< Попер   ЗМІСТ   Наст >

"Зелена економіка"

Трансформація глобального світу призводить до зміни суспільного уявлення про нього та модифікування системи цінностей, до того ж особливої уваги набувають цінності особистості, самореалізації, людського здоров'я та життя, соціальної стабільності, збереження природних ресурсів та біорізноманітгя.

Останнім часом в експертному середовищі обговорення дедалі частіше потребують такі загрози розвитку, як проблеми забезпечення водою, продовольством та енергією, поступово проголошують необхідність докорінних змін світової економічної системи. З ініціативою глобальних змін виступила Організація Об'єднаних Націй, яка у 2009 р. започаткувала програму Ініціатива "зеленої економіки" (Green Economy Initiative), що може стати вирішенням проблем глобальної економічної кризи і кліматичних змін. Для протидії зміні клімату потрібна енергетична революція, що має супроводжуватися розвитком інфраструктури із запровадження відновлювальних джерел енергії. Розвиток такої інфраструктури супроводжуватиметься створенням нових робочих місць і підвищить рівень екологічної безпеки функціонування економіки. Зазначене може стати не лише запорукою збереження чистого довкілля, а й ефективним способом розбудови нової економіки.

Ініціатива з "зеленої економіки", впроваджувана UNEP (Програма ООН з охорони довкілля), націлена на допомогу урядам у формуванні і зосередженні політики та процесів інвестування на "зелених" секторах розвитку, зокрема "чистих" технологіях, відновлюваній енергетиці, водопостачанні, транспорті, управлінні відходами, " зеленому" будівництві, органічному сільському господарстві. Водночас вона концентрує зусилля й на стимулюванні економічного розвитку, створенні робочих місць і подоланні бідності, скороченні викидів парникових газів, ощадливішому використанні природних ресурсів і зменшенні обсягів відходів.

Розвиток сільського господарства є одним з наріжних каменів концепції "зеленої економіки", оскільки впливає на різні, пов'язані зі сталим розвитком, сфери життя. Нова економічна стратегія, запропонована ООН, передбачає докорінну трансформацію природокористування, промисловості та свідомості людей, виходячи поза межі постіндустріальної економіки.

Імпульсом розвитку “зеленої економіки" стала культурна революція 60-х років XX ст., ідеологічним базисом якої стала книга Р. Карсон “Тиха весна” (1962 р.)у в якій вперше висвітлювалися негативні наслідки економічного зростання, зокрема знищення біорізноманіття.

Теоретичні засади “зеленої економіки”, розроблені всесвітнім об'єднанням учених Інституту “зеленої економіки” ( Великобританія) – М. Кеннет, повертають науку з винятково кількісних вимірів “людини економічної” і розсувають межі мейнстріму через використання комплексних і міждисциплінарних методів і інструментів. По суті, обгрунтовуючи економічну політику, пропонується використовувати абсолютно нові підходи.

За визначенням ЮНЕП, “зелена економіка” – це економіка з низькими обсягами викидів вуглецевих сполук, яка ефективно використовує ресурси та відповідає інтересам всього суспільства.

“Зелена економіка” – глобальний рух, націлений на глобальні зміни у кожній окремій країні та оснований на принципах рівності доступу до ресурсів Землі в майбутньому і для майбутніх поколінь.

Концепція пропонує розумніше управління природним і людським капіталом планети, що змінить процес створення матеріальних благ і напрям розвитку нашого світу в умовах і планової, і ринкової економіки окремих країн світу.

Концептуальні характеристики “зеленої економіки”:

