Корпоративні соціальні звіти: сутність, завдання і структура

Одним із інструментів відкритості, підзвітності та покращення діяльності організацій з погляду соціальної відповідальності є підготовка нефінансового звіту.

Нефінансова звітність- це звіти компаній, що містять не тільки інформацію про результати економічної діяльності, а й соціальні та екологічні показники. Вона є засобом інформування зацікавлених сторін компанії про те, як і якими темпами компанія реалізує закладені у своїх стратегічних планах розвитку цілі щодо економічної сталості, соціального добробуту та екологічної стабільності.

Перші практичні спроби складання звітів були започатковані в Європі в 70-х роках XX ст. Це були невеликі за обсягом документи, присвячені обмеженому колу питань, у яких компанії пояснювали цільовій аудиторії, що й чому вони робили. Нерідко ці публікації з'являлись у зв'язку з конфліктними ситуаціями, що виникали або всередині компанії (серед працівників, з участю профспілок), або зовні (претензії громадських організацій, мешканців тих або інших територій, критичні виступи в пресі).

Сьогодні ідея нефінансової звітності переважно обґрунтована аргументами, важливими з погляду внутрішніх завдань компанії.

• 1. Інвестори й керівники компанії, особливо обмежені у виборі об'єктів або інструментів інвестування, повинні брати до уваги всі ризики, пов'язані з об'єктом інвестування, а також прагнути до того, щоб інвестиції не тільки виконували своє основне завдання (підвищували вартість капіталу), а й працювали на благо суспільства. Пізніше з цього аргументу виникли різні ініціативи соціально відповідальних інвесторів. Для компаній, що працюють із такими інвесторами, або компаній, акції яких вільно обертаються на фінансових ринках, настав час ураховувати їхні аргументи.
• 2. Зміни в глобальній економіці поставили на порядок денний питання про точнішу оцінку вартості компаній, тому що в сучасних умовах компанія може створювати не тільки цінності, які доволі точно визначаються за допомогою міжнародних систем бухгалтерського обліку, а й додану вартість, що не піддається такій оцінці. Розроблення системи такої оцінки – завдання майбутнього, але нефінансова звітність є кроком у це майбутнє.
• 3. Найбільш прагматичний аргумент: якщо діяльність в якій-небудь сфері ведеться, її результати варто вимірювати й оцінювати, інакше ця діяльність може обернутися непередбаченими збитками.

До переваг нефінансової звітності для компаній можна зарахувати такі:

• – нефінансова звітність допомагає компанії розбудувати процес управління. Під час підготовки звіту компанія отримує можливість проаналізувати власну стратегію, провести об'єктивну оцінку нефінансових ризиків, залучити менеджерів, відповідальних за функціональні напрямки, до визначення ролі та оцінки впливу компанії на суспільство;
• – нефінансова звітність будує довіру до компанії. Для працівників компанії соціальна звітність є значним стимулом, роз'яснюючи соціальну роль їх роботи. Бізнес-партнери, державні органи, споживачі також формують своє ставлення до компанії з урахуванням наявності нефінансової звітності;
• – нефінансова звітність підвищує прозорість компанії. Наявність нефінансової звітності поряд із фінансовою дає змогу зацікавленим особам отримувати інформацію про соціальні та екологічні аспекти діяльності компанії в комплексі з інформацією про економічні результати. Це дає змогу ефективно оцінювати ризики бізнесу, що стає важливим фактором оцінки діяльності компаній з боку акціонерів, інвесторів та кредиторів;
• – нефінансова звітність зміцнює ділові відносини. Ефективна комунікація з бізнес-партнерами дає змогу компанії отримати репутаційні вигоди як прозорої та відкритої до співпраці через встановлення чітких вимог до контрагентів та відкритості щодо принципів своєї роботи. Наявність нефінансової звітності дає змогу компаніям зберегти та розширити бізнес з транснаціональними компаніями та вийти на ринки, де соціально-відповідальний бізнес є фактором конкурентної боротьби і які мають вищу рентабельність.

За 40 років розвитку нефінансової звітності з'явилося багато видів звітів. Зокрема, розрізняють типи звітів за комплексністю та за передбачуваним характером використання. Комплексний звіт- найбільш повний за змістом. Він має розкривати інформацію про діяльність у трьох сферах: економічній, соціальній та екологічній. Проте організація, яка звітує, може свідомо обмежити коло тем, які вона має намір подати у звіті. У цьому разі виходять тематичні документи.

Екологічний звіт. Із цих звітів починалася історія нефінансової звітності. До кінця 1990-х років переважна більшість звітів були присвячені саме аналізу екологічних наслідків діяльності компаній, а також тим заходам, яких вони вживають для зниження негативного впливу на навколишнє середовище. Внаслідок розвитку методології звітності екологічні теми стали тільки частиною комплексних звітів. Однак дотепер деякі компанії продовжують публікувати лише екологічні звіти.

Соціальний звіт. До цього типу звітів звичайно зараховують найрізноманітніші документи. У тих випадках, коли компанія визначає свій звіт як соціальний, читач може знайти в ньому інформацію про благодійні програми й акції компанії, програми партнерства на територіях присутності, систему роботи з персоналом, програми у сфері охорони праці й промислової безпеки, роботу зі споживачами тощо. Причому у звіті може опинитись і один із перерахованих напрямів, і всі відразу.

Існують різноманітні комбінації цих двох типів звітів, наприклад, "соціальний і екологічний", "екологічний і етичний", "екологічний і з охорони праці та здоров'я", "про екологію й взаємодію з місцевою громадськістю", "про інвестиції в громадськість" і просто "громадський звіт" або "звіт для громадськості".

Враховуючи те, що нефінансові звіти призначені для певної цільової аудиторії, залежно від неї звіти поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні звіти адресовані, переважно, більшим групам зацікавлених сторін, які не мають прямого стосунку до компанії. Ці документи передбачають широку публічність і доступність, однак можливі й варіанти (наприклад, цільове розсилання тільки певній групі стейкхолдерів).

Внутрішній звіт може об'єднувати питання, які не цікаві широкій публіці або не призначені для неї. У такому разі внутрішній звіт поширюється цільово і може бути доступний тільки цільовій аудиторії.

Сьогодні компанії можуть використати під час підготовки звітів будь-які інструкції й рекомендації (орієнтуючись тільки на власну оцінку доцільності використання того або іншого документа) або кілька інструкцій одразу, що дає змогу точніше визначити й подати істотні теми читачеві. Нижче наведені системи звітності, які використовують компанії.