< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Литва

Литва (Литовська Республіка) розташована на східному узбережжі Балтійського моря. На півночі країна межує з Латвійською Республікою (протяжність кордону 610 км), на сході – з Білоруссю (724 км), на південному заході – з Калінінградською областю Російської Федерації (303 км), на півдні – з Польщею (110 км). Загальна протяжність кордону по суші становить 1725 км. На заході природними кордонами Литовської Республіки є узбережжя Балтійського моря (протяжність 99 км.).

Вступ до ЄС – 1 травня 2004 р.

Державний Прапор є прямокутним полотнищем з трьох рівновеликих горизонтальних смуг: верхня – жовтого кольору, середня – зеленого і нижня – червоного.

Державний Герб установлений ст. 15 Конституції Литовської Республіки, прийнятої референдумом 1992 р., описаної в Законі “Про Державний Герб”. Герб являє собою геральдичний щит, на червоному тлі якого зображений вершник сріблястого кольору у латах на білому коні з піднятим у правій руці над головою срібним мечем. На лівому плечі вершника – синій щит з подвійним золотим хрестом. Сідло і вузда у коня синього кольору, рукоятка меча, стремена, з'єднання упряжі та інші деталі – золотого.

Столиця – м. Вільнюс (у 1323-1919 pp. та з 1990 р. до сьогодні; населення – 537,2 тис. осіб). У 1919-1940 pp. столицею Литви було м. Каунас.

Великі міста: Каунас (населення – 378,9 тис. осіб), Клайпеда (192,9 тис. осіб), Шяуляй (133,9 тис. осіб) та Паневежис (119,7 тис. осіб).

Населення

Населення становить 3,6 млн осіб, з них 83,4% – литовці, 6,1% – поляки, 4,9% – росіяни, 1,1% – білоруси, 4% – інші національності.

Урбанізація. До початку XXI ст. приблизно дві третини від загальної чисельності населення Литви проживало в містах.

Щільність населення – 46 осіб/км2.

Середня тривалість життя

Середній показник тривалості життя у 2012 р. становив 74,1 роки (чоловіки – 68,4, жінки – 79,6).

Мова

Офіційною, державною та найбільш поширеною мовою є литовська. Крім неї, населення також використовує такі мови: російську – близько 344 тис. осіб, польську – 258-400 тис. осіб, білоруську – близько 63 тис. осіб, українську – близько 45 тис. осіб, татарську – близько 5,1 тис. осіб, їдиш – близько 4 тис. осіб, латиську – близько 4 тис. осіб, караїмську – 120 осіб.

Релігія

У Литві церква відокремлена від держави, відсутня державна релігія, однак країна є переважно католицькою: близько 80% її населення сповідують римо-католицьку релігію.

Традиційні релігійні громади представлені також греко-католиками, євангелістами-реформатами, євангелістами-лютеранами, євангелістами-баптистами, євангелістами-методистами, православними, старообрядцями, мусульманами-сунітами, іудеями і караїмами. Друге і третє місце за чисельністю віруючих у Литві після католиків займають православні (4,1%), в тому числі старообрядці (0,9%). Православна церква в Литві не має автономного статусу, будучи частиною Російської православної церкви.

На сьогодні час в Литві діють 677 зареєстрованих римсько-католицьких парафій, 52 православних приходи, 61 старообрядницький прихід, а також парафії інших релігійних громад.

Площа території

Загальна площа становить 65,3 тис. км2, площа сільськогосподарських угідь – 2,8 млн га, ріллі – 2,3 млн га.

Географічне положення

Литва ділиться на чотири великих етнографічних регіони: Аукпггота (Верхня Литва), Жмудь), Бувальщина, Дзукія. П'ятим регіоном, який сьогодні часто відносять до Жмуці, можна вважати Малу Литву, або Клайпедський край.

Найнижча точка – рівень Балтійського моря.

Найвища точка Литви зафіксована на південному сході країни (293,6 м над рівнем моря), розташована на відстані 23,5 км від Вільнюса (пагорб Юозапіне). Хоча Литва і не є великою країною, але серед її рівнин вирізняють чотири ландшафтні зони – Середньолитовську і Поморську низини, Жмуцську і Віденську рівнини.

Рельєф. Литва розташована на лісисто-болотистій рівнині, висота над рівнем моря не перевищує 200 м. Нинішній рельєф сформувався близько 10 тис. років тому під впливом глобального зледеніння. Льодовик, рухаючись з півночі, згладив нерівності рельєфу і приніс із собою велику кількість море- нових каменів – обкачаних гранітних валунів діаметром від кількох сантиметрів до 2-3 м. На заході, біля узбережжя Балтійського моря, переважає низинна заболочена рівнина. Типовими для ландшафту балтійського узбережжя є піщані дюни На сході і південному сході розташовані пагорби з перепадом висот до 100-150 м, складені із суглинків. На правому березі Німану часто трапляються виходи вапняків і сланців, що утворюють берегові стрімчаки висотою 50-75 м.

Клімат

Клімат країни визначається близькістю Балтійського моря, і повільно переходить від морського на узбережжі в континентальний на сході країни з вологими і помірними зимою та літом. Клімат м'який, узимку температура звичайно не опускається нижче від -10 °С. Літо нежарке, середня температура липня +18 °С – +20 °С. Опадів випадає в середньому 600-680 мм на рік, що приблизно на 50% перевищує середні показники по Східноєвропейській рівнині. Зима триває з грудня по лютий, сніг лежить не більш від трьох місяців. Літня температура встановлюється звичайно в другій половині травня і тримається до кінця серпня. Весна й осінь характеризуються затяжними дощами.

