Міжнародна система екологічного управління (Environmental Management System – ISO 14000) та законодавство України про охорону навколишнього середовища

Стандарт I SO 14000 – міжнародний стандарт зі створення системи екологічного менеджменту. Саме поняття "система екологічного менеджменту" вперше було чітко визначено і роз'яснено в Стандарті Великобританії BS 7750 (Environmental Management Systems) в 1992 р. Примітно, що цей стандарт з'явився не як результат діяльності держави, а з ініціативи англійських промисловців, що наражалися на посилювання природоохоронного законодавства і необхідність застосування адекватних управлінських рішень.

Відповідно до ISO 14000, система екологічного менеджменту – це частина загальної системи менеджменту, в яку входять організаційна структура, планування діяльності, розподіл відповідальності, практична робота, а також процедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів реалізації та вдосконалення екологічної політики, цілей і завдань.

Основні цілі впровадження на підприємстві системи екологічного менеджменту та її сертифікації передбачають:

• – зниження негативного впливу на навколишнє середовище;
• – підвищення екологічної ефективності діяльності підприємства;
• – підвищення економічної ефективності діяльності підприємства;
• – зниження утворення відходів та їх перероблення.

Екологічна політика – це публічно декларовані принципи і зобов'язання, які пов'язані з екологічними аспектами діяльності підприємства і забезпечують основу для встановлення його екологічних цілей і завдань.

Планування екологічної діяльності. Планування є однією з найважливіших функцій екологічного менеджменту, що дає змогу упорядкувати і систематизувати можливі численні заходи і дії, спрямовані на досягнення екологічних цілей.

Організація внутрішньої та зовнішньої екологічної діяльності. Суть полягає в здійсненні запланованих і незапланованих (додаткових) дій та заходів, спрямованих на мінімізацію споживання матеріальних та енергетичних ресурсів і скидів забруднювальних речовин (викидів, відходів, використання особливо небезпечних речовин і матеріалів тощо).

Мотивація персоналу. Дає змогу залучити персонал до діяльності з охорони ОС і раціонального використання природних ресурсів.

Внутрішній екологічний моніторинг та екологічний контроль. Проводяться з метою завчасного виявлення відхилення роботи підприємства від запланованих показників.

Аналіз та оцінка результатів екологічної діяльності- це функція забезпечення управлінських рішень, що стосуються екологічної результативності організації, за допомогою вибору показників, збирання та аналізу даних, оцінки інформації за критеріями екологічної результативності, підготовки звітності та обміну інформацією, а також періодичного перегляду та вдосконалення цього процесу.

Перегляд та вдосконалення системи екологічного управління та екологічного менеджменту. У межах цієї функції організація повинна встановити, впровадити і підтримувати процедуру для реагування на наявну або потенційну невідповідність.

Механізм впровадження екологічного менеджменту. Сьогодні в світі вже накопичено досвід впровадження та функціонування систем екологічного менеджменту, що дало змогу світовій спільноті виробити низку документів, що регламентують процедури його впровадження. Відповідно до цих документів механізм впровадження системи екологічного менеджменту має такі етапи:

Оцінення вихідної ситуації.

Планування впровадження системи екологічного менеджменту.

Постановка цілей, завдань та розроблення програм.

Моніторинг (система спостереження).

Оцінка результативності.

Внутрішній аудит системи екологічного менеджменту.

У роботах зарубіжних вчених Th. Dyllick, Н. Meflerl, M. Kircbgeorg, G. Mueller-Christ, U. Steger, R. Welford, а також вітчизняних дослідників А. Л. Боброва, А. С. Гринина, Є. І. Хабарової, Е. М. Короткова та ін. під час визначення екологічного менеджменту найчастіше виділяється одна, на думку того чи іншого автора, найважливіша компонента екологічного менеджменту. Наприклад, R. Gray, J. Bebbington, D. Walters визначають цю діяльність як "сукупність реакцій з боку компаній на екологічні проблеми при оцінці їх позиції щодо навколишнього середовища, розробці та втіленні політик і стратегії, спрямованих на поліпшення цієї позиції, що супроводжуються зміною систем управління, з метою забезпечення вдосконалення і ефективного управління" [Стандарт ICO 14000 1].

Деякі автори трактують екологічний менеджмент як "екологічно усвідомлене управління підприємством". Н. Fischer, Q. Wucherer, В. Wagner, С. Burschel вказують, що "це частина загального менеджменту, яка забезпечує розробку, впровадження, виконання та дотримання екологічної політики", К. Mueller вважає, що "менеджмент, орієнтований на навколишнє середовище, не повинен бути ні менеджментом навколишнього середовища, ні менеджментом підприємства, а може бути тільки менеджментом відносин з навколишнім середовищем".

У роботах вітчизняних вчених також спостерігаються різні підходи у використанні термінології. За визначенням Є. І. Хабарової "екологічний менеджмент – це екологічно безпечне управління сучасним виробництвом, при якому досягається оптимальне співвідношення між екологічними й економічними показниками". E. М. Коротков підкреслюючи значення менеджменту в забезпеченні взаємовідносини суспільства і природи, вказує, що "сферою і об'єктом екологічного менеджменту є взаємодія людини і природи". На думку Т. Хусанова, Л. Безбородова та Ю. Безборобова екологічний менеджмент являє собою "організацію охорони навколишнього середовища у всій її сукупності".

Відомі вчені в галузі економіки охорони навколишнього середовища та екологічного менеджменту Н. В. Пахомова, А. Ендрес і К. Ріхтер визначають СЕМ "як систему управління діяльністю підприємства (організації) в тих її формах, напрямах, сторонах тощо, які прямо чи опосередковано належать до взаємин підприємства з охороною навколишнього середовища".

Також найбільш повне визначення дає вчений Г. С. Ферарі: "екологічний менеджмент (екологізація менеджменту) – ініціатива і результативна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на досягнення їх власних екологічних цілей, проектів і програм, розроблених на основі принципів екоефективності і екосправедливості". Це тип управління, принципово орієнтований на формування і розвиток екологічного виробництва, екологічної культури та життєдіяльності людини. Своєю чергою, поняття "екологізація" означає процес впровадження технологічних систем, управлінських тощо рішень, що дають змогу підвищити ефективність використання природних ресурсів за збереження якості природного середовища.