< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Нелегальна, тіньова економіка

Крім офіційної узаконеної економіки, існує нелегальна або тіньова економіка.

Під тіньовою економікою слід розуміти виробництво товарів і надання послуг населенню за плату, що не фіксується офіційною статистичною звітністю. Ця неврахована економіка в літературі має багато назв: тіньова економіка, підпільна, неформальна, альтернативна, кримінальна, неофіційна, нелегальна, фіктивна, друга, чорна, паралельна. Така різноманітність назв обумовлена очевидно наявність різноманітних її відтінків, за якими криється загальна спільна риса, яка характеризується тим, що уся ця економіка є тіньовою, скільки не враховується офіційною статистикою і не включається у валовий національний продукт країни. Частина цієї економіки має офіційний, легальний характер, а частина є підпільною, кримінальною.

Таким чином, тіньова економіка – це досить складне переплетення легально діючих, офіційно зареєстрованих підприємств з нелегально працюючими фіктивними фірмами. Учасниками такої економіки можуть бути суб'єкти будь-якої форми власності і видів діяльності: від найбільшого державного заводу до малого приватного підприємства, від комерційного банку до підпільного цеху в приватному будинку.

Навіть торгівля на ринку цигарками без акцизних марок також відноситься до неврахованої економіки. Це свідчить про те, що до тіньової економіки відносяться як дозволені, так і не дозволені законом види діяльності. Тому тіньову економіку можна умовно поділити на три види:

  • 1. Неофіційна.
  • 2. Фіктивна.
  • 3. Підпільна економіка.

Неофіційна економіка. Сюди входять всі дозволені види економічної діяльності, пов'язані з виробництвом і реалізацією товарів, наданням послуг. До цієї легальної економіки відносяться також різного роду підзаробітки пенсіонерів, студентів, домогосподарок та ін. Однак вся ця економічна діяльність часто приховується, щоб не сплачувати податки. Причиною цього можуть бути або надмірно високі податки, або просто небажання сплачувати ніякі податки, тобто етичний, моральний фактор.

Фіктивна економіка. Вона вбудована в офіційну економіку, яка дає фіктивні результати, що відбиваються у звітності як реальні. Сюди належить різного роду приписи, що особливо було характерним для командної економіки, а також крадіжки, спекуляція, хабарі, шахрайства, пов'язані з одержанням і передачею грошей.

Підпільна економіка включає заборонені законом види економічної діяльності (наркобізнес, рекет, розбій, проституція, пограбування).

Тіньова економіка є складовою частиною всієї економіки будь- якого суспільства. Вона існує у всіх країнах світу. Так, частка тіньової економіки в розвинутих зарубіжних країнах становить 5-10% ВВП. Лише в деяких африканських і латиноамериканських країнах питома вага тіньової економіки доходить до 30-32%. В останні роки тіньова економіка проникла у всі сфери людської діяльності в т. ч. таку гуманну галузь, як медицина. Цьому сприяє відсутність належного державного фінансування охорони здоров'я, затримка з виплатою заробітної плати, дорожнеча медикаментів, приховане і відкрите безробіття.

Тіньова економіка має як негативні, так і позитивні сторони.

Негативною стороною тіньової економіки є те, що її суб'єкти не сплачують державі податки. А це зменшує надходження грошових коштів у державний бюджет, підриває бюджетно-фінансову систему країни. Тіньова економіка відкриває можливості для незаконного збагачення, розкрадання державної і кооперативної власності, підриває моральні устої суспільства. Крім цього, у зв'язку з тим, що тіньова економіка не піддається точному визначенню її обсягу, спотворює економічні показники країни, не дає можливості приймати виважено економічні, соціальні і політичні рішення.

На думку відомого дослідника тіньової економіки Е. Фейге, часто ми маємо не так кризу економіки, як незадовільні концепції економістів, які не вміють правильно виміряти нелегальну господарську діяльність. В результаті цього макроекономічні моделі, засновані на складних розрахунках і рафінованому економетричному аналізі пропонують прогнози інфляції, економічного зростання, змін рівня зайнятості тощо, які неможливо використати для вирішення управлінських і політичних завдань. Макроекономічні дослідження заходять у глухий кут: немає узгодження між науковими дослідженнями, побудованими на абстрактних теоріях і офіційній статистиці, з одного боку, та економічними реаліями з другого. Іншими словами – не розібравшись, що робиться в тіньовій економіці, важко осмислити, що реально відбувається в легальній економіці.

Позитивний бік тіньової економіки полягає в тому, що вона розвиває і доповнює ті сфери і галузі виробництва, які потрібні споживачу в даний час і які ні держава не в змозі організовувати через свою неповоротність, бюрократизм, брак коштів, ні легальна економіка. А оскільки кон'юнктура ринку є досить мінливою, і на неї необхідно швидко реагувати, то з цим часто успішно справляється саме тіньова економіка. Вона, доповнюючи легальну економіку, пом'якшує інфляцію, безробіття, наповнює ринок різноманітними товарами, послугами. Крім цього, тіньовий бізнес є непоганою школою для формування кваліфікованих кадрів з ринковою психологією, мисленням, що може бути використано для легального бізнесу.