Річки. Найбільші ріки Литви: Німан – загальна довжина 917 км, бере початок на території сусідньої Білорусі, литовський відрізок становить 475 км; Неріс – 510 км, Вента – 346 км, Сесупе – 298 км. Крім того, на території Литви є також 758 річок, довжиною понад 10 км. Судноплавними є лише 600 км від загальної довжини рік.

Озера. У Литві налічується 2833 озера площею понад 1 га, що займають близько 1,5% території країни. Найбільше озеро – Друкшяй (дзеркало води становить 45 км2), розташоване на кордоні Латвії, Литви і Білорусі. Найглибше озеро – Таурагнас (глибина 61 м), найдовше – Асвея (протяжність 30 км) біля містечка Дубінгяй. Більшість озер і лісів розташована на сході та півдні країни в Аукштоті (відомий національний парк “Аукштота” та Дзукії.

Економіка

Литва – розвинена індустріально-аграрна країна.

Валовий внутрішній продукт становить 45,9 млрд дол. США. ВВП на душу населення – 15,3 тис. дол. США, прямі зарубіжні інвестиції – 611 млн дол. США.

Основні галузі промисловості: електромоторна, радіоелектронна, нафтопереробна, кораблебудівна, харчова, сільськогосподарське машинобудування, оптичне обладнання, гірнича.

Найбільшу частку валової промислової продукції забезпечують харчова, легка, машинобудівна і металообробна галузі промисловості.

Близько 2/3 промислової продукції виробляється в п'яти найбільших містах республіки.

Машинобудування є спеціалізованим; у Литві виробляються верстати, устаткування, прилади, вироби електротехнічної, електронної, радіоелектронної промисловості. Також розвинуте суднобудування.

Електротехнічна промисловість спеціалізується на виробництві електродвигунів малої і середньої потужності. Великим верстатобудівним підприємством є завод “Жальгеріс”; основні центри верстатобудування – Вільнюс і Каунас. Вільнюський завод сверел є одним з найбільших підприємств цього профілю в Європі.

Енергетичні ресурси Литви невеликі; великих рік немає, тому на ГЕС припадає лише невелика частина виробленої електроенергії. Більшу частину електроенергії виробляють на ТЕС. Майже все паливо ввозиться із-за кордону, оскільки власних родовищ нафти і газу в Литві немає. Також як паливо використовується торф, що видобувається в республіці. На території Литви розміщені 130 торфопереробних підприємств.

Хімічна промисловість спеціалізується на виробництві мінеральних добрив для сільського господарства, хімічного волокна для легкої промисловості, пластмас для машинобудування. Центрами виробництва мінеральних добрив є міста Кедайаняй і Йонава. Тут виробляють суперфосфат, амофос, сірчану, фосфорну кислоту та ін.

Фармацевтична промисловість розвивається на базі хімічної і спеціалізується на виробництві різних засобів для ін'єкцій. В цій галузі працюють близько 120 великих підприємств.

Харчова промисловість представлена м'ясною, молочною і рибопереробною галузями.

У республіці існують 8 великих м'ясопереробних комбінатів, що поставляють продукцію не тільки на внутрішній ринок, а й у республіки СНД.

Молочна промисловість представлена п'ятьма великими молочними комбінатами. Широко відомі литовські сири.

Основні рибопереробні підприємства, які розміщені в Клайпеді, виготовляють рибні консерви, копчену і солону рибу, кулінарні вироби.

Сільське господарство. У сільському господарстві зайнято близько 20% працездатного населення республіки. Сільськогосподарські угіддя займають майже 50% території республіки, орні площі – близько 40%. У країні здійснюються меліорація земель, осушення боліт.

Під зерновими культурами зайнято понад половину посівних площ (близько 1,2 млн га). Найбільші площі відведені під ячмінь. У Литві також вирощують озиму пшеницю, овес, бобові. Частина землі відведена під вирощування льону і цукрового буряка. Картопля вирощується практично у всіх районах Литви. Великі площі займають посіви кормових культур, багато- і однолітніх трав. Суспільні сади займають площу близько 50 тис. га. Основні культури – районовані сорти яблунь, вишень і сливи.

Основні напрями у тваринництві – молочне скотарство і беконне свинарство. Птахівництво характеризується спеціалізацією і концентрацією (побудовано 5 великих птахофабрик).

Оскільки значну частину Литви займають озера і штучні водойми, то отримало поширення рибництво. Як основні види риби розводять дзеркального коропа, карася, ляща. У ріках і озерах водяться прісноводні раки. У приморських населених пунктах активно діють рибальські кооперативи і приватні підприємства, орієнтовані на вилов оселедця і кільки.

Через невеликі розміри республіки в останні роки розвивається автомобільний транспорт, який дає змогу здійснювати доставку товарів за принципом “від дверей до дверей”. Велику роль у країні відіграють вантажні автомобілі середнього класу (вантажопідйомністю до 5 т). Пасажирські перевезення в Литві здійснюються по 498 міжміських маршрутах.

