Екологічна компонента соціальної відповідальності

Концепції світового розвитку з урахуванням екологічних обмежень. "Зелена" економіка. Сутнісна характеристика та етапи становлення екологічної відповідальності. Екологічна відповідальність бізнесу та її елементи. Міжнародна система екологічного управління (Environmental Management System – ISO 14000) та законодавство України про охорону навколишнього середовища. Екологічна відповідальність як духовна якість особистості.

Концепції світового розвитку з урахуванням екологічних обмежень

Економічна система загалом є системою виробництва, розподілу і споживання товарів і послуг. У межах цих процесів постійно відбувається взаємодія суспільства і природи. Будь-яке виробництво і споживання пов'язані з використанням природних ресурсів і впливом на навколишнє середовище. Будь-яке економічне рішення також впливає на середовище існування в найширшому сенсі цього поняття. У міру ускладнення функціонування економічних систем, збільшення виробництва і споживання значення природного (екологічного) чинника постійно посилюється.

В основу будь-якого економічного розвитку покладено три фактори економічного зростання: трудові ресурси, штучно створені засоби виробництва (капітал або штучний капітал), природні ресурси. Останнім часом екологічний фактор став усе більше лімітувати економічний розвиток.

Сучасні екологічні проблеми певною мірою породжені відставанням економічної думки. Лише в 70- ті роки XX ст. різке загострення екологічних проблем зумовило в економічній науці завдання осмислення сформованих тенденцій еколого-економічного розвитку та розроблення принципово нових концепцій розвитку.

Сучасний тип розвитку економіки можна визначити як техногенний тип розвитку, який можна охарактеризувати як природоємний (природоруйнівний) тип розвитку, що грунтується на використанні штучних засобів виробництва, створених без урахування екологічних обмежень. Характерними ознаками техногенного типу розвитку є швидке і виснажливе використання невідновлюваних видів природних ресурсів (передусім корисних копалин) та надексплуатація відновлюваних ресурсів (наприклад, грунти, ліси тощо) зі швидкістю, що перевищує можливості їх відтворення і відновлення. Водночас завдають значного економічного збитку, що є вартісною оцінкою деградації природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища в результаті людської діяльності. Прогнози техногенного типу економічного розвитку та його основні характеристики наведено у додатках X, Ц та Ч.

Для техногенного типу розвитку властиві значні екстерналії або зовнішні ефекти. У природокористуванні їх можна охарактеризувати як негативні еколого-економічні наслідки економічної діяльності, які не беруть до уваги суб'єкти цієї діяльності.

Відомі різні моделі техногенного типу розвитку. З позицій еколого- економічної політики можна виділити дві такі узагальнені моделі: фронтальна економіка і концепція охорони навколишнього середовища.

Донедавна основну увагу в економічній теорії і на практиці приділяли двом чинникам економічного зростання – праці та капіталу. Природні ресурси передбачалися невичерпними, і рівень їх споживання щодо можливостей їх відновлення і запасів не розглядався серед визначальних параметрів. Поза розглядом залишалися і наслідки економічного розвитку у вигляді різного виду забруднень, деградації навколишнього середовища і ресурсів. Не вивчали і зворотний вплив, зворотні зв'язки між екологічною деградацією і економічним розвитком, станом трудових ресурсів, якістю життя населення. Таку економічну систему називають "фронтальною економікою". Сутність концепції фронтальної економіки не викликала заперечень аж до останнього часу. І це цілком зрозуміло, тому що необмежене економічне зростання через порівняно низький рівень розвитку продуктивних сил, великих можливостей саморегуляції у біосфери не зумовило глобальних екологічних змін. І тільки останнім часом з'явилось усвідомлення необхідності докорінної зміни економічних поглядів у напрямі врахування екологічного чинника. Таке усвідомлення багато в чому було зумовлено глибокою дестабілізацією стану навколишнього середовища в результаті гігантського розвитку продуктивних сил, безпрецедентного зростання населення, що призвело до якісних змін у відносинах природи і суспільства, величезного зростання навантаження на екосистеми. Наростання екологічної напруженості, усвідомлення небезпеки подальшого розвитку фронтальної економіки змусило багато країн спробувати врахувати екологічні чинники. У зв'язку з цим з'явилася концепція, яку можна доволі наближено (в силу неоднорідності і особливості різних підходів у її межах) визначити як концепцію охорони навколишнього середовища. Видимою реакцією на зростання екологічної загрози стало створення більше ніж у ста країнах державних структур, пов'язаних з охороною природи. Було укладено сотні багатосторонніх і двосторонніх договорів, які регулюють і регламентують природокористування в міжнародному масштабі. У межах концепції навколишнього середовища деяким країнам вдалося домогтися певної екологічної стабілізації, проте якісного поліпшення не відбулося. Це багато в чому пояснюється тим, що загальна ідеологія цієї концепції еколого-економічного розвитку не змінилася порівняно з концепцією фронтальної економіки. За основу усе одно беруть інтереси економіки, максимальне нарощування виробництва, широке використання досягнень науково-технічного прогресу з метою повнішого задоволення потреб людей. У цих умовах природоохоронна діяльність, витрати на охорону навколишнього середовища видаються чимось, що протистоїть економічному зростанню. Проте врахування екологічного чинника вже визнається необхідним, хоча і таким, що стримує економічний розвиток. Концепція охорони навколишнього середовища, також як і концепція фронтальної економіки, грунтується на антропоцентричному підході. Необхідність проведення природоохоронної діяльності ґрунтується на положенні про те, що деградація навколишнього середовища шкодить людині і стримує економічний розвиток. Однак реальне вирішення суперечності між економікою і природою в межах цієї концепції неможливо, про що свідчить лавиноподібне наростання екологічних проблем у світі.

