Ш. Взаємозв'язок між критеріями навченості студента та рівнем розвитку його особистої екологічної відповідальності

Перший рівень. Студенти, які перебувають на цьому рівні не можуть самостійно відтворити знання; не розкривають головну ідею прочитаної інформації (сповіщення); до самоконтролю не вдаються. Вони не здатні ні до виявлення проблеми, ні до самостійного формування гіпотези, не спроможні побачити, поставити або розв'язати проблему будь-яким способом. Не володіють способами розв'язання задач. Задачі розв'язуються (якщо таке трапляється) в основному варіативно. Здатні виконати окремі пункти алгоритмів. Про творчий підхід до якоїсь діяльності не може бути й мови. Студенти, які перебувають на цьому рівні, професійно не зорієнтовані, у професійному зростанні не зацікавлені, екологічно безпорадні. Моральність низька, власної активності не проявляють, особисту причетність до охорони довкілля заперечують. Превалює деструктивний спосіб мислення та екологічної поведінки.

Другий рівень. Відмічається виникненням нестійкої орієнтації на засвоєння способів здобування знань. Використовуються способи розв'язання завдань, знайдені в рамках першого рівня, використовуються однотипні завдання, мають місце спроби удосконалювати способи розв'язання завдань, але застосування нових знань носить лише репродуктивний характер. До самоконтролю вдаються епізодично. Не можуть усвідомити навіть прості (просто сформульовані) проблеми. Мають дуже непевне уявлення про свою майбутню професійну діяльність, вимоги до неї. Свою майбутню діяльність уявляють на рівні закликів і гасел. Моральні орієнтири не встановлені, відповідальності за охорону довкілля не демонструють, власної активності не проявляють, особисту причетність до охорони природи заперечують.

Третій рівень. Студенти, які на ньому перебувають, можуть сприймати проблему, сформульовану викладачем, але дещо сповільнено; не завжди можуть сформулювати гіпотезу; при спільному розв'язанні проблемних завдань користуються методом аналогій; сповільнене сприймання теоретичних понять, залежностей; без допомоги не можуть встановити причинно-наслідкові зв'язки понять, їх логічну обумовленість. Засвоєння знань відбувається на рівні відтворення, а їх використання – за зразком. Вміння виділяти головне проявляється у сприйманні і відтворенні поряд з другорядною інформацією елементів основного змісту. Наявні самостійні міркування (аналіз задачі) з метою пошуку шляху розв'язання, наявні деякі способи застосування теорії на практиці. Відбувається розмежування діяльності на практику і теорію. Соціальні й моральні орієнтації не визначені, відповідальності за охорону довкілля на себе не беруть, власну причетність до забруднення довкілля заперечують, власної активності не проявляють.

Четвертий рівень. У студентів, які на ньому перебувають, проявляється орієнтація на оволодіння професійними знаннями, способами пізнавальної діяльності. Студенти сприймають загальний зміст повідомлення, відтворюють головну ідею через доповнюючі і деталізуючі її положення. Виділяють головне у наступній діяльності, можуть поставити мету. Здатні проводити розчленування складного цілого на частини, виділення властивостей, зв'язків, відношень, частин, головних і другорядних ознак предметів і явищ. Професійна зацікавленість зростає під впливом навчання і після періоду безплідних вагань і пошуків студенти прагнуть урізноманітнювати форми діяльності і самоконтролю, але не завжди враховують специфіку матеріалу. Починають замислюватися про майбутнє. Моральні орієнтири набувають скерованості, починають декларувати власну відповідальність за охорону довкілля, але особливої активності не проявляють, на запитання – чи готові докласти власних зусиль до природоохоронної роботи- відповідають заперечно.

П'ятий рівень. На цьому рівні перебувають студенти, що вміють розв'язувати складні типові завдання. Засвоєні знання відтворюють і застосовують для розв'язання нових завдань, але переважно за відомим алгоритмом. Проявляють інтерес до самоосвіти. Інтелектуальний розвиток здійснюється у напрямку розуміння проблем, прагнення їх усвідомити. Моральні орієнтири набувають скерованості, починають декларувати власну відповідальності за охорону довкілля, але особливої активності ще не проявляють.

Шостий рівень. Характеризується постійною орієнтацією на вдосконалення способів пізнавальної діяльності. Студенти, які перебувають на цьому рівні, систематично займаються самоосвітою, засвоєні знання використовуються у зміненій ситуації і для розв'язання завдань напівтворчого характеру. Даний рівень характеризується спроможністю студентів повторювати стандартні способи розв'язання завдань, проявляти прагнення до розв'язання нестандартних завдань, проводити аналіз власних дій. З'являються елементи творчості за готовими зразками, тобто використання відомих підходів у дещо змінених умовах. Моральні принципи набувають стійкості, студенти усвідомлюють власну відповідальність за охорону довкілля, починають проявляти активність. На запитання "Чи готовий докласти власних зусиль до природоохоронної роботи?" відповідають ствердно, але додають – "за певних умов".

Сьомий рівень. Ініціатива спирається на теоретичну відповідність нижчих рівнів. Відбувається переорієнтація на "цілі-мотиви". Відмічається індуктивний підхід до розв'язання завдань (узагальнення окремих випадків). У більшості випадків сприймають і відтворюють головну інформацію у складних навчальних текстах. Здатні розв'язувати нестандартні задачі, можуть побачити і сформувати проблему, залучаючи до цього необхідні методи, здійснюють самоконтроль у відповідності з цілями і завданнями роботи. Розширюють свій кругозір, займаються самовихованням. Комунікативні. Даний рівень характеризується наявністю більш широкого кола опорних знань, умінь з різних аспектів своєї майбутньої професійної діяльності. Моральні принципи стабілізовані, позитивні, усвідомлюють власну причетність до охорони довкілля, проявляють активність, готові брати на себе відповідальність за збереження довкілля.

Восьмий рівень. Характеризує ступінь оволодіння професійними знаннями, на якому студенти набувають здатність трансформувати вихідні відомості настільки, що їм стають посильними будь-які завдання. Діяльність набуває частково-пошукового характеру. Студенти самі можуть виділити головні поняття, встановити логічні взаємозв'язки між ними, причинно-наслідкову обумовленість. При постановці питань до теми формулюють запитання як репродуктивного, так і проблемного характеру. Ставлять нові завдання, що виходять за межі запропонованих викладачем. Використовують дедуктивний підхід до розв'язання задач. Спостерігається високий рівень рефлексії, що забезпечує продуктивне розв'язання задач і перенесення способу розв'язання на новий клас задач. Моральні принципи стабілізовані, позитивні, усвідомлюється власна причетність до охорони довкілля, готовність брати на себе відповідальність.

Дев'ятий рівень. Характеризується високою здатністю до самостійної творчої діяльності. Можна вважати, що екологічна відповідальність на цьому рівні досягає найвищої сформованості за всіма виділеними компонентами. Цей рівень ми назвали науково-дослідницький, такий, що відповідає найвищому розвитку пізнавальних, творчих і професійних здібностей студентів. Моральні принципи стабілізовані, позитивні. Студенти усвідомлюють свою власну причетність до охорони довкілля, проявляють активність, готові взяти на себе відповідальність. Вони – найактивніші провідники ідей власної причетності і відповідальності серед студентів.

Джерело: Білик Л. І. Екологічна відповідальність як духовна якість особистості. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: novyn.kpi.ua/2005-l/0l_Biluk.pdf.