Залізничний транспорт віднедавна здійснює тільки транзитні перевезення з Росії в Калінінградську область. Активно використовується залізнична гілка, що з'єднує північний захід Росії і країни Балтії з Польщею. Загальна довжина залізниць не перевищує 2000 км.

Велике значення для Литви має морський транспорт. Литовські порти обслуговують потреби не тільки республіки, а й сусідніх регіонів у Росії і Білорусії. Найбільший порт – Клайпеда, усього в Литві є близько 40 морських портів. Транзит через литовські порти приносить великий доход у бюджет держави.

У Литві є головний газопровід протяжністю 1400 км з відгалуцженнями, нафтопровід Полоцьк-Біржай-Мажейкяй і морський нафтотермінал у Бутінге з пропускною спроможністю відповідно 16 і 8 млн т на рік.

Головні аеропорти розташовані у Вільнюсі, Каунасі і Паланзі, вантажний – в Шяуляї.

Експорт становить 3,9 млрд дол. США (Росія -16,5%, Німеччина –13,1%, Латвія – 11,1%, Білорусь – 8,8%, Україна – 7,8%). Основними статтями литовського експорту залишаються: мінеральне паливо, засоби наземного транспорту, котли, обладнання і механічні пристрої, полімерні матеріали, пластмаси, добрива, електричні машини і устаткування, деревина та вироби з деревини, молоко та молочні продукти, одяг і аксесуари до одягу.

Імпорт – 4,9 млрд дол. США (Росія – 21,2%, Німеччина – 16%, Польща – 6%, Італія -4,4%). Основним імпортним товаром продовжує залишатися мінеральне паливо. Іншими важливими статтям литовського імпорту є: імпорт засобів наземного транспорту, обладнання та механічних пристроїв, електрообладнання.

Конституція

Конституція Литовської Республіки прийнята 25 жовтня 1992 р. на референдумі; зміни до неї внесено 13 липня 2004 р. Процедура внесення змін передбачає прийняття відповідного закону Сеймом двічі більшістю у 2/3 від його загального складу (між двома голосуваннями повинно минути щонайменше З місяці). Окремі положення Конституції можуть бути змінені лише шляхом референдуму. Законопроект про внесення змін до Конституції можуть подати або депутати Сейму в кількості не менше як 1/4 від його загального складу, або не менш як 300 тис. виборців.

Адміністративно-територіальний устрій

Литва має два рівні та дві категорії адміністративних одиниць:

  • – вищі адміністративні одиниці – повіти (10 од.) – Алітуський, Вільнюський, Каунаський, Клайпедський, Маріямпольський, Паневєзький, Таурагський, Тельшяйський, Утенський, Шяупяйський, які є частиною державного управління;
  • – муніципалітети (60 од.), які поділені на 43 райони та 7 міст, а також 10 новоутворених самоврядувань, які не відрізняються за повноваженнями та статусом. Самоврядування діляться на староства.

Державний устрій

За державно-територіальним устроєм Литва – унітарна держава, за змістом правління – конституційна, за найбільш впливовим суб'єктом державної влади – парламентська, за формою правління – республіка.

Глава держави

Глава держави – Президент – обирається громадянами Литовської Республіки строком на 5 років на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Одна й та сама особа може обиратися Президентом Республіки не більше ніж два рази підряд.

Президент не може бути членом Сейму, не може обіймати ніякі інші посади та отримувати інший оклад, за винятком встановленого Президентові Республіки окладу та плати за творчу діяльність. Особа, обрана Президентом Республіки, повинна припинити свою діяльність у політичних партіях та організаціях до початку нової кампанії виборів Президента Республіки.

Відповідно до ст. 84 Конституції Литовської Республіки Президент має такі повноваження:

  • – вирішує важливі питання внутрішньої політики і разом з Урядом здійснює зовнішню політику;
  • – підписує міжнародні договори Литовської Республіки та подає їх у Сейм для ратифікації;
  • – за поданням Уряду призначає і відкликає дипломатичних представників Литовської Республіки в іноземних державах та при міжнародних організаціях; приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; надає вищі дипломатичні ранги та спеціальні звання;
  • – зі схвалення Сейму призначає Прем'єр-міністра, доручає йому сформувати Уряд та затверджує його склад; звільняє Прем'єр-міністра;
  • – після обрання нового Сейму приймає складені Урядом повноваження та доручає йому виконувати обов'язки до утворення нового Уряду;
  • – приймає відставку Уряду та в разі потреби доручає йому подальше виконання обов'язків або доручає одному з міністрів виконувати обов'язки Прем'єр-міністра до утворення нового Уряду; приймає відставку міністрів і може доручити їм виконувати обов'язки до призначення нового міністра; за поданням Прем'єр-міністра призначає та звільняє міністрів; у встановленому порядку призначає та звільняє передбачених законами державних посадових осіб;
  • – подає до Сейму кандидатури судців Верховного Суду, а після призначення всіх судців Верховного Суду з їх числа подає до Сейму для призначення кандидатуру Голови Верховного Суду; призначає суддів Апеляційного суду, а з їх числа – Голову Апеляційного суду у разі схвалення їх кандидатур Сеймом; призначає судців та голів окружних і апілінкових судів, змінює місця їх роботи; у передбачених законами випадках подає до Сейму пропозицію про звільнення суддів;
  • – подає до Сейму кандидатури трьох судців Конституційного Суду, а після призначення всіх суддів Конституційного Суду з їх числа подає до Сейму кандидатуру Голови Конституційного Суду;
  • – подає до Сейму кандидатури Державного контролера і Голови Правління Банку Литви; може внести у Сейм подання про вираження їм недовіри;
  • – зі схвалення Сейму призначає та звільняє командувача військ та керівника Служби безпеки; надає вищі військові звання;
  • – у разі збройного нападу, який криє в собі загрозу суверенності або територіальній цілісності держави, приймає рішення про захист від збройної агресії, введення воєнного стану, а також про мобілізацію і подає ці рішення для затвердження на найближчому засіданні Сейму; у встановлених законом порядку і випадках оголошує надзвичайний стан та подає це рішення для затвердження на найближчому засіданні Сейму;
  • – оголошує чергові вибори Сейму, а в передбачених Конституцією випадках – дострокові вибори Сейму;
  • – підписує та оприлюднює прийняті Сеймом закони або повертає їх до Сейму у встановленому Конституцією порядку.