Тіньова економіка характерна не лише для країн з ринковою, але й командною економікою. Так, у колишньому СРСР на її долю припадало близько 20 % ВВП. Напередодні розпаду СРСР перше місце в тіньовій економіці займало сільське господарство (23 млрд. карбованців у рік); друге – торгівля і громадське харчування (17 млрд. крб.); трете – будівництво (12 млрд. крб.). Наскільки в СРСР тіньова економіка проникла в державні структури, можна судити з того, що при обшуку вілли-палацу колишнього секретаря Президії Верховної Ради СРСР Георгадзе, якого газета "Нью-Йорк таймс" назвала найбільшим злодієм в СРСР, були знайдені картини Айвазовського, Рубенса, Ван-Дейка, Леонардо да Вінчі, золоті та срібні вироби видатних майстрів, 100 золотих злитків на 1/2 пуда, багато алмазів, діамантів, 40 млн. крб., 2 млн. іноземної валюти, царські сервізи з вензелями.

А який стан тіньової економіки в Україні? Виступаючи 5 серпня 1994 року на колегії Міністерства внутрішніх справ України Президент Л. Кучма заявив, що в Україні в останні роки сформувалася 5-та влада – влада тіньової, економіки, яка виросла за рахунок обкрадання держави, власного народу. Ця влада невидима, але найбільш згуртована і має вплив на державні органи на всіх рівнях. Вона визначає економічний режим, проникла в правоохоронні органи, засоби масової інформації, формує громадську думку.

Причиною цього явища є по-перше, тіньова економіка, якій несвідомо сприяла держава через податкову, зовнішньоекономічну, валютну політику. Вона загнала економіку в тінь. По-друге, в період реорганізації влади, економічних перетворень частина посадових осіб держави від найнижчого до найвищого рівня збагатились за народний кошт.

Установився своєрідний державний рекет. Хабарництво і корупція стали невід'ємною рисою роботи багатьох чиновників. Величезні багатства України вивезені за її межі, в результаті чого Україна втратила за різними оцінками від 20 до 40 млрд. доларів. Лише в 1992 р. за кордон було вивезено товарів на 5 млрд. доларів, а в Національний валютний фонд надійшло лише 97 млн. доларів. Останнє осіло за кордоном. За даними зарубіжних засобів масової інформації, окремі державні службовці України стали мільйонерами в доларовому вимірі. Вони входять до числа найбагатших людей Європи, і жоден з них не поніс відповідальності. Загальна сума виручки, що не надійшла своєчасно в Україну, станом на 1 жовтня 1998 р. становила 2860 млрд. гривень. Повернення лише цієї суми дало б можливість майже ліквідувати бюджетну заборгованість у заробітній платі, пенсіях і інших соціальних виплатах.

Втрати держави від несплати податків склали тільки в 1997 р. понад 7 млрд. гривень. Ці кошти пішли в "тінь". В червні 1998 р. Український центр економічних і політичних досліджень за "круглим столом" представив дані, згідно з якими за останні два роки тіньовий сектор на Україні зріс з 45% до 60% ВВП. Це найбільше, порівняно з постсоціалістичними країнами, де він складає до 20 відсотків, а у пострадянських державах – близько 35% ВВП. До речі, тенденція до збільшення тіньової економіки зберігається тільки в Росії і Болгарії і найбільше – в Україні.

Між тим, вважається, що коли тіньова економіка займає 40-50 % ВВП країни, то ця межа стає критичною, оскільки починається процес перепідпорядкування "всього і вся" інтересам тіньової економіки, Україна перейшла цей рубіж, що не лише зменшує надходження коштів в державний бюджет, але і стримує темпи економічного зростання, утруднює становлення цивілізованої економіки. Легалізація тіньового капіталу забезпечила б понад 17 млрд. грн. додаткових бюджетних коштів, що дало б змогу збільшити видатки бюджету у 1,5 рази.

У зв'язку з тим, що тіньова економіка займає значну питому вагу у ВВП і має тенденцію до зростання, вона все більше стає об'єктом уваги не лише фінансових і правоохоронних органів, але і вчених. Так, в 1977 р. американський економіст П. Гутман у статті "Підпільна економіка" приходить до висновку, що неврахованою економічною діяльністю не можна більше нехтувати. В 1983 р. відбулась перша Міжнародна конференція з питань альтернативної економіки. Після помаранчевої революції в Україні спостерігається тенденція до згортання тіньової економіки питома вага якості скоротилася в 2005 р. до 35-40% проти 50% в 2004 р. Однак за останні роки (2010-2012 pp.) вона почала зростати і перевищила 50%, а сума вивезеного капіталу склала 45 млрд. доларів. Світовий досвід свідчить про те, що повністю усунути тіньову економіку практично неможливо, однак обмежити її до мінімального розміру можна шляхом:

  • 1) створення максимально сприятливих умов для легального бізнесу;
  • 2) створення жорсткої законодавчої бази, яка б робила невигідним займатись нелегальним бізнесом.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >