Моделі соціального партнерства

Відповідно до соціально-економічних та національних особливостей країн сформувались різні моделі соціального партнерства, які розрізняються за організаційно-правовим механізмом, механізмом правового регулювання договірного процесу, особливостями відносин між соціальними партнерами, рівнем демократизації виробничого процесу, політичними орієнтаціями соціально- трудових відносин тощо.

Відомі дві моделі соціального партнерства, які розрізняються за організаційно-правовим механізмом:

1) трипартизм, який поширений в Німеччині, Швеції, Австрії та інших країнах, є найрозвиненішою моделлю соціального партнерства. У регулюванні соціально-трудових відносин беруть однаково важливу участь три сторони: держава, роботодавці та представники найманих робітників. Соціальне партнерство за цією моделлю є результатом корпоративних відносин, зацікавлених груп інтересів, у всіх сферах життєдіяльності суспільства загалом та здійснює регулювання соціально-трудових відносин засобами колективно-договірного регулювання;
2) біпартизм, який характерний для країн, де функція держави у регулюванні трудових відносин незначна та практикується двостороння співпраця між об'єднаннями роботодавців і організаціями найманих працівників. Держава виступає лише як арбітр або посередник у разі виникнення соціальних конфліктів. Така модель поширена в США, Канаді, Великій Британії.

У слабкорозвинених країнах система соціального партнерства взагалі відсутня.

Різноманітність моделей соціального партнерства за певними ознаками систематизовано у табл. 7.1.

Отже, моделі соціального партнерства у різних країнах відрізняються організаційно-правовим механізмом, нормами і правилами регулювання соціально- трудових відносин, ступенем централізації процедури, участі держави в соціальному діалозі. Однак, загальним для всіх є те, що більшість питань, які виникають у соціально-трудовій сфері, вирішуються на базовому рівні.

Таблиця 7.1

Класифікація моделей соціального партнерства

Моделі соціального партнерства	Країни		Характерні особливості моделей
1	2		3
За механізмом правового регулювання договірного процесу
Перша модель	країни Північної Європи (Бельгія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швеція)		Характерний високий рівень централізації договірного процесу. Така модель втілює принцип трипартизму: всі рішення щодо соціально-трудових відносин приймаються за активної ролі владних структур та за участі всіх соціальних партнерів. Діяльність сторін соціально-трудових відносин детально регламентована законодавством, чітко визначені повноваження та розроблені процедури вирішення трудових спорів. Організаційний рівень соціально-трудових відносин у цих країнах оціюються як дуже високий. Угоди, що укладаються між соціальними партнерами, стають основою для національної економіки та суб'єктів господарювання. Завдяки взаємодії та соціальному діалогу на загальнонаціональному рівні майже завжди досягаються компроміс та злагода, що стало основою побудови у державах загального добробуту. Частка працівників, об'єднаних у профспілки, у скандинавських країнах досягає 90 %
Друга модель	Країни Центральної Європи (Австрія, Італія, Німеччина, Швецарія), Велика Британія, Ірландія		Характерна відсутність на національному рівні постійно діючих органів соціального партнерства. Уряди країн регулярно проводять консультації з національними об'єднаннями профспілок і роботодавців. Спільні рішення на макрорівні майже не приймаються, але іноді укладаються загальнонаціональні угоди з найважливіших питань соціально-трудових відносин. Основний рівень соціального партнерства в цій моделі – мезорівень, тобто основні угоди приймаються на рівні регіонів та видів економічної діяльності. Частка працівників, об'єднаних у профспілки, у цих країнах коливається у межах від 30 % до 60 %
Третя модель	Франція, Іспанія, Португалія, Греція, а також США та Японія		Характеризується тим, що переговорний процес відбувається на мікрорівні. Ця модель характерна для. У цих країнах роль профспілкового руху незначна, оскільки вважається, що в постіндустріальному суспільстві відмирає захисна функція профспілок. У практиці соціально-трудових відносин широко втілюється система індивідуальних трудових контрактів, у разі порушення яких працівник сам може відстояти свої права через суд. Частка працівників, об'єднаних у профспілки, досягає 30 %
За політичними орієнтаціями соціально-трудових відносин
Консервативна модель	США, Японія		Ґрунтується на загальній правосвідомості з незначним законодавчим нормуванням. Відбувається активізація людського фактору, який розглядається як основний суб'єкт соціально-трудових відносин
Соціал-демократична модель	Швеція		Система заснована на взаємодії та відповідному розподілі функцій держави, підприємців та профспілок. Держава виступає інструментом забезпечення стабільності економічної системи
Демократична модель	Німеччина, Австрія, Україна		Наявність органів соціального партнерства на всіх рівнях. Характерні централізація профспілок та висока стабільність переговорного процесу
Залежно від існування спеціальних органів регулювання партнерських відносин
Корпоративна модель		Австрія, Швеція, Японія, Німеччина, Швейцарія		Застосовується корпоративна система соціального партнерства, яка передбачає використання спеціальних органів, процедур та механізмів у соціально-трудових відносинах
Плюралістична модель		США, Канада, Велика Британія		Система соціального партнерства, за якою узгодження суперечливих інтересів здійснюється на рівні всього суспільства, за допомогою звичайного політичного процесу, а також розвитку співпраці правників і роботодавців на рівні окремих компаній
Трипартиська модель		Україна		Система соціального партнерства, яка передбачає певні механізми, що забезпечують реалізацію тристоронніх угод
За рівнем державної участі в управлінні та участі соціальних партнерів
Ліберальна модель		Велика Британія		Характеризується загальними тенденціями децентралізації державного управління
Модель державного домінування		Франція		Властиве державне управління з акцентом на державне планування. Соціальні партнери беруть участь у прийнятті рішень на державному рівні. На міжгалузевому рівні значну роль відіграють асоціації роботодавців. На цьому рівні високою є активність професійних спілок
Некооперативна модель		Данія, Нідерланди		Визначальним є розподіл ролей між державою, компаніями та профспілками. Асоціації роботодавців та профспілки беруть активну участь в управлінні, а держава – легітимізує рішення, прийшлі на основі домовленостей соціальних партнерів
Модель партнерства		Німеччина		Характеризується поєднанням ліберальної та некооперативної моделей
За національними та регіональними особливостями
Американська модель		США		Ведення колективних переговорів за посередництвом колективно-договірної одиниці, яка надає повноваження для ведення переговорів профспілковій організації чи іншій організації працівників
Європейська модель		Країни Центральної Європи		Профспілки, поодинці чи об'єднавшись (у межах спільного представницького органу), ведуть прямі переговори з роботодавцем з укладення колективного договору
Німецька модель		Німеччина, Австрія		Ґрунтується на залученні найманих працівників в управління виробництвом через спеціально створені органи на тарифній автономії
Скандинавська модель		Норвегія, Швеція, Фінляндія		Полягає в залученні персоналу в розподіл результатів виробництва
Українська модель		Україна		Характерні ознаки класичного трипартизму, тобто регулювання трудових і пов'язаних з ними економічних і політичних стосунків на основі рівноправної взаємодії, співпраці представників найманих працівників, роботодавців і держави