Оскільки у ході економічної діяльності відбувається постійний вплив на природу, людей, різні об'єкти тощо, виникають так звані зовнішні ефекти (або наслідки) економічної діяльності з позитивним чи негативним впливом, які називаються екстерналіями.

Екстерналії безпосередньо не позначаються на економічному становищі самих забруднювачів. Виробники забруднень зацікавлені передусім у мінімізації своїх внутрішніх витрат, а зовнішні, екстернальні витрати, вони зазвичай ігнорують як проблему, що вимагає для свого вирішення додаткових витрат. Витрати з боротьби з екстерналіями змушені нести інші.

Трактуючи поняття екстерналій в широкому аспекті, залежно від різного типу впливів (у часі, між секторами або регіонами тощо) можна виділити такі типи зовнішніх ефектів.

Тимчасові (між поколіннями) екстерналії. Цей тип екстернапій тісно пов'язаний з концепцією сталого розвитку. Сучасне покоління має задовольняти свої потреби, не зменшуючи можливості наступних поколінь задовольняти свої власні потреби. Породжуючи глобальні екологічні проблеми, вичерпуючи невідновні ресурси, забруднюючи навколишнє середовище тощо сьогодні, сучасне людство створює величезні екологічні, економічні, соціальні проблеми для нащадків, звужуючи їх можливості задовольняти власні потреби. Тут принциповим економічним аспектом є покладення додаткових, екстернальних витрат сучасним поколінням на майбутні за сформованого техногенного розвитку. Так, вичерпання в найближчому майбутньому нафти, масова деградація сільськогосподарських земель створять величезні енергетичні і продовольчі проблеми для майбутнього, вимагаючи різкого зростання витрат – порівняно з сучасним – для задоволення найперших потреб. Наявні негативні тимчасові екстерналії. Можливі й позитивні тимчасові екстерналії. Технологічні прориви, досягнення науково-технічної революції сучасників створюють можливості зі зниження витрат у майбутньому. Наприклад, освоєння дешевих технологій виробництва енергії (сонячна, геотермальна) дадуть значний економічний ефект у майбутньому.

Глобальні (міждержавні) екстерналії. У масштабах планети цей вид екстерналій вже породив конкретні проблеми, пов'язані насамперед з перенесенням транскордонних забруднень. Викиди хімічних сполук в атмосферу, забруднення річок та інші екологічні впливи створюють значні еколого- економічні проблеми в інших країнах. Наприклад, забруднення атмосфери у Великобританії в результаті перенесення забруднювальних речовин призводить до появи "мертвих" озер на півночі Швеції, необхідності виділення додаткових витрат для охорони навколишнього середовища. Сьогодні світове співтовариство усвідомлює цю проблему. Підписуються спеціальні світові конвенції та угоди, міждержавні договори у боротьбі з транскордонними забрудненнями і зобов'язаннями сторін.

Міжсекторальні екстерналії. Розвиток секторів економіки, особливо природоексплуатуючих, завдає значної екологічної шкоди іншим секторам. Наприклад, у Росії величезних втрат зазнає аграрний сектор. Видобуток залізної руди на Курській магнітній аномалії (металургійний комплекс) призводить до вибуття із сільськогосподарського обігу величезних площ кращих земель у світі – чорноземів. Створення каскаду ГЕС на Волзі (енергетичний комплекс) призвело до затоплення 5-7 млн га високопродуктивних сільськогосподарських угідь. Видобуток енергетичних ресурсів у північних регіонах країни супроводжується загибеллю і деградацією мільйонів гектарів оленячих пасовищ. Все це змушує сільське господарство понести додаткові витрати, освоювати додатково маргінальні малородючі або віддалені ділянки землі. Існують і позитивні міжсекторальні екстерналії. Розвиток одних секторів може дати значний еколого-економічний ефект в інших секторах. Це досягається за альтернативного вирішення екологічних проблем, структурної перебудови економіки.

Міжрегіональні екстерналії. Цей вид екстерналій є зменшеною копією глобальних екстерналій, тільки в межах однієї країни. Для такої країни, як Україна, з її численними адміністративними одиницями, областями, територіальними громадами ця проблема є доволі актуальною. Класичним прикладом тут може бути ріка Дніпро, коли регіони у верхній течії своїми забрудненнями створюють додаткові витрати на очищення води у "нижніх" регіонах.

Локальні екстерналії. Цей випадок екстерналій найкраще вивчений у літературі. Зазвичай на обмеженій території розглядається підприсмство-забруднювач і аналізуються викликані його діяльністю екстернальні втрати у реципієнтів (інші підприємства, населення, природні об'єкти тощо), які безпесоредньо є предметом вивчення екологічної складової корпоративної соціальної відповідальності підприємств.