  • 1) головним елементом “зеленої економіки” є Земля як даність, її існування є відправною точкою будь-яких теоретичних побудов і практичних дій;
  • 2) пріоритетом “зеленої економіки” визначається добробут усіх людей, збереження біорізноманіття на землі і планети Земля загалом, а не отримання спрощеної кількісної статистики. Викриваються приховані руйнації, які прийнято називати “економічним зростанням”, – “ ростізм” (Growthism), і визначаються дефініції справжнього зростання з урахуванням використання природних ресурсів і природних екосистем;
  • 3) аксіоматичні твердження теорії “зеленої економіки” ( на думку Б. Буркінського та Т. Галушкіної):
    • – неможливо нескінченно розширювати сферу впливу в обмеженому просторі;
    • – неможливо вимагати задоволення нескінченно зростаючих потреб в умовах обмеженості ресурсів;
    • – все на поверхні Землі є взаємопов'язаним;
  • 4) до основних принципів “зеленої економіки” належать:
    • – рівність і справедливість у межах одного покоління і між поколіннями;
    • – відповідність принципам сталого розвитку;
    • – обережність щодо соціальних наслідків і впливу на навколишнє середовище;
    • – розуміння високої цінності природного і соціального капіталу, наприклад, за рахунок інтерналізації зовнішніх екологічних витрат, "зеленого" обліку, оцінки витрат за період усього життєвого циклу продукту і поліпшення управління;
    • – ефективність використання ресурсів, стійке споживання і виробництво;
    • – необхідність відповідності макроекономічним цілям у спосіб створення "зелених" робочих місць, підвищення рівня конкуренції і зростання в основних галузях;
  • 5) теоретичні базиси: " зелена економіка" враховує основні положення екологічної економіки, але розвиває її і виходить далеко поза її межі, прагнучи одночасного досягнення соціальної та екологічної справедливості як окремих аспектів єдиного цілого. " Зелена економіка" шукає рішення, яке б одночасно дало змогу боротися з бідністю, глобальними змінами клімату, зниженням біорізноманіття та знищенням видів у межах забезпечення справедливості;
  • 6) базові питання: "зелена економіка" порушує та досліджує питання, в який спосіб створення дефіциту почало означати створення вартості в умовах обмежених ресурсів Землі та як теорія зростання привела до нинішньої економічної мети – збільшення масового споживання;
  • 7) "зелена економіка" вводить до традиційної економіки чинники екології, справедливості, соціальної та екологічної відповідальності. Розвиток цих ідей відображається в таких споріднених напрямах економічної науки та філософії, як економіка добробуту, феміністська економіка, еко-фемінізм, екосоціалізм, економіка природокористування і екологічна економіка, та оновлює такі напрями, як низьковуглецева економіка та ресурсоефективність, зокрема повторне використання, перероблення, ремонт, протидія забрудненню навколишнього природного середовища, транскордонному забрудненню, боротьба з корупцією тощо.

"Зелена економіка" враховує політичні та соціальні аспекти, що уможливлює конструювання економічних процесів у межах і природничих, і соціальних наук. Це спричиняє зміну підходів до економічного моделювання у спосіб копіювання природних процесів, а також долучення до політичної економії питань моральності та етики.

Незважаючи на глобальність "зеленого" мислення, " зелена економіка" орієнтує на розвиток локального виробництва для місцевих потреб, а також на вторинне використання, скорочення, ремонт, перероблення, а не розширення глобальної експансії корпорацій.

У науковій літературі визначено такі ключові переваги "зеленої економіки":

  • 1) спрямованість на забезпечення потреб усіх людей у всьому світі, захист біологічних видів, збереження природного середовища, Землі як системи і одного з отримувачів вигод, а не об'єкта забруднення і експлуатації;
  • 2) грунтованість на соціальній та екологічній справедливості, толерантності, створенні високої якості життя для нинішніх і майбутніх поколінь, поєднанні інтересів літніх людей і молоді;
  • 3) забезпечення дотримання прав біологічних видів на існування і збереження біорізноманіття;
  • 4) націленість на ненасильницьке вирішення проблем і забезпечення інюпозивності добробуту, зокрема для осіб з обмеженими можливостями;
  • 5) забезпечення рівного доступу до прийняття рішень (управління) і ресурсів, зокрема місцеві жителі повинні контролювати використання ресурсів;
  • 6) забезпечення гендерної рівності в усіх сферах діяльності, навчанні, увага до розширення прав і можливостей жінок, а також національних, сексуальних і релігійних меншин;
  • 7) припинення зростання масового споживання і нераціонального використання ресурсів планети, націленість на повернення природного саморегулювання, відновлення кліматичних умов у спосіб запровадження екологічних технологій, зниження викидів вуглецю, зміни критеріїв оцінювання економічної ефективності з математичних абстракцій на визначення реальних наслідків для всіх зацікавлених сторін; орієнтованість на повагу до всіх людей однаково; запобігання бідності за допомогою адаптаційних заходів щодо пом'якшення змін клімату і захисту найвразливіших елементів природи та суспільства; забезпечення швидкого скорочення обсягів викиду вуглецю на душу населення в усьому світі до 2 тонн у найближчі п'ять років та вихід на нульові викиди у середньотерміновій перспективі;
  • 8) передбачення переходу на відновлювані джерела енергії.