Президент Республіки, здійснюючи надані йому повноваження, видає акти – декрети. Для того щоб декрети Президента Республіки набули чинності, вони мають бути підписані Прем'єр-міністром або відповідним міністром. Відповідальність за такий декрет покладається на Прем'єр-міністра чи міністра, який підписав його.

Особа Президента Республіки недоторканна: поки він виконує свої обов'язки, він не може бути заарештований, притягнений до кримінальної або адміністративної відповідальності. Президент Республіки може бути достроково усунутий від обов'язків лише в разі грубого порушення ним Конституції або присяги, а також у разі виявлення факту вчинення злочину. Питання про усунення Президента Республіки від обов'язків вирішується Сеймом у порядку процедури імпічменту.

Законодавча влада

Законодавчу владу здійснює Парламент Литви – однопалатний Сейм Литовської Республіки (141 місце). 71 депутат обирається за мажоритарною системою в одномандатних округах, 70 – за пропорційно-обліковою системою з 5-відсотковим загальнонаціональним бар'єром. Термін депутатських повноважень – 4 роки.

Сейм вважається обраним, якщо до його складу обрано не менш як 3/5 членів Сейму Порядок обрання членів Сейму встановлюється законом. Чергові вибори Сейму проводяться не раніше ніж за 2 місяці і не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку повноважень членів Сейму. Дострокові вибори Сейму можуть проводитися за постановою Сейму, прийнятою більшістю не менш ніж у 3/5 голосів усіх членів Сейму. Дострокові вибори Сейму можуть бути оголошені і Президентом Республіки, якщо Сеймом протягом 30 днів після подання не було прийнято рішення про нову програму Уряду або після першого подання програми Уряду протягом 60 днів двічі підряд не було схвалено програму Уряду, а також за пропозицією Уряду, якщо Сеймом безпосередньо виражається недовіра Урядові.

Членом Сейму може бути обраний громадянин Литовської Республіки, який не пов'язаний присягою чи зобов'язанням з іноземною державою і на день виборів йому виповнилося не менше ніж 25 років, а також якщо він постійно проживає в Литві. Членами Сейму не можуть бути обрані особи, які не відбули покарання за вироком, визначеним судом, а також особи, визнані судом недієздатними.

Відлік строку повноважень членів Сейму починається з дня першого засідання новообраного Сейму. З початком цього засідання закінчується строк повноважень раніше обраних членів Сейму. Обраний член Сейму набуває усіх прав представника народу лише після складання ним у Сеймі присяги на вірність Литовській Республіці.

Обов'язки члена Сейму, за винятком його обов'язків у Сеймі, несумісні з будь-якими іншими посадами в державних установах та організаціях, а також з роботою в підприємницьких, комерційних та інших приватних установах чи на підприємствах. На строк дії своїх повноважень член Сейму звільняється від обов'язку проходити службу з охорони краю. Лише член Сейму може призначатися Прем'єр-міністром чи міністром. Робота члена Сейму, а також витрати, пов'язані з його парламентською діяльністю, оплачуються за рахунок державного бюджету. Член Сейму не може отримувати ніякого іншого окладу, за винятком плати за творчу діяльність. Обов'язки, права та гарантії діяльності члена Сейму встановлюються законом.

Особа члена Сейму недоторканна. Член Сейму без згоди Сейму не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, заарештований, не може бути іншим чином обмежена його свобода. Член Сейму за голосування чи виступ у Сеймі не може переслідуватися. Разом з тим за образу особи чи наклеп він може притягатися до відповідальності в загальному порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції Республіки Сейм:

  • – обговорює та приймає поправки до Конституції;
  • – видає закони;
  • – приймає постанови щодо референдумів;
  • – призначає вибори Президента Литовської Республіки;
  • – установлює передбачені законом державні інститути, а також призначає та звільняє їх керівників;
  • – схвалює чи не схвалює кандидатуру Прем'єр-міністра, запропоновану Президентом Республіки;
  • – розглядає подану Прем'єр-міністром програму Уряду та приймає рішення щодо її схвалення;
  • – за пропозицією Уряду створює чи ліквідує міністерства Литовської Республіки;
  • – здійснює контроль за діяльністю Уряду, може виражати недовіру Прем'єр-міністрові або міністрові;
  • – призначає суддів Конституційного Суду, суддів Верховного Суду, а також голів цих судів;
  • – призначає та звільняє Державного контролера, Голову Правління Банку Литви;
  • – призначає вибори Рад самоврядувань;
  • – утворює головну виборчу комісію та вносить зміни до її складу;
  • – затверджує державний бюджет та здійснює контроль за його виконанням;
  • – установлює державні податки та інші обов'язкові платежі;
  • – ратифікує та денонсує міжнародні договори Литовської Республіки, розглядає інші питання зовнішньої політики;
  • – встановлює адміністративний поділ Литовської Республіки;
  • – засновує державні нагороди Литовської Республіки;
  • – видає акти про амністію;
  • – вводить пряме правління, воєнний та надзвичайний стан, оголошує мобілізацію та приймає рішення про використання Збройних сил.

