;. Етапи становлення концепції зелених (сталих) державних закупівель

I етап. В червні 1992 р. в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) відбулась Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку (зустріч на вищому рівні з проблем Землі), відомої також під назвою "Саміт Землі" або "Конференція Ріо". На цій Конференції було ухвалено основний документ "Порядок денний на XXI століття" – програму дій для всіх країн світу про те, як забезпечити сталий розвиток із врахуванням балансу між соціальною справедливістю, економічним зростанням і вирішенням екологічних проблем на глобальному рівні.

II етап. За рішенням Генеральної Асамблеї ООН у 2002 р., в Йоганнесбурзі (ПАР), відбулася Всесвітня зустріч на вищому рівні зі сталого розвитку, де провели десятирічний огляд виконання рішень, прийнятих на "Конференції Ріо". У Йоганнесбурзькій декларації учасники зустрічі визнали найголовнішими цілями і основними потребами сталого розвитку є викорінювання бідності, зміна моделей споживання та виробництва, а також охорона і раціональне використання природної ресурсної бази в інтересах соціально-економічного розвитку. Підтримка програм сталого споживання та виробництва, задекларованих на Всесвітньому самміті, стала одним з основних напрямків діяльності Відділу сталого розвитку Департаменту економічних і соціальних питань ООН (UN DESA).

III етап. В 2003 р. в Марракеші (Марокко) відбулась зустріч міжнародних експертів з питань сталого виробництва і споживання, яку координує Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP) та UN DESA, та було започатковано глобальний процес – " Процес Марракеша". Цей процес забезпечив розробку 10-річної програми сталого споживання та виробництва, підтримав створення глобальної платформи для діалогу й співробітництва за участю багатьох сторін у світовому масштабі. Процес Марракеша сприяв утворенню семи тематичних цільових груп з розвитку досвіду та підходів до реалізації принципів сталого споживання і виробництва на регіональному, національному та місцевому рівнях. Одна з таких – цільова група зі сталих державних закупівель, яка надає допомогу країнам у здійсненні політики "зелених" державних закупівель шляхом консультацій та експертної підтримки.

IV етап. У 2004 р. Рада ЄС та Європейський парламент затвердили дві Директиви, спрямовані на уточнення, спрощення та вдосконалення існуючого європейського законодавства про державні закупівлі: 1) Директива 2004/18/ЄС охоплює державні договори підряду, постачання і обслуговування; 2) Директива 2004/17/ЄС охоплює процедури закупівель у суб'єктів, що працюють у сфері енергетики, водних ресурсів, транспорту і послуг поштового зв'язку. На відміну від раніше прийнятих законодавчих актів ЄС, що регулювали закупівлі ці Директиви містять конкретні посилання на можливість включення екологічних кваліфікаційних вимог до вимог тендерної документації.

V етап. В 2011 р. UNEP за підтримки Скандинавської ради міністрів ініціювала проект з розробки Стратегій регіонального співробітництва в галузі екологічного маркування та підвищення її ролі в системі державних закупівель.

VI етап. В 2012 р. UNEP за підтримки Європейської Комісії розпочала реалізацію проекту зі створення потенціалу "зелених" закупівель в державному секторі економіки в 20 країнах. На Конференції "Ріо+20" (2012) UNEP оголосила про старт Міжнародної ініціативи з зелених державних закупівель, яку вже підтримали 30 країн та організацій. В якості продовження роботи Марракешської цільової групи така ініціатива сприяла ліквідації прогалини в координації здійснення політики сталості державних закупівель у всьому світі і стала глобальною платформою для обміну досвідом застосування зелених закупівель в усіх сферах економіки [1, с. 9-10].