Стратегічні напрями розвитку соціальної відповідальності в Україні

Формування та становлення вітчизняної моделі корпоративної соціальної відповідальності: вітчизняний досвід. Способи реалізації корпоративної соціальної відповідальності в Україні. Перешкоди у впровадженні системи соціальної відповідальності в Україні. Система соціального партнерства в Україні та її особливості.

Формування та становлення вітчизняної моделі корпоративної соціальної відповідальності: вітчизняний досвід

Реалії економіко-політичного розвитку України призводять до того, що не кожний представник бізнесу (роботодавець) в країні прагне позиціонувати себе як соціально орієнтованим та соціально відповідальним. Розглядаючи окремі види бізнесу з позиції його соціальної відповідальності, можна запропонувати таку їх класифікацію:

1. Більшість роботодавців малого та середнього бізнесу, який багато політиків та економістів розглядають як майбутню основу економіки країни, не тільки не беруть участі в реалізації соціальних програм у регіонах або благодійних акціях, але і практично нівелюють надання своїм найманим працівникам соціальних пільг, інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Доволі значно в цьому бізнесі поширена практика оформлення трудових відносин зі своїми співробітниками у вигляді договорів цивільно-правового характеру з усіма наслідками з цього. Владою та суспільством такий стан справ сприймається як належний.
2. Складно також говорити і про соціальну відповідальність найбільшого в Україні роботодавця – держави. Наймані працівники, зайняті в установах і організаціях, фінансованих з бюджету, не тільки не мають можливості розраховувати на "солідний соціальний пакет", але й на гідний рівень зарплати, відповідний економічним реаліям життя. Рівень зарплати таких працівників, навіть з урахуванням надання ними низки "додаткових платних послуг", одержання "благодійної допомоги" і "спонсорської підтримки", доволі низький. Так, наприклад, станом на грудень 2014 р. середньомісячна зарплата в освіті становила 3064 грн (на 23,6 % нижче від середньої зарплати в Україні та на 33,6% нижче від середньої зарплати в промисловості), а в галузі охорони здоров'я – 2769 грн (на 30,9 % нижче від середньої зарплати в Україні та на 40,0 % нижче від середньої зарплати в промисловості).
3. Лише більшість великих корпорацій та окремі представники середнього бізнесу (переважно за участю іноземних компаній або із залученням зарубіжних інвесторів) прагнуть позиціонувати себе як соціально відповідальний бізнес.

Отже, можливість розвитку бізнесу в Україні з погляду його соціальної відповідальності "на свій розсуд", а також відсутність чіткої визначеності у критеріях та оцінках ступеня соціальної відповідальності бізнесу віддаляють нашу державу від економічно розвинених і політично стабільних країн.

Особливості українського середовища соціальної відповідальності:

1) розвинена система соціального захисту – радянська система економіки залишила у спадок великим підприємствам розвинену соціальну інфраструктуру (дитячі садочки, будинки відпочинку тощо). Крім того, населення є звиклим до безкоштовної медицини та освіти належного рівня;
2) економічні залежності – українська економіка значно залежить від важких галузей, таких, як металургійна промисловість. Розвиток і важливість КСВ значно залежать від позиції компаній, які працюють у цих галузях економіки;
3) спадщина комунізму в економіці, довкіллі та суспільстві – неефективне розміщення ресурсів, неефективні технологічні та управлінські технології, які успадковані від радянського часу і далі завдають шкоди;
4) психологічний бар'єр між минулим та теперішнім – значна відмінність між поколіннями, складнощі у людей похилого віку до адаптації до сучасних вимог;
5) національне самовизначення – значне зростання інтересу до національних питань. Сфера інтересів населення звужується до рівня місцевості, інтерес до місцевого національного розвитку.

Вищезгадані особливості здатні помітно вплинути на розвиток КСВ. Наприклад, компанії, у власність яких перейшли великі індустріальні комплекси, повинні забезпечити наявність соціальної інфраструктури, до якої працівники звикли. З огляду на традиції української доброчинності, від компаній очікуватимуть допомоги для закладів культури або заходів, що сприяють національному самовизначенню. Деякі з чинників, що є важливими у разі визначення програм КСВ, є відкритими для суспільства і визнаними проблемами, наприклад, вплив Чорнобильської катастрофи, свобода слова, розвиток громадянського суспільства, корупція. Проте, існує низка чинників, які ще не набули розголосу в суспільстві, але які, тим не менше, є важливими для компаній. Серед таких "прихованих" чинників можна назвати бідність, поширення СНІДу, реінтеграцію кримських татар, стан системи соціального захисту та навчальної системи в країні. Усі ці чинники мають бути ретельно враховані під час визначення стратегії КСВ.

Формування вітчизняної моделі соціальної відповідальності обумовлено необхідністю позиціонування України у глобальному бізнес-середовищі та географічною належністю до регіону зі стійкими традиціями у сфері КСВ- Європейського Союзу, з підтримкою глобальних ініціатив: Глобального договору Організації Об'єднаних Націй (ГД ООН), Керівництва для мультинаціональних підприємств Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Всесвітньої ради бізнесу із сталого розвитку (WBCSD), Принципів ООН з соціальної відповідальності інвесторів (PRI), Глобальної ініціативи зі звітності (GRI), Міжнародного стандарту ISO 26 ООО " Керівництва по соціальній відповідальності".