Міжнародні ініціативи як чинник формування і розвитку корпоративної соціальної відповідальності (Глобальний договір ООН)

Основними міжнародними інститутами з впровадження соціальної відповідальності бізнесу є: ООН та подібні організації, світові бізнес-структури та громадські організації. У межах окремої країни розвиток соціальної відповідальності бізнесу підтримується на урядовому рівні (загальнодержавному та регіональному), на рівні громадськості (асоціації, неприбуткові організації, консультативні, інформаційні та дослідницькі центри) та на рівні бізнес- структур (асоціації та мережі).

Нормативно-правова база міжнародних інституцій представлена конвенціями та деклараціями, що мають рекомендаційний характер, що дає змогу розвивати основи міжнародної відповідальності бізнесу та створювати національні моделі відносин.

До сукупності глобальних (міжнародних) ініціатив належать такі:

– Глобальний договір Організації Об'єднаних Націй (ГД ООН);
– Керівництво для мультинаціональних підприємств Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР);
– Всесвітньої ради бізнесу із сталого розвитку (WBCSD);
– Принципів ООН із соціальної відповідальності інвесторів (PRI);
– Глобальної ініціативи зі звітності (GRI);
– Міжнародного стандарту ISO 26 ООО " Керівництва по соціальній відповідальності".

Основою для поширення соціальної відповідальності бізнесу став кодекс поведінки траснаціональних компаній 1980 р., у ньому наголошувалось на актуальності взаємозв'язку ТНК та суспільства.

Глобальний договір Організації Об'єднаних Націй (ГД ООН) є добровільною ініціативою, яка об'єднує близько 6 000 приватних компаній, бізнес-асоціацій, неурядових організацій, академічних інституцій, громадських організацій у єдиний глобальний форум задля сталого розвитку через відповідальне та інноваційне корпоративне лідерство.

Глобальний договір – це добровільна міжнародна ініціатива щодо розширення участі бізнес-структур у сучасному розвитку суспільства, вона ґрунтується на повазі до прав людини, свободі асоціацій, ліквідації примусової та дитячої праці, уникненні дискримінації у сфері праці, захисті навколишнього середовища, посиленні екологічної відповідальності, заохоченні поширенню екологічно безпечних технологій та протидію усім видам корупції. Глобальний договір ґрунтується на громадській відповідальності бізнес-структур та ініціативі зацікавлених сторін – підприємства, працівники та громадські організації.

Отже, Глобальний договір є базовим міжнародним проектом підтримки стратегії сталого розвитку і соціальної відповідальності бізнесу та одним із найважливіших міжнародних документів, в якому сформовано концептуальне розуміння значення інституту соціальної відповідальності в розвитку суспільства. Згідно з умовами ГД члени його мережі (організації та уряди) беруть на себе добровільне зобов'язання дотримуватися у своїй діяльності універсальних принципів у таких основних сферах:

– права людини;
– трудові відносини;
– охорона навколишнього середовища;
– боротьба з корупцією.
10 універсальних принципів ГД визначають зобов'язання ділових кіл, що орієнтовані на втілення практик відповідального бізнесу у сферах прав людини, стандартів праці, екологічної відповідальності та боротьби з корупцією.

Принципи людини:

– забезпечувати та поважати захист прав людини, проголошених на міжнародному рівні;
– забезпечувати, щоб їхня власна діяльність не спричиняла порушення прав людини.

Принципи праці:

– підтримувати свободу асоціацій, визнаючи право на укладання колективних угод;
– виступати за викорінення всіх форм примусової праці;
– сприяти повному викоріненню дитячої праці;
– підтримувати ліквідацію дискримінації у сфері зайнятості;
– сприяти вирішенню екологічних проблем;
– здійснювати ініціативи, спрямовані на підвищення екологічної відповідальності;
– сприяти розвитку та поширенню екологічно безпечних технологій.

Антикорупційні принципи:

– протидіяти будь-яким формам корупції, зокрема хабарництву.

Мережа ГД в Україні була визнана однією з трьох найактивніших мереж ГД у світі у 2009 р. та отримала нагороду за внесок у справу розбудови та поширення ініціатив ГД ООН. За період від дати офіційної презентації ГД ООН в Україні (26.04.2006 р.) кількість компаній-підписантів збільшилась до 149 (2010 р.). У середньому, щороку до нього долучались 23 компанії, що діють на території нашої держави. Враховуючи що станом на 1.04.2011 р. в Україні зареєстровано 1301495 суб'єкти ЄДРПОУ (з них – 1245321 зі статусом юридичної особи), навіть офіційно 149 соціально відповідальних компаній – це мізерна частка – тільки близько 0,01 % (0,011448 %) усіх підприємств України.

Цікавим є аналіз динаміки приєднання до ГД ООН вітчизняних компаній. За передкризових умов щороку перелік компаній-підписантів ГД ООН поповнювався доволі активно (2007-2008 pp.), наразі в 2010 р. спостерігаємо спад інтересу з боку українських підприємств. Пік активності у долученні до ГД ООН припадає на фінансово благополучні для вітчизняних компаній роки. Кризовий і посткризовий розвиток КСВ свідчить про те, що ініціатива у прийнятті компаніями на себе зобов'язань зі сталого розвитку і відповідальності перед суспільством стрімко знижується.

Екстраполяційний прогноз динаміки приєднання українських організацій до ГД ООН на наступні кілька років (2011-2015 pp.) дає змогу зробити попередні висновки щодо популяризації принципів соціальної відповідальності та активності компаній у сфері КСВ.

По-перше, наступними роками за умови покращення макроекономічних показників можемо очікувати збільшення кількості приєднаних до ГД ООН майже вдвічі (до 292 учасників), причому активність у долученні буде нижчою, ніж за попередні п'ять років: приріст кількості учасників щорічно за 2006-2010 pp. становив 38,3 % (у середньому майже 25 приєднаних кожні 12 місяців), тоді як на 2011-2015 pp. ми прогнозуємо щорічний приріст тільки близько 14,6 % (середній показник – 29 нових учасників за аналогічний період). Це означає, що за наступні п'ять років принципи ГД ООН підтримуватимуть усе більше вітчизняних організацій, але темпів приросту їх активності не буде достатньо для кардинальної зміни популярності КСВ серед українських бізнес структур. Дані прогнозу потребують значного корегування згідно із сучасними пост- кризовими умовами. За перший квартал 2011 р. до цього переліку не долучилось жодної української компанії. І це при тому, що участь у ГД ООН, окрім зобов'язань, надає низку переваг для підписантів. Насамперед це статус долученого до ініціативи найбільшої міжнародної організації, який можна сміливо використовувати у власних рекламних та інших PR-цілях.

По-друге, це інвестиційна привабливість компанії. Інвестори більше схильні довіряти свої ресурси компаніям, надійність, передбачуваність і перспективність яких до певної міри є підтвердженими міжнародними організаціями. Аналітична оцінка структури соціально відповідальних компаній

України, підписантів ГД ООН 2010 р. доводить, що найбільша кількість серед них бізнес-компаній – 62 %, громадські організації становлять 23 %, а бізнес- асоціації-10 %. П'ята частина долучених до ГД ООН- це неурядові організації, такі як Українська асоціація якості, Торгово-промислова палата України, Всеукраїнська молодіжна громадська організація, Український Католицький Університет, AISEC в Україні тощо. З повним списком підписантів ГД ООН можна ознайомитись на міжнародному сайті ГД.

Формальне взяття компанією на себе зобов'язань ГД ООН на практиці не завжди визначає її наміри діяти відповідно і відповідально. В Україні за стандартами GRI звітність подавали лише п'ять компаній: DTEK, Metinvest, SCM, Оболонь та банк "Надра". Зі 149 його вітчизняних підписантів 9 взагалі не звітувала про свою КСВ. Окремі соціальні звіти видають або долучають до консолідованої звітності лише кілька компаній, для решти принципи Договору є суто декларативними. Наявність інформації щодо місії організації, її відповідальності, свідомості діяльності та подарованих дитсадкам різдвяних пакуночків із цукерками – не більше ніж поширена практика нівелювання вітчизняними компаніями поняття "соціальна відповідальність".