Структура та порядок роботи Сейму встановлюються Статутом Сейму, який мае силу закону.

Виконавча влада

Виконавча влада здійснюється Урядом Литовської Республіки, який складається з Прем'єр-міністра і міністрів. Прем'єр-міністр призначається Президентом за схваленням Сейму; за поданням Прем'єр-міністра Президент Республіки призначає та звільняє міністрів.

Прем'єр-міністр не пізніше ніж за 15 днів з моменту його призначення пропонує Сеймові утворений ним та затверджений Президентом Республіки Уряд і подає на розгляд програму Уряду. Уряд складає свої повноваження перед Президентом після виборів Сейму або в разі обрання Президента Республіки. Повноваження на здійснення своєї діяльності новий Уряд отримує в разі схвалення його програми більшістю голосів членів Сейму, які беруть участь у засіданні Сейму.

Відповідно до ст. 94 Конституції Уряд Литовської Республіки:

  • – управляє справами краю, охороняє територіальну недоторканність Литовської Республіки, гарантує державну безпеку та громадський порядок;
  • – виконує закони та постанови Сейму про здійснення законів, а також декрети Президента Республіки;
  • – координує діяльність міністерств та інших урядових установ;
  • – готує проект державного бюджету та подає його до Сейму; виконує державний бюджет, подає до Сейму звіт про виконання бюджету;
  • – готує та подає до Сейму на розгляд проекти законів;
  • – установлює дипломатичні відносини і підтримує зв'язки з іноземними державами та міжнародними організаціями;
  • – виконує інші обов'язки, покладені на Уряд Конституцією та іншими законами.

Прем'єр-міністр представляє Уряд Литовської Республіки та керує його діяльністю. За відсутності Прем'єр-міністра або в разі неможливості виконання ним своїх обов'язків Президент Республіки на строк не більший ніж 60 днів за поданням Прем'єр-міністра доручає одному з міністрів заміщати його, а в разі відсутності такого подання Президент Республіки доручає одному з міністрів заміщати Прем'єр-міністра.

Прем'єр-міністр та міністри не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, заарештовані, не може бути в інший спосіб обмежена їхня свобода без попередньої згоди Сейму, а в період між сесіями Сейму – без попередньої згоди Президента Республіки. На вимогу Сейму Уряд чи окремі міністри повинні відзвітувати перед Сеймом за свою діяльність. Якщо змінюється більше ніж половина міністрів, Уряд повинен знову отримати повноваження від Сейму. В противному разі Уряд повинен подати у відставку. Урядові належить подати у відставку також у таких випадках:

  • – якщо Сейм двічі підряд не схвалює програму новообраного Уряду;
  • – якщо Сейм більшістю голосів усіх членів Сейму таємним голосуванням виражає недовіру Урядові чи Прем'єр-міністрові;
  • – у випадку відставки або смерті Прем'єр-міністра;
  • – відразу після виборів Сейму, коли утворюється новий Уряд.

Міністр зобов'язаний подати у відставку в разі вираження йому таємним голосуванням недовіри більш ніж половиною всіх членів Сейму. Відставка Уряду чи міністра приймається Президентом Республіки.

Міністерства: охорони навколишнього середовища; енергетики; фінансів; оборони; культури; соціального захисту та праці; транспорту; охорони здоров'я; освіти; юстиції; закордонних справ; економіки; внутрішніх справ; сільського господарства.

Судова влада

Судова влада здійснюється судами загальної юрисдикції, адміністративними судами та Конституційним Судом. Система судів загальної юрисдикції: Верховний суд (найвищий судовий орган), Апеляційний суд, окружні та дільничні суди.

Для розгляду справ з адміністративних, трудових, сімейних питань та щодо справ інших категорій відповідно до закону можуть бути створені спеціалізовані суди. Суди з особливими повноваженнями в мирний час у Литовській Республіці не можуть засновуватися. Питання про утворення та компетенцію судів визначаються Законом Литовської Республіки “Про суди”.

Спеціалізований орган конституційного контролю – Конституційний Суд. Він складається з дев'яти суддів, які призначаються строком на 9 років. Склад Конституційного Суду кожні три роки оновлюється на третину. По три кандидати в судді Конституційного Суду призначаються Сеймом з-поміж кандидатур, запропонованих Президентом республіки, Головою Сейму та Головою Верховного Суду. Голову Конституційного Суду з числа його суд дів призначає Сейм за поданням Президента республіки.

Управління в територіальних одиницях

Управління в територіальних одиницях є децентралізованим. Основним рівнем територіального устрою щодо організації місцевої публічної влади є муніципалітет. У муніципалітетах управління забезпечують органи місцевого самоврядування: виборні ради (строк повноважень – 4 роки), мери, які обираються радами на строк їхніх повноважень, та виконавчі органи. Ради призначають старост, відповідальних за управління у староствах. Варто зауважити, що з 2010 р. у повітах було ліквідовано інститут представника держави, який здійснював контроль за законністю діяльності органів місцевого самоврядування. Ці функції покладено на окремі міністерства.

Місцеве самоврядування організується відповідно до адміністративного і територіального поділу Литви.

Головними законодавчим актом, що регулює діяльність органів місцевого самоврядування країни, є Закон Литовської Республіки від 7 червня 1994 р. “Про місцеве самоврядування” (законами від 12 жовтня 2000 р. та від 15 вересня 2008 р. приймалися його нові редакції).

Порядок виборів до органів місцевого самоврядування визначає Закон Литовської Республіки від 7 липня 1994 р. “Про вибори в місцеві ради” (із змінами від 14 грудня 2010 р.).

Місцева рада обирається населенням на 3 роки, обирає мера та його заступників, визначає склад виконавчого комітету. Виконавчий комітет діє під відповідальністю ради. Він складається з мера, його заступників та виконавчого бюро. Мер головує на засіданнях ради.

Закон Литовської Республіки “Про місцеве самоврядування” визначає місцеве самоврядування як самоорганізацію та ініціативність громади постійних жителів встановленої законом державної адміністративно-територіальної одиниці, що володіє гарантованим Конституцією правом самоврядування, у межах компетенції, визначеної Конституцією та законами, а самоврядування – як встановлену законом адміністративно-територіальну одиницю, спільнота якої володіє гарантованим Конституцією правом самоврядування, здійснюваним через обрану постійними жителями цієї державної адміністративно-територіальної одиниці раду самоврядування та утворені нею підзвітні їй виконавчий та інші органи й установи самоврядування. Самоврядування є публічною юридичною особою. Функції самоврядувань залежно від свободи прийняття рішень поділяються на самостійні та державні (делеговані), залежно від характеру діяльності – на функції місцевої влади, публічного адміністрування та надання публічних послуг.

Інституціями самоврядування є: виборний представницький орган – Рада самоврядування, що володіє правами та обов'язками місцевої влади і публічного адміністрування; виконавчий орган – директор адміністрації самоврядування, його заступники, які володіють правами і обов'язками у сфері публічного адміністрування; орган контролю – контролер самоврядування, який здійснює нагляд за правомірністю, ефективністю, економічністю і результативністю управління та користування майном самоврядування, а також довірчого управління державним майном, за виконанням бюджету самоврядування та використанням інших грошових ресурсів.

Рада самоврядування складається з демократично обраних у встановленому законодавством порядку представників громади самоврядування – членів ради самоврядування. Рада на строк своїх повноважень з членів ради обирає мера самоврядування і за його пропозицією призначає одного або кілька заступників мера. Рада самоврядування здійснює свої повноваження колегіально на засіданнях ради. Питання для засідань ради самоврядування готуються комітетами ради, а також комісіями на їх засіданнях, фракціями і групами членів ради на нарадах, членами ради, контролером самоврядування, мером самоврядування та директором адміністрації самоврядування. Рада самоврядування не рідше ніж один раз на рік у встановленому регламентом порядку повинна представити громаді самоврядування публічний звіт про свою діяльність. Звіт від імені ради представляє мер самоврядування. Засідання ради самоврядування відбуваються в разі необхідності, але не рідше ніж кожні 3 місяці. Засідання ради є відкритими.

Компетенція ради самоврядування буває виключною і звичайною. До виключної компетенції ради самоврядування належать:

  • – затвердження регламенту;
  • – вибори мера та його дострокове звільнення з посади, встановлення розміру заробітної плати мера;
  • – призначення за поданням мера і дострокове звільнення з посади заступника (заступників) мера;
  • – прийняття рішення про утворення колегії ради самоврядування, формування комітетів, комісій, інших структур ради самоврядування й затвердження положень про них;
  • – призначення голови Комітету з контролю і його заступника, затвердження програми діяльності Комітету з контролю;
  • – прийняття рішень про прийом на посаду та звільнення з посади контролера самоврядування;
  • – прийом на посаду та звільнення з посади директора адміністрації самоврядування;
  • – затвердження за його пропозицією структури адміністрації самоврядування, положення про адміністрацію самоврядування і фонду заробітної плати;
  • – прийняття рішень про створення посад державних службовців політичної (особистої) довіри мера, встановлення їх чисельності, утворення секретаріату ради самоврядування за пропозицією мера;
  • – прийняття рішень про заснування, скасування сянюній та встановлення їх кількості, присвоєння сянюніям найменувань та їх зміну, віднесення територій до сянюній, установлення та зміни меж обслуговування сянюніями територій після вивчення думки населення;
  • – прийняття рішень про надання податкових пільг; заснування, реорганізація та ліквідація бюджетних і публічних установ самоврядування (власником яких є самоврядування), підприємств самоврядування, акціонерних товариств, закритих акціонерних товариств, участь у заснуванні, реорганізації і ліквідації публічних та приватних юридичних осіб;
  • – установлення (затвердження) у визначеному законодавством порядку цін і тарифів за надані контрольованими самоврядуванням підприємствами, бюджетними та публічними установами самоврядування (власником яких є самоврядування) платні послуги, а також за перевезення пасажирів по місцевих маршрутах, цін на тепло, холодну й гарячу воду, що централізовано постачається, встановлення у визначеному законодавством порядку місцевих зборів і податкових тарифів;
  • – затвердження соціальних, економічних програм, програм розвитку села та інших програм самоврядування тощо.

До звичайної компетенції ради самоврядування віднесені:

  • – призначення на посаду та звільнення з посади керівників бюджетних та публічних установ самоврядування;
  • – затвердження збірників фінансових звітів бюджетних та публічних установ самоврядування;
  • – утворення колегіальних органів публічних установ самоврядування (власником яких є самоврядування), якщо це передбачено статутом публічної установи;
  • – прийняття рішень про розподіл цільових коштів державних соціальних та економічних програм, коштів інших державних фондів і матеріального майна між бюджетними установами самоврядування;
  • – затвердження спеціальних і детальних планів на рівні самоврядування;
  • – прийняття рішень про зміну основного призначення землекористування тощо.

Директор адміністрації самоврядування підвладний раді самоврядування, підзвітний раді самоврядування та меру. Він призначається на посаду за поданням мера радою на строк її повноважень на підставі політичної (особистої) довіри. Директор адміністрації організовує роботу адміністрації самоврядування, затверджує положення про діяльність її структурних підрозділів та сянюній, несе відповідальність за внутрішнє адміністрування в адміністрації самоврядування; у встановленому радою порядку адмініструє асигнування бюджету самоврядування та інші грошові ресурси, організовує виконання бюджету самоврядування і несе відповідальність за її господарсько-фінансову діяльність, адмініструє майно самоврядування; призначає на посаду та звільняє з посади державних службовців та працівників адміністрації самоврядування, виконує інші функції управління персоналом; координує та контролює роботу установ, що надають публічні послуги; організовує навчання членів ради самоврядування, державних службовців та працівників, які працюють за трудовими договорами, та ін.

Контролер самоврядування приймається на посаду за конкурсом, він зобов'язаний мати вищу університетську освіту й не менше ніж трирічний стаж роботи у фінансовій, економічній сфері, у сфері юриспруденції, аудиту, контролю або публічного адміністрування. Контролер підзвітний раді самоврядування. Його діяльність базується на принципах незалежності, законності, відкритості, об'єктивності та професійності. Для здійснення функцій контролю та аудиту самоврядування рада за поданням контролера засновує (якщо кількість жителів самоврядування менше ніж 30 тис. – може засновувати) юридичну особу-службу контролю й аудиту самоврядування, якою керує контролер самоврядування.

Контролер самоврядування (служба контролю та аудиту самоврядування) виконує зовнішній фінансовий аудит та аудит діяльності в адміністрації самоврядування, у суб'єктів адміністрування самоврядування, а також на контрольованих самоврядуванням підприємствах; щорічно розробляє й подає до ради самоврядування висновок у зв'язку зі звітом про майно, що належить самоврядуванню на праві власності, та керованому на праві довіри державному майні, а також висновок про представлений на затвердження збірник звітів про виконання бюджету; розробляє та подає до ради самоврядування висновки, необхідні для винесення рішень, що стосуються користування самоврядуванням банківськими кредитами, отримання та надання позик, надання гарантій і поручительств перед кредиторами за позиками, що отримуються контрольованими самоврядуванням підприємствами, тощо.

Для здійснення внутрішнього аудиту рада самоврядування засновує централізовану службу внутрішнього аудиту самоврядування, підзвітну директору адміністрації самоврядування. Він забезпечує незалежність діяльності та організаційну незалежність служби й не може передати цю функцію управління іншим державним службовцям або працівникам публічної юридичної особи. Служба внутрішнього аудиту працює відповідно до узгодженого з директором адміністрації річного плану діяльності. Вона виконує свої функції шляхом проведення внутрішніх аудитів і формулювання рекомендацій на підставі їх результатів. Під час своєї діяльності вона керується законом про внутрішній контроль та внутрішній аудит, а також іншими правовими актами, що регламентують внутрішній аудит.

Центральні і територіальні суб'єкти державного адміністрування, розглядаючи питання, пов'язані з інтересами одного самоврядування або всіх самоврядувань, повідомляють про це мера відповідного самоврядування або Асоціацію самоврядувань Литви. Представлені в письмовій формі пропозиції ради самоврядування або органів правління Асоціації самоврядувань Литви суб'єкти державного адміністрування розглядають (оцінюють) і дають відповідь на них. Проекти законів та інших правових актів, пов'язані з діяльністю самоврядувань, обговорюються з окремими самоврядуваннями або Асоціацією самоврядувань Литви в установленому Статутом Сейму і регламентом роботи Уряду, інших суб'єктів державного адміністрування порядку. Уряд та Асоціація самоврядувань Литви щорічно розглядають показники, зазначені в Законі, про методику встановлення доходів бюджетів самоврядувань, а також первинні статистичні дані демографічних, соціальних та інших показників самоврядувань відповідно до затверджених Урядом правил узгодження цих показників. Для узгодження інтересів і позицій Уряду та Асоціації самоврядувань Литви за домовленістю сторін створюється двостороння комісія.

Сянюнія є філією адміністрації самоврядування, яка діє на певній частині території самоврядування. Кількість їх сянюній, найменування, межі території, яка обслуговується сянюнею, і передані їй функції юридичної особи (адміністрації самоврядування) своїм рішенням встановлює рада самоврядування. Главою сянюнії є староста, який є державним службовцем кар'єри. Староста призначається на посаду і звільняється з посади директором адміністрації самоврядування в конкурсному порядку. Конкурсна комісія претендентів на посаду старости формується у складі семи членів. Не менше ніж 3 і не більше ніж 4 члени цієї комісії мають бути представниками громад населених пунктів території, яка обслуговується цією сянюнією, – старійшинами.

Староста здійснює внутрішнє адміністрування сянюнії; адмініструє виділені сянюнії асигнування; розробляє програми діяльності сянюнії, вносить їх для обговорення на сході старійшин; укладає договори, забезпечує їх здійснення; видає жителям установлені законом про декларування місця проживання документа, а також документа про склад сім'ї тощо; у сянюнії, у якій відсутні установи запису актів громадянського стану, проводить реєстрацію смерті; видає дозволи на поховання; у встановленому законом про нотаріат порядку безоплатно надає нотаріальні послуги жителям та в установленому Цивільним кодексом порядку безоплатно засвідчує заповіти; у межах компетенції складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення; контролює дотримання при наданні публічних послуг установлених правовими актами і договорами вимог щодо їх надання; здійснює нагляд за торгівлею в публічних місцях; подає директору адміністрації самоврядування пропозиції щодо вдосконалення діяльності державних службовців інших структурних підрозділів адміністрації самоврядування та керівників установ самоврядування на віднесеній до сянюнії території, благоустрою доріг, вулиць, тротуарів та площ населених пунктів, організації місцевого транспортного сполучення, ремонту будівель і споруд, які належать самоврядуванню, догляду за пам'ятниками, кладовищами, організації надання публічних послуг мешканцям; консультує жителів віднесеної до сянюнії території та надає їм інформацію про діяльність органів самоврядування, адміністрації самоврядування і державних органів на території самоврядування та ін.

Первісно адміністративний нагляд за законністю діяльності місцевих органів влади відповідно до Закону “Про представників Уряду” від 1 липня 1993 р. покладався на представників Уряду. Законом “Про зміни і доповнення до Закону “Про управління повітом” і про відміну Закону “Про представників Уряду” від 25 лютого 1997 р. ці функції були передані управлінню керуючого повітом. Проте у травні 1998 р. був прийнятий Закон “Про адміністративний нагляд за місцевими органами влади”, яким відновлювався інститут представників Уряду. Представник Уряду призначається один на повіт, у виконанні його повноважень йому допомагає служба представника Уряду, положення про яку та штати затверджуються Урядом. Представник Уряду виносить рішення щодо законності рішень ради самоврядування або її правління, розпоряджень мера, рішень контролера самоврядування, наказів адміністратора або старости, складаючи мотивоване подання керівнику інституції самоврядування або припиняючи своїм розпорядженням виконання правового акта.

Основні повноваження муніципалітетів: розвиток територій, довкілля, житло, громадський транспорт, початкова і середня освіта.

Підготовка кадрів

Професійне навчання державних службовців здійснюється в Інституті публічного адміністрування Литви (LIVADIS, 1999 р.).

Основні напрями діяльності Інституту: підготовка та оновлення програм навчання державних службовців; навчання державних службовців; підготовка викладачів і підвищення їх кваліфікації; участь у програмах та проектах міжнародного співробітництва, пов'язаних з розвитком здібностей державного адміністрування та місією Інституту; методична, консультаційна, організаційна

допомога державним та муніципальним органам (установам); дослідницькі роботи з питань навчання державних службовців; поширення культури державного адміністрування; створення інформаційної бази; підготовка та видання методичної літератури.

Перелік навчальних програм та модулів:

Програми навчання про Європейський Союз. Галузі політики Європейського Союзу. Право Європейського Союзу. Фінанси Європейського Союзу. Практичні навички роботи в Європейському Союзі. Програма управління програмами структурної підтримки Європейського Союзу. Як підготуватися до участі у відкритих конкурсах у закладах (органах) Європейського Союзу.

Програма підготовки до подання інтересів Литви в закладах (органах) Європейського Союзу. Загальні відомості про Європейський Союз. Навички ведення переговорів, спілкування і співпраці. Програма стратегічного управління Структурними фондами. Програма комп'ютерної грамотності (ECDL).

Програми вдосконалення адміністративних здібностей. Управління органами (установами) публічного адміністрування. Удосконалення індивідуальних здібностей управління. Юридична грамотність. Програма управління людськими ресурсами. Управління персоналом в установах державного адміністрування.

Програма навчання керівників (лідерів) організацій (OLYMP). Безперервна програма навчання керівників (лідерів) організацій (OLYMP PLIUS). Програма навчання державних політиків. Програма навчання радників політиків. Курс, призначений для зміцнення управління організацією (KUOVADIS). Ефективна організація роботи відділу (ESKO).

Загальна програма вступного навчання. Програми дистанційного навчання. Внутрішній ринок ЄС. Регіональна політика ЄС і керування фондами Європейського Союзу.

Зовнішні відносини

Членство в міжнародних організаціях: ООН, ОБСЄ, РЄ, СОТ, НАТО, ЄС, МОП, МТС, ЮНЕСКО, ВООЗ, ЄБРР, Світовий банк та ін.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >