Нормативно-правове забезпечення впровадження соціальної відповідальності на рівні держави

Процес організаційного забезпечення соціальної відповідальності передбачає документальне оформлення соціальної відповідальності на нормативно- правовому рівні, яке відбувається розробленням, впровадженням, або дотримуванням наявних законодавчих ініціатив (табл. 2.3).

Важливість соціального діалогу в Україні висвітлено у процесі нормо- творчої діяльності, результатом якої стало прийняття Закону України "Про соціальний діалог в Україні" № 2862-VI від 23.12.2010 р. Цей закон визначає правові основи організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення й реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин і забезпечення підвищення рівня та якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві.

Таблиця 2.3

Нормативно-правове забезпечення соціальної відповідальності в Україні

Таблиця 2.4

Динаміка розвитку правового середовища становлення вітчизняної моделі соціальної відповідальності

На початку 2004 р. Україна приєдналась до Кіотського протоколу: закон України "Про ратифікацію Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату" №1430-1V від 04.02.2004 р. Для бізнесу це означає можливість отримувати грошові бонуси від зменшення викидів парникових газів. Компанії, які скорочують обсяги забруднення атмосфери, отримують від ООН спеціальні сертифікати і продають їх на спеціальних торговельних майданчиках.

Слід зазначити, що у кінці 2007 р. Україна приєдналась до розроблення міжнародного стандарту ISO 26000 "Керівництва з соціальної відповідальності" за допомогою відбору експертів та створення Національного дзеркального комітету. Навесні 2010 р. цей стандарт було прийнято міжнародною спільнотою, але він є необов'язковим. Органи державної влади не можуть змушувати його виконувати, і навряд чи він набуде значної популярності серед компаній України найближчим часом.

Наведемо деякі нормативні положення та документи, що регламентують взаємодію суб'єктів та об'єктів СВБ, а саме: міжнародні стандарти соціальної відповідальності, локальні документи на рівні підприємства та місцевих органів влади (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Документування взаємодії суб'єктів та об'єктів соціальної відповідальності

Підприємствам доцільно ухвалити бізнес-стратегії, спрямовані на максимально ефективне використання ресурсів і “чисте'' виробництво, тобто стратегії відповідно до “трьох R” (Reduce, Recycle, Reuse) – “ скорочення, перероблення, повторне використання”. Для цього необхідно максимально підвищити ефективність використання енергії та сировини, запровадити стратегії “чистих” виробництв, запобігання забрудненням, “зеленого” виробництва тощо.

Перевагами для суб'єктів господарювання – підприємницьких структур у разі впровадження принципів соціальної відповідальності є такі:

• – розширення доступу до нових ринків за рахунок використання міжнародних стандартів;
• – формування позитивного іміджу компанії за рахунок підвищення лояльності клієнтів, вартості бренду, налагодження партнерських зв'язків;
• – удосконалення виробничих процесів – зростання продуктивності праці, збільшення прибутковості діяльності, економія витрат у разі використання екологічно безпечного устаткування;
• – стабільність трудових ресурсів;
• – ефективний ризик-менеджмент;
• – залучення коштів спеціалізованих фондів "соціальних інвестицій" під програми КСВ для відповідальних бізнес-лідерів.

До недоліків реалізації соціальної відповідальності можна зарахувати формування додаткових витрат на підприємстві, що мають спрямовуватись на відповідні проекти, зменшення чистого прибутку підприємства, що до певної міри нівелює основний стимул розвитку підприємництва як такого, недостатній досвід підприємств у вирішенні соціальних проблем та необхідність ведення додаткової звітності.

Критерії мотивації формування та розвитку вітчизняної моделі соціальної відповідальності у внутрішньому бізнес-середовищі можна об'єднати у три групи, а саме: соціальні, політичні та економічні.

До соціальних чинників необхідно зарахувати:

• – національну ментальність українського народу, яка виражається у його вікових традиціях благодійності та меценатства;
• – суспільні очікування на відповідальну соціальну поведінку успішних бізнес-структур;
• – прагнення владних структур до передавання частини власної відповідальності у сфері соціальної політики.

Політичний акцент внутрішнього середовища визначається у переміщенні формування вітчизняної моделі соціальної відповідальності з ініціативних угруповань на державний рівень. Підтвердженням цьому є низка засідань Консультаційної ради з розроблення проекту Національної концепції розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні, слухання у Комітеті з питань промисловості і регуляторної політики та підприємництва, що відбувались від листопада 2009 р. до січня 2011 р., дворічний проект "Розробка національного порядку денного з корпоративної соціальної відповідальності".

Економічні мотиви КСВ компаній в українському бізнес-середовищі – це підвищення результативності бізнес-структур за рахунок зростання їх конкурентоспроможності, стимулювання "сталих інвестицій" та позитивного іміджу.

Зрушення, які відбуваються у бізнесі та суспільстві за дотримання принципів соціальної відповідальності, є безперечно позитивними (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Переваги для бізнесу та суспільства відповідно до впровадження стандартів соціальної відповідальності