Уряди мають важливе значення у створенні ринкових умов, що сприяють зростанню промисловості, основаної на відновлюваній енергії, а також у забезпеченні сталого виробництва відновлюваних матеріалів, передусім біомаси. Вони можуть також мати важливе значення у створенні активного ринку вторинних матеріалів. Сприяння підвищенню поінформованості, компетентності, розробленню і поширенню технологій перероблення, а також розвитку підприємництва стає найважливішим напрямом діяльності урядів. Важливість цієї діяльності дорівнює діяльності з формування належної нормативної бази, що регулює зберігання, транспортування та оброблення відходів, що підлягають переробленню.

Моніторинг просування до "зеленого" зростання має спиратися на такі групи показників:

  • – продуктивність використання екологічних активів і природних ресурсів;
  • – база природних активів;
  • – екологічні аспекти якості життя;
  • – політичні відповіді та економічні можливості.

Розроблення теоретико-методологічних засад, доктрини концепції "зеленої економіки" є сьогодні одним з найактуальніших питань. Проблема вирішується на рівні створення засадничих документів, реалізації відповідних проектів, проведення самітів, форумів, здійснення публікацій всесвітньовідомих учених тощо.

У США та ЄС відповідні дослідження закріплені у стратегічних документах, таких як "Глобальний зелений новий курс" (2009 р.), " Зелений новий курс для Європи: в напрямку зеленої модернізації в умовах кризи" (2010 р.), "Назустріч зеленій економіці: шляхи до сталого розвитку та викорінення бідності" (2011 р.), "Велика зелена технічна революція" (2011 р.) тощо.

Згідно з проектом ЮНЕП новий економічний підхід має бути зафіксований в угоді між урядами держав Global Green Deal ("Світова екологічна домовленість"), що міститиме основні ідеї побудови "зеленої економіки". Фахівці ООН сформулювали в межах концепції "зелені" відповіді на глобальну економічну кризу та скорочення доступу до енергетичних і харчових ресурсів. Ці відповіді є заходами реалізації "зеленої економіки", що здійснюються у відповідних напрямах трансформації (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Заходи реалізації "зеленої економіки"

Напрям трансформації

Необхідні трансформаційні принципи та заходи для реалізації концепції "зеленої економіки"

1

2

Розроблення шляхів сталого розвитку

– зміна визначення та вимірювання заможності та успіху держав (показник ВВП має бути доповнений індикаторами екосистемних послуг та біорізноманіття)

Інвестування у природний капітал

  • – збільшення частки заповідних територій до 15 % у всіх екосистемах для постачання природних послуг і регулювання клімату;
  • – посилення захисту лісів, лісова сертифікація;
  • – припинення надмірного використання води;
  • – припинення надмірного та руйнівного для екосистем виловлення риби;
  • – інвестування у біопродуктивність, підвищення біопродуктивності у спосіб відновлення деградованої землі, покращення управління, підвищення врожайності тощо;
  • – поширення продукції, виробленої з дотриманням природоохоронних норм;
  • – оцінювання біорізноманіття та екосистемних послуг (уряди мають оцінити економічну цінність біорізноманіття та екосистемних послуг, тоді стане очевидним, що кошти, вкладені у їх підтримання, значно менші, ніж ті, що необхідні для подолання наслідків втрати цих природних послуг)

Вирішення проблеми харчування

– скорочення споживання м'ясо-молочних продуктів, споживання здорової органічної їжі

Розподіл землі та планування

землекористування

- розроблення та впровадження раціональної системи землекористування з урахуванням економічної ефективності, соціальної стабільності та екологічної і ресурсної безпеки

Розподіл обмежених ресурсів

- гарантування рівного доступу та рівномірного розподілу енергії, води та їжі між країнами та людьми (спільні дії та скорочення марнотратного споживання можуть зменшити проблему)

Інвестування у покращення управління, прийняття рішень

  • – модернізація системи управління з метою досягнення сталого розвитку та збереження біорізноманіття;
  • – використання сили ринку для проведення змін;
  • – залучення бізнесу до соціальних заходів

Перехід до економіки відновлюваних енергетичних ресурсів

- надання "першості" відновлюваним енергетичним ресурсам, що мають стати основними в енергетичній системі всіх країн поступово витіснити викопне паливо (альтернативні джерела енергії забезпечують додатковими робочими місцями)

Початок революції ефективності

  • – реалізація численних ідей, завдяки яким можна підвищити ефективність використання енергії та матеріалів у сферах:
  • – транспорту;
  • – домашнього господарства;
  • – промисловості;
  • – діяльності комунальних служб;
  • – масове запровадження енергоощадних технологій

Інвестування в розвиток "зеленої" інфраструктури

- створення "зеленого" транспорту, інформаційної інфраструктури

Перероблення матеріалів

акцентування на стійкості, відновлюваності, переробленні й можливості ремонту товарів і речей, що своєю чергою є основою для створення нових робочих місць

Поширення добробуту у своїй країні та поза її межами

- вироблення системи фінансового регулювання, яка гарантуватиме забезпечення основних потреб більшості людей

У контексті підготовки до Конференції ООН Ріо + 20 запропоновано концепцію переходу до нової державної політики, що передбачає не зростання витрат на "екологію", а інвестування в "зелену економіку". Ця модель надає економічні та соціальні аргументи на користь інвестування 2 % світового ВВП у "озеленення" десяти найважливіших секторів економіки. Метою таких дій є зміна характеру розвитку та спрямування потоків державного і приватного капіталу на зменшення викидів вуглецю та ефективне використання природних ресурсів. Це стимулюватиме економічну активність за зниженого ризику виникнення економічних, екологічних і соціальних криз.

Певні пропозиції до Global Green Deal для порятунку цивілізації підготував Worldwatch Institute[1], який розробив "план Б" орієнтовною вартістю 187 млрд дол. щорічно, що втричі менше ніж військовий бюджет США на 2008 р. Суть цього плану полягає у переході на нову екологічно безпечну економічну модель і глобальній реформі державного управління, що дасть змогу знизити рівень бідності та зупинити голод, встановити систему справедливого розподілу праці та її результатів, зменшить небезпеку екологічної катастрофи. З-поміж необхідних заходів він відзначив такі:

  • – стабілізація чисельності населення на рівні 8 млрд осіб або менше – "на родину в середньому має припадати дві дитини". На думку наукового координатора Глобального плану Маршалла Ф. Й. Радермахера, якщо до 2050 р. населення планети сягне 9-10 млрд осіб, то у світі виникне колосальна потреба в додатковій біомасі, яку виробляють у сільському господарстві, відбудеться драматичне загострення дефіциту ресурсів;
  • – скорочення обсягу викидів парникових газів до 2020 р. на 80 % у спосіб запровадження податку на викиди в атмосферу вуглецю в обсязі 200 дол. США за тонну;
  • – створення Міністерства глобальної безпеки на основі Агентства міжнародного розвитку США, що займатиметься недієздатними та слабкими державами та фінансуватиметься за рахунок бюджету Міністерства оборони США.

Глобальні тенденції розвитку засвідчують зниження стабільності клімату, зростання кількості природних катастроф і техногенних аварій, тероризму, дефіциту продовольства, води та природних ресурсів. Перше місце у процесі людського розвитку посідають не питання прогресу, а питання економічної, соціальної та екологічної безпеки людини, держави і всього світу. Зміни ціннісних орієнтирів починають впливати на соціально-економічні та навіть природні процеси.

Важливою особливістю сучасного економічного розвитку суспільства є глобалізація всіх процесів, неможливість їх здійснення в окремо взятій державі або регіоні. Організаційно та технологічно це стало можливим завдяки трансконтинентальній авіації, Інтернету, уніфікації стилю життя (моди, стилю поведінки, масової культури), доларизації економіки та англійській мові.

Наявна модель прогресу, в якій економіка побудована на вільному ринку, а суспільство є об'єднанням вільних громадян, що завойовує природу і Всесвіт, не здатна забезпечити ані економічну, ані продовольчу, ані ресурсну, ані навіть особисту безпеку життя громадян. Тому організація суспільства вимагає певних

трансформацій на основі нової системи цінностей людства, основою яких ε безпека. Відповіддю на виклики сучасності може стати "зелена економіка".

"Зелена економіка" орієнтується на сталий розвиток і враховує інтереси майбутніх поколінь. Критерії успішного розвитку доповнюються критеріями соціальної стабільності та екологічної безпеки. У соціальному сенсі ключові позиції посідає толерантність до релігійних, культурних, расових, особистісних відмінностей. Держава та міждержавні утворення регулюють вільний ринок в інтересах безпеки суспільства і навколишнього природного середовища. Лідери держав й експерти вбачають у цьому напрямі відповіді щодо безпечного розвитку у сучасних умовах.

  • [1] Worldwatch Institute – екологічна дослідна організація (засновник – Л. Браун), що займається поширенням інформації екологічної тематики, виробленням стратегій для створення суспільства сталого розвитку, боротьбою з глобальним потеплінням, надмірним використанням невідновлюваних ресурсів та бідністю.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >