Моніторинг корпоративної соціальної відповідальності

Принципи формування корпоративної інформаційної політики. Побудова системи комунікацій з КСВ. Комунікації із зацікавленими сторонами. Корпоративні соціальні звіти: сутність, завдання і структура. Міжнародні стандарти звітності зі сталого розвитку.

Принципи формування корпоративної інформаційної політики

Інформаційна політика компанії- один із ключових "м'яких" інструментів впливу на стан конкурентноспроможності бізнесу. Разом з тим немає показника діяльності компанії, який би прямо відображав вплив грамотно вибудованої й ефективно реалізованої інформаційної політики. Хоча загальновизнано, що управління інформаційними потоками є ключовим чинником становлення, розвитку бізнесу й залучення належної уваги з боку основних учасників ринку.

Основним завданням інформаційної політики, або управління інформаційними потоками, є пошук прийнятного компромісу між необхідністю розкриття інформації й збереження відомостей, які становлять комерційну таємницю.

У світовій практиці прийнято певний мінімальний обсяг інформації, яку необхідно відкривати стороннім особам. Такий рівень інформації встановлюють різні регуляторні організації, що створюють свої власні стандарти. Усе інше- це та інформація, про розкриття або нерозкрита якої компанія приймає рішення самостійно. На прийняття таких рішень найчастіше впливають поточні ринкові обставини й особливості корпоративної культури. Утім, нерідко в цьому питанні чимале значення має особиста позиція керівництва компанії.

Основне завдання інформаційної політики – подати діючий інструмент і правила, згідно з якими співробітники компанії зможуть оцінити важливість довіреної їм інформації, зможуть уміло використати її в інтересах компанії. При цьому ризик нашкодити основній діяльності компанії має залишатися мінімальним. Фактично, йдеться про дотримування принципу "не нашкодь". Однак треба мати на увазі, що брак зрозумілої інформації так само може шкодити діяльності й розвитку компанії, як і її надлишок. Усе має бути в міру.

Для того, щоб відповісти на запитання, чи є інформаційна політика в компанії, треба визначити, хто з перших осіб компанії відповідає за інформаційну політику, чи поставлено перед ними завдання формування інформаційної політики і чи наявні основні документи, які регулюють інформаційну діяльність. Якщо перераховані чинники присутні, то вже можна оцінювати успіхи або поразки в інформаційній діяльності компанії, планувати її подальший розвиток. А от якщо чогось не вистачає, то варто задуматися над вирішенням зазначених проблем. І, насамперед, треба вирішити, хто на рівні вищого керівництва компанії вирішуватиме такого типу проблеми.

Інформаційна політика має бути побудована на принципах рівноправності, оперативності, повноти, вірогідності, доступності, регулярності, захищеності.

• 1. Принцип рівноправності. Підприємство забезпечує всім зацікавленим особам рівні права і можливості в одержанні й доступі до інформації, зокрема забезпечує всім акціонерам та їхнім представникам рівні права на одержання інформації і документів, що підлягають наданню, з урахуванням винятків, установлених законом та установчими документами.
• 2. Принцип оперативності. Підприємство в можливо короткий термін інформує акціонерів, інвесторів, інвестиційне співтовариство та громадськість про найістотніші події і факти, що заторкують їхні інтереси.
• 3. Принцип повноти. Підприємство надає про себе інформацію, достатню, щоб сформувати об'єктивне бачення в акціонерів, інвесторів та громадськості в питанні, яке їх цікавить.
• 4. Принцип достовірності. Підприємство надає своїм акціонерам та інвесторам інформацію, що відповідає дійсності, а також уживає всіх розумних заходів, щоб поширювана інформація не була спотвореною.
• 5. Принцип доступності. Способи доведення значущої інформації до акціонерів, інвесторів та громадськості мають забезпечувати вільний і необтяжливий доступ до такої інформації.
• 6. Принцип регулярності. Підприємство на регулярній основі надає своїм акціонерам, інвесторам та громадськості інформацію про себе за допомогою наявних у його розпорядженні засобів інформування.
• 7. Принцип збалансованості. Підприємство намагатиметься знайти баланс між відкритістю і прозорістю, з одного боку, і конфіденційністю, з іншого, для забезпечення прав акціонерів на отримання інформації та обмеження доступу до "чутливої інформації".
• 8. Принцип захищеності. Підприємство застосовує допустимі законами способи й засоби захисту інформації, що становить державну, службову й комерційну таємницю.