Т. Історія виникнення руху та міжнародний досвід захисту прав споживачів

У різні історичні епохи спроби за допомогою держави регулювати якість і безпечність продуктів харчування, ліків та інших товарів, зрозуміло, відбувались по-різному. Практично у всіх зводах законів з найдавніших часів були норми, що захищали інтереси громадян як споживачів.

Ранні закони іудеїв, а також стародавніх єгиптян приписували як обходитися з м'ясом. Звід законів Хамуралпі – царя, який правив Вавілоном у XVIII ст. до н. е. – регулював відносини кредиту, якості товарів та послуг, відповідальність за продаж неякісних товарів, ціноутворення. В багатьох країнах існували спеціальні посади "ринкових інспекторів". До речі, у Стародавньому Китаї таку посаду певний час обіймав великий філософ Конфуцій (551-479 р.р. до н. е.). В IV столітті до н. е. В стародавньому Херсонесі, який розташований в Криму на березі Чорного моря, існував метрологічний нагляд, працівники якого слідкували за торгівлею на ринках та захищали права споживачів.

В 1200 р. англійський король Іоан Безземельний видав указ про покарання обважувальників на ринках, а в 1215 р. скріпив своєю печаткою Велику хартію вольностей (Magna Charta), яка вважається першою "неписаною" конституцією Англії та першим правовим документом, в якому закладено основи концепції прав людини, створено передумови для подальшого затвердження свободи і панування закону в житті суспільства. Зокрема, згідно цієї Хартії король карав за нечесну практику в торгівлі.

В Австрії у XV ст. для покарання продавця розбавленого або прокислого молока примушували його випивати все неякісне молоко. А у Франції в XVII ст. покупці протухлих яєць мали право закидати ними їх продавця.

В Росії засновником захисту прав споживачів, у певній мірі, вважається Петро І. Указом від 2 січня 1723 р. "О качестве" передбачено як вимоги до якості продукції, так і до системи контролю якості продукції, державного нагляду за ним та мірах покарання за виготовлення дефектної продукції. Покарання були жорстокими: побиття, заслання, штрафи. Відомо також, що Петро І, намагаючись розширити і активізувати зовнішню торгівлю, організував у Петербурзі та Архангельську урядові бракеражні комісії, до обов'язків яких входив нагляд за якістю експортованої Росією сировини (льону, коноплі, деревини та ін.).

Науково-технічний прогрес потребував більш складних форм захисту від неякісних та шкідливих товарів. Практика використання хімікатів, з яких деякі були шкідливими, спричинила появу перших законів проти фальсифікації продуктів. Зокрема, перший у СІНА закон щодо продуктів харчування з'явився в 1785 р. в Массачусетсі. Загалом з 1789 по 1906 роки Конгресом США було прийнято більше 100 законів щодо продуктів харчування.

У 1936 р. була заснована спілка споживачів СІНА. Аналогічні організації виникли в 1951 р. у Франції та Німеччині, в 1957 р. – у Великобританії, в 1960 р. – в Канаді.

У 1960 р. при ООН засновано Конс'юмсрс Інтсрнсшенл (Consumers International) – Міжнародну Організацію Споживчих товариств та незалежних споживачів, яка об'єднує майже 200 країн світу, членом якої з 1997 р. є Україна.

15 березня 1962 р. Президент Сполучених Штатів Америки Джон Кеннеді вперше офіційно окреслив права людини як споживача, ухваливши "Білль про права споживачів". В ньому визначено чотири права: на безпеку товарів та послуг, на інформацію; на вибір; бути вислуханим у суді, якщо першими трьома правами нехтують.

В 1973 р. XXV сесія Консультативної Асамблеї Євросоюзу ухвалила "Хартію захисту споживачів". В 1985 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила "Керівні принципи захисту інтересів споживачів", які повинні використовуватися урядами країн світу при реалізації політики захисту інтересів споживачів. Зазначені принципи спрямовані на:

– захист споживачів від недоброякісних товарів (робіт, послуг), які можуть завдати шкоди здоров'ю та безпеці;
– сприяння економічним інтересам споживачів та їх захист;
– ефективні процедури розгляду скарг споживачів;
– одержання достовірної інформації, необхідної для компетентного вибору товару (робіт, послуг) у відповідності з індивідуальними запитами і потребами;
– просвіту споживачів, свободу створювати споживчі та інші відповідні групи або організації та можливість для таких організацій висловлювати свою точку зору під час прийняття рішень, які захищають їх інтереси.

Названі три документи лягли в основу адміністративно-правового механізму захисту споживачів в усьому світі.

З 1986 р. день проголошення Білля згідно рішення ООН у всьому світі відзначається як Всесвітній день прав споживача.

Вже через кілька років після ухвалення Білля Президента Сполучених Штатів Америки Джона Кеннеді в розвинених країнах стали формуватися урядові структури, діяльність яких була спрямована на захист інтересів і прав споживачів. У США, скажімо, ці інтереси презентують: Управління у справах споживачів, що входить до системи федеральних урядових органів; Комісія з безпеки споживчих товарів та відділ захисту споживачів у Міністерстві юстиції. У Німеччині захистом прав споживачів опікується Федеральне Міністерство захисту споживачів, продовольства та сільського господарства, у Франції- Національний комітет із споживання та Національний інститут споживання, у Великобританії – Управління приватної торгівлі та Консультативний комітет захисту інтересів споживачів. Законодавчі органи цих держав активно взялися за розробку й прийняття законів у найрізноманітніших сферах правового захисту споживачів. Сьогодні в багатьох країнах світу інтереси споживачів презентують чимало державних і недержавних організацій, міністерств та установ.

Країни ЄС розробили низку нормативних актів із захисту прав споживачів, які визначають політику в цій сфері з урахуванням забезпечення захисту в рамках об'єднаного внутрішнього ринку.

Відповідно до затвердженої Генеральною Асамблеєю ООН резолюції країни- члени ООН, в т. ч. Україна, зобов'язались проводити активну політику захисту прав споживачів з урахуванням вищезазначених керівних принципів.

Україна першою з усіх країн СНД в 1991 р. прийняла Закон "Про захист прав споживачів". З 1994 р. Україна є членом Європейської комісії Генерального Директорату XXIV споживчої політики і захисту здоров'я споживачів. В 2005 р. прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів". Мстою Закону є приведення законодавства України у відповідність до вимог європейського законодавства стосовно захисту прав споживачів, забезпечення безпеки продукції в процесі її розповсюдження та розміщення на ринку.

На жаль, законодавча практика останніх років серйозно обмежила права споживачів. На сьогоднішній день не відповідають вимогам ст. 42 Конституції України, яка закріпила права споживачів, нова редакція Закону України "Про захист прав споживачів" від 01.12.2009 р., зокрема, в частині реалізації права споживача у разі придбання продукції неналежної якості, ряд норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. та інші нормативно-правові акти.