палати представників, а міністри-турки – у діяльності Кабінету міністрів. На території турецької громади були створені особливі органи влади.

Найбільш суттєвими ознаками системи місцевого самоврядування на Кіпрі є її виборність і значна самостійність у вирішенні місцевих питань. Ця самостійність спирається на право розпоряджатися муніципальною власністю, право стягувати і розпоряджатися місцевими податками, можливість прийняття широкого кола нормативних актів з питань місцевого управління.

Місцеве самоврядування на Кіпрі здійснюється в містах муніципалітетами, а в сільській місцевості – громадами. При цьому міське населення становить 65% від усього населення, сільське відповідно 35%.

Територія Республіки Кіпр розділена на шість адміністративних районів, так званих єпархій. Кожен район (єпархія) включає в себе місто, передмістя, а також сільські поселення. Територія Кіпру ділиться на 33 муніципальних округи. У кожному районі діє свій муніципалітет.

Муніципалітет – це юридична особа публічного права і вища інстанція місцевого самоврядування. Республіка Кіпр делегувала муніципалітетам здійснення публічної влади. Згідно із ст. 7 Закону “Про муніципалітети” 1985 р. усі муніципалітети є юридичними особами публічного права і мають усі властивості таких. Вони мають власну печатку та можуть виступати в суці відповідачем і позивачем. Відповідно до ст. 11 загальне управління муніципалітетом здійснює муніципальна рада.

Основні завдання муніципалітетів: будівництво, ремонт і вуличне освітлення доріг; збирання, переробка та вивезення сміття; охорона і поліпшення навколишнього середовища; будівництво та модернізація парків; озеленення території і розсадження дерев; охорона здоров'я населення.

Муніципальна рада залежно від наявних коштів сприяє розвитку низки інших секторів, таких як мистецтво, освіта, спорт і соціальні послуги.

Згідно із ст. 4 Закону будь-яка громада може бути перетворена в муніципалітет після голосування на місцях та за згодою Ради міністрів. Населення при цьому має бути понад 5 тис. мешканців і громада повинна бути економічно незалежною (для здійснення влади як муніципалітет).

Згідно із ст. 6 закону муніципалітет припиняє свою діяльність, якщо населення становить менше 4 тис. мешканців протягом трьох років.

Після турецького вторгнення 1974 р. і окупації північної частини Кіпру дев'ять із 33 муніципалітетів припинили здійснення своєї влади на окупованих територіях, але тимчасово продовжують функціонувати на вільній частині острова.

Мер, який обирається громадянами Кіпру, є главою муніципалітету і представляє його перед іншими органами влади. Він очолює засідання Муніципальної ради та Управлінського комітету; виконує рішення Державної ради; очолює всі департаменти муніципалітету, керує ними і контролює їх роботу.

З членів Муніципальної ради обирається Управлінський комітет, який здійснює підготовку і координацію роботи муніципалітету.

Основні джерела доходів муніципалітету:

  • 1) муніципальні податки;
  • 2) муніципальні збори;
  • 3) муніципальні платежі (бізнес-ліцензії, реєстрація нерухомого майна, мито на готельний бізнес, ліцензування, мито на збирання сміття, штрафи тощо);
  • 4) державні субсидії.

Перші три є основними доходами муніципалітету. Питома вага державних субсидій у загальному доході становить лише невеликий відсоток. Уряд спонсорує розвиток муніципальної інфраструктури, при цьому обсяг державних субсидій залежить від виду конкретної роботи, потреб і можливостей муніципалітетів.

Представницькі органи громад – громадські ради.

Компетенція громад: підтримка системи охорони здоров'я на рівні комуни; будівництво та підтримка доріг; управління переробкою побутових відходів; вуличне освітлення.

Підготовка кадрів

З метою підготовки професійних кадрів для сфери державної служби функціонує Кіпрська академія публічного адміністрування (Cyprus Academy of Public Administration, CAPA).

Академія, з моменту її створення у 1991 р., прагне відігравати провідну роль для розвитку та модернізації державної служби Кіпру. У навчальній діяльності та дослідженнях САРА сприяє не тільки підвищенню знань та навичок державних управлінців, а й створенню відповідних умов для просування змін і реформ у практику. Місія САРА – сприяти ефективності та постійному вдосконаленню державної служби на благо окремих громадян і суспільства в цілому, за рахунок розробки та реалізації комплексної політики навчання у сфері державної служби на індивідуальному, груповому та організаційному рівнях.

САРА розробляє й організовує навчальні програми, спрямовані на модернізацію особистих та міжособистісних навиків публічних посадових осіб у таких сферах, як: особливості комунікацій, переговорів, робота в команді, якість обслуговування громадян тощо.

Більш конкретно САРА прагне допомогти державним службовцям розвивати потенціал за такими напрямами:

  • – стратегічне управління, лідерство і професіоналізм;
  • – забезпечення високої якості послуг для громадян;
  • – координація та співробітництво з відповідними організаціями;
  • – управління інформацією і знаннями та використання можливостей, що надаються за рахунок інформаційних технологій;
  • – ефективна участь у розробці рішень, програм та ініціатив;
  • – ефективне управління людськими ресурсами та застосування сучасних методів управління та практики;
  • – ефективне управління змінами;
  • – безперервне самовдосконалення в організації;
  • – переговори і консенсус із партнерами по ЄС і з суспільством;
  • – модернізація відносин між державою й суспільством і забезпечення більшої прозорості та участі суспільства в публічному управлінні.

Зовнішні відносини

Кіпр є членом в міжнародних організаціях: РЄ, ЄБРР, ЄІБ, ЄС, ФАО, МАГАТЕ, ОБСЄ, ООН, ЮЩЦО ЮНЕСКО, СОТ.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >