< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Характерні риси та особливості функціонування товарних ринків в Україні

Ринок – найкращий інститут для розвитку конкуренції, виробництва на її основі якісних і доступних за ціною товарів та послуг. Проте ринок не здатний розв'язати весь комплекс соціально-економічних проблем у суспільстві. Тому антимонопольно-конкурентна політика має виходити з усвідомлення необхідності гармонійного поєднання державних і приватних механізмів регулювання ринку.

Головне завдання ринку – перерозподіл ресурсів при наявному механізмі визначення ціни. Конкурентний ринок – це ринок, який ґрунтується на принципах вільного ціноутворення, що передбачає наявність рівноправних учасників (продавців і покупців), а також розвинутої інфраструктури, яка сприяє укладанню і виконанню ринкових угод. Тому до основних принципів функціонування конкурентного ринку належать: свобода економічної діяльності, єдність економічного простору, дотримання балансу інтересів виробників, постачальників, продавців і покупців (споживачів), використання конкурентних ринкових відносин як одного з основних інструментів формування сталої ринкової системи, вільний і недискримінаційний доступ до участі на ринку, стабільність умов підприємницької діяльності в цій сфері.

Відмітимо модель міжчасової конкурентної рівноваги К. Ерроу – видатного американського економіста, лауреата Нобелівської премії з економіки 1972 року[1]. К. Ерроу зазначав, що "з точки зору ефективності цінова (ринкова) система дозволяє забезпечити набагато більший виграш, ніж переважна частина альтернативних систем розподілу". Разом з Ж. Дебре вони довели першу теорему економічної теорії добробуту, яка свідчить, що будь-яка конкурентна рівновага є ефективною за Парето"[2]. В умовах конкурентної рівноваги цінова система має багато переваг, можливості її досить широкі[3].

Вагомий внесок у дослідження ринку зробив видатний французький економіст М. Алле, лауреат Нобелівської премії з економіки 1988 року[4]. У моделі М. Алле суспільне господарство' постає як сукупність локальних ринків, для яких характерні власні замкнуті системи ціноутворення. Це система ринків для різних товарів, причому один і той самий товар може продаватися і купуватися на різних ринках.

Ринкові суб'єкти, які діють на товарних ринках, поділяються відповідно до їх функцій – на покупців і продавців. Суб'єкти товарного ринку – це продавці та покупці (суб'єкти господарювання та споживачі), що діють або можуть діяти на ринку з певними товарними межами. До покупців відносяться споживачі, які придбавають товари і послуги; до продавців – особи, які продають товари і послуги. Очевидно, що більшість юридичних і фізичних осіб діють одночасно і як покупці, і як продавці. Взаємодіючи, покупці і продавці утворюють ринок. Ринок є сукупністю покупців і продавців, взаємодія яких призводить у підсумку до можливості товарного обміну.

Конкуренти – це суб'єкти господарювання (продавці або покупці), зміна обсягів виробництва (реалізації) або споживання кожного з яких призводить або може призвести до зміни часток на цьому самому ринку в інших суб'єктів господарювання. Потенційні конкуренти – це суб'єкти господарювання (продавці або покупці), які певний час не здійснюють своєї діяльності на ринку, але мають можливість за звичайних умов швидко вступити на цей ринок у відповідь на певні зміни на цьому ринку (довгострокову зміну цін, зменшення бар'єрів вступу на ринок тощо).

Ринок – це не тільки механізм взаємодії покупців і продавців, але й певна сукупність товарів. Товар – це будь- який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та, права. За матеріально-речовою формою можна виділити такі рівні деталізації товарів: загальногруповий – наприклад, харчові продукти, винно-горілчані і тютюнові вироби, непродовольчі товари, предмети тривалого користування, послуги; груповий – за групами товарів (послуг), наприклад, одяг, меблі, радіотовари та ін.; видовий – за видами товарів у кожній групі, наприклад: телевізори, аудіо- і відеотехніка та ін.

Продукція може бути диференційованою: кожне підприємство (суб'єкт господарювання) продає особливий тип чи варіант товару, який відрізняється за якістю, оформленням чи престижністю, і кожне підприємство (суб'єкт господарювання) є монопольним виробником своєї марки товару. Розмір монопольної влади, якою володіє підприємство (суб'єкт господарювання), залежить від успіху в диференціації свого продукту порівняно з продуктами інших підприємств (суб'єктів господарювання). Е. Чемберлін зазначав: "Повне усвідомлення тієї обставини, що продукт є диференційованим, розкриває значення проблеми різноманітності і робить зрозумілим те, що чисту конкуренцію не можна більше вважати в усіх відношеннях "ідеалом" для економічного добробуту"[5].

Розрізняють взаємозамінні товари та взаємодоповнюючі товари. Взаємозамінні товари (товари-субститути) – це товари, які оцінюються споживачами як замінники один одного за функціональним призначенням, споживчими якостями, ціною, експлуатаційними та іншими якісними характеристиками. Взаємодоповнюючі товари (товари-компліменти) – це товари, які оцінюються споживачами такими, що не можуть замінити один одного за функціональним призначенням і які, як правило, споживаються одночасно у досить стабільних пропорціях.

Визначення ознак взаємозамінного товару здійснюють, виходячи з подібності, зокрема:

  • • споживчих характеристик (функціонального призначення, фізичних характеристик, технічних та експлуатаційних характеристик, ступеня новизни товару);
  • • умов споживання (необхідність енергопостачання, водопостачання тощо; специфічність розміщення, монтажу тощо; рівень технічного обслуговування, транспортного забезпечення);
  • • мов реалізації (через мережу оптової торгівлі чи за індивідуальними прямими договорами, у тому числі за бартерними чи давальницькими схемами розрахунків; через мережу роздрібної торгівлі, у тому числі через фірмову торгівлю; обсягів додаткових послуг та пільг для покупців);
  • • цін.

Конкуренція між товарами-замінниками – типова ринкова ситуація. Сталь, алюміній, скловолокно та багато інших матеріалів є потенційними замінниками один одного в різноманітних варіантах використання. Який з них отримує перевагу в кожному конкретному випадку, часто залежить від відносних цін.

Різниця між однорідністю і диференційованістю товарів ґрунтується на ступені замінності конкуруючих продуктів. Однорідність буде панувати на ринках тоді, коли, на думку покупців, товари є добрими замінниками. Товари є диференційованими тоді, коли, розрізняючись за різними параметрами, товари одного підприємства (суб'єкта господарювання) мають реальну перевагу у покупців серед конкуруючих продуктів при даній ціні. Характерною рисою диференційованих товарів є можливість для товаровиробника підвищити ціну, не зменшуючи обсягу продажів. Очевидно, що може існувати нескінченний ряд градації продукту за ступенем диференціації, і на практиці важко провести чітку межу між тим, де закінчується однорідність і починається диференціація.

Товарний ринок – це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція. Товарний ринок – це сфера реалізації конкретного товару (послуги) чи групи товарів, які пов'язані між собою певними ознаками виробничого чи споживчого характеру. Галузевий ринок – це сфера обороту одних і тих самих чи споріднених видів товару. Поняття товарного ринку та галузевого ринку не є тотожними. Якщо при визначенні галузевого ринку акцент ставиться на подібності технологічних процесів виробництва товарів, то при виділенні товарного ринку вихідною є потреба, яка задовольняється. Тому два підприємства (суб'єкти господарювання) однієї галузі можуть не бути реальними конкурентами. Водночас такими конкурентами можуть бути підприємства (суб'єкти господарювання) різних галузей, які виробляють товари – близькі замінники. "Галузеві ринки є агрегованими товарними ринками, – вважає професор А.І. Ігнатюк, – причому агрегування здійснюється на основі продукції фірм, що займаються однаковим видом діяльності. Аналіз товарного ринку є більш необхідним для підприємств і маркетингових досліджень, а галузевий ринок як об'єкт дослідження прийнятний для агрегованого аналізу внутрішнього, світового ринку"[6].

На товарних ринках здійснюються угоди між покупцями і продавцями за певними цінами. На конкурентному ринку зазвичай має місце одна ціна, яку називають ринковою ціною товару. У сучасних умовах зниження цін все рідше використовується як засіб боротьби з конкурентом, суперництво на ринку все частіше базується на диференціації товару, підвищенні його якості, оновленні асортименту та ін.

Товарні ринки є центром економічної діяльності суспільства, на яких продаються і купуються продукти виробництва. В ідеалі на ринку не повинно бути штучних перешкод мобільності ресурсів і входу на ринок нових підприємств (суб'єктів

господарювання). У процесі антимонопольного регулювання держава повинна забезпечити створення дієвого конкурентного середовища, при якому ринкові суб'єкти розбудовували б цивілізований прозорий ринок на умовах ефективної конкуренції та відсутності дискримінації.

Важливими для національної економіки є суміжні ринки. Суміжний ринок товару – ринок товару, відмінного від товару, що обертається на відповідному ринку, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливе без використання товарів, що обертаються на відповідному ринку товару.

Предметом дослідження товарних ринків (ринків оіфемих товарів) є, насамперед, співвідношення попиту і пропозиції цих товарів при певних економічних і соціальних умовах. Попит – певна кількість товару, яку споживачі готові або/та в змозі купити за певну ціну у межах певної території протягом певного періоду. Пропозиція – певна кількість товару, яку суб'єкт господарювання виробляє (або може виробити) і пропонує (або може пропонувати) для реалізації на ринку, чи реалізує (або може реалізувати) на ринку за запропонованою ціною у межах певної території протягом певного періоду.

Кон'юнктура ринку – це сукупність умов, у яких у певний момент здійснюється діяльність ринку. Кон'юнктура ринку характеризується певним співвідношенням попиту і пропозиції на товари певного виду, а також рівнем і співвідношенням цін. Кон'юнктура ринку характеризується циклічністю та динамічністю. Особливості дослідження товарного ринку обумовлені характером і змістом тих проблем, які мають місце на ринку і вимагають вирішення: наприклад, перевищення попиту на окремі товари над їх пропозицією чи навпаки. При цьому загальні ринкові проблеми обумовлені порушенням відповідності між попитом і пропозицією в межах всього ринку, а часткові ринкові проблеми характеризуються виникненням невідповідності між попитом і пропозицією на окремі підвиди товарів. Загальна мета дослідження ринку – визначення умов, за яких найповніше задовольняється платоспроможний попит на товари певного виду і створюються передумови для ефективної реалізації виробленої продукції. При цьому важливим є визначення перехресної еластичності попиту (пропозицій) за ціною – зміни обсягу продажу одного товару при збільшенні ціни іншого товару на один відсоток.

Для кожного підприємства (суб'єкта господарювання) важливими є його конкурентні переваги на ринку. Конкурентні переваги – позитивно значущі в якісному відношенні стратегії поведінки підприємства (суб'єкта господарювання), які за різними параметрами забезпечують йому ринкову перевагу над конкурентами. Конкурентне позиціювання – вибір підприємством (суб'єкт господарювання) позиції на ринку на базі оцінки конкурентного середовища, власних і чужих переваг і недоліків та вибір позиції чи її корегування залежно від впливу чинників оточуючого середовища. Конкурентна стратегія підприємства (суб'єкта господарювання) – це управлінська позиція, яку вибирає підприємство (суб'єкт господарювання) для свого стратегічного розвитку.

Із розвитком виробництва межі товарних ринків стають завузькими для окремих підприємств (компаній), які прагнуть диверсифікувати свою діяльність, активізуючи зусилля для проникнення в інші галузі. Основна ідея диверсифікації – просування у нові сфери діяльності, що передбачає зміну старої системи товарної спеціалізації. Процеси диверсифікації якісно змінюють механізми ринкової взаємодії. Велике багатогалузеве підприємство (компанія) не завжди і не обов'язково посідає домінуюче становище на всіх ринках своєї продукції, хоча за більшості випадків воно зберігає лідерство в одній чи кількох профілюючих сферах. Конкуренція між великими диверсифікованими підприємствами (компаніями) стає багатоплановою, вони виробляють чималу кількість товарів і послуг, просувають їх на різні ринки, що значно ускладнює зміст конкуренції на кожному конкретному ринку.

Диверсифікація значно посилює мобільність капіталу. Фінансово потужні великі диверсифіковані підприємства (компанії) здатні переборювати будь-які високі вхідні бар'єри, порушуючи сформоване в галузі співвідношення сил між конкурентами. Найкращим прикладом цього є процеси злиття і поглинань, коли найбільші підприємства (компанії) спрямовують свої бізнесові дії у високоприбуткові сфери, поглинаючи інші підприємства (компанії').

Узагальнюючи підходи економічної теорії до визначення поняття товарного ринку і притаманних йому ознак, є підстави стверджувати, що з позицій регулювання конкурентного середовища визначальними є структура ринку, яка визначається кількістю учасників і розподілом належних їм ринкових часток, а також розмір ринкової частки монополіста (домінанта ринку) і її співвідношення з ринковими частками інших суб'єктів господарювання. На основі дослідження структури товарних ринків можна досить точно оцінити ступінь розвиненості конкурентних відносин.

Структура товарного ринку – це сукупність кількісних та якісних показників, до яких, зокрема, належать: кількість суб'єктів господарювання, частки на ринку, показники ринкової концентрації, умови входження на ринок, відкритість ринку для міжрегіональної та міжнародної торгівлі. Отже, під структурою ринку, як правило, розуміється сукупність таких параметрів, як концентрація ринкової пропозиції, концентрація попиту, ступінь диференціації продукції, вертикальної інтеграції та диверсифікації товаровиробників.

Важливою характеристикою структури ринку є відносна величина і кількість підприємств (суб'єктів господарювання), які діють на ньому. При високому рівні концентрації можливості свідомого впливу підприємств (суб'єктів господарювання) на ринок істотно збільшуються. Підприємствам у цих умовах легше усвідомлювати взаємну залежність, обмежуючи конкуренцію.

Характеристика структури товарного ринку передбачає: виявлення всіх продавців, що функціонують на цьому товарному ринку (реальних та потенційних); оцінку обсягу ринку; оцінку обсягів продажу кожним продавцем; визначення всіх груп покупців, що купують товар у конкретного продавця; виявлення груп потенційних покупців. Усіх продавців, що діють на ринку, можна поділити на дві групи. До першої належать реальні конкуренти, тобто ті суб'єкти господарювання, які дійсно реалізують товар на цьому ринку. До другої – потенційні конкуренти, тобто ті суб'єкти господарювання, які: виробляють відповідний товар, але з певних причин не реалізують його в межах цього ринку; мають законсервовані виробничі потужності; здатні швидко змінити виробничі процеси для виготовлення товарів-замінників; планують вийти на даний ринок.

Аналіз стану конкуренції на ринку полягає у визначенні кількісних та якісних показників, що характеризують ринок, який досліджується. До кількісних показників належать: обсяг ринку товару, частки суб'єктів господарювання на ринку; рівень ринкової концентрації та ін. До якісних показників належать: бар'єри вступу на ринок для потенційних конкурентів, ступінь (можливість) їх подолання; бар'єри виходу з ринку для діючих конкурентів, ступінь (можливість) їх подолання; відкритість ринку для міжрегіональної та міжнародної конкуренції; наявність ринкової влади; визначення типу (моделі) ринку; оцінка стану конкурентного середовища на ринку і потенціал його розвитку.

Тип (модель) структури ринку – тип ринкової структури, визначений за характерними ознаками залежно від кількості суб'єктів господарювання, їх часток на ринку, типу товару, наявності та ступеня переборності бар'єрів вступу на ринок та ін. Типи (моделі) ринку диференціюються так:

  • • ринок досконалої (довершеної) конкуренції; характеризується наявністю великої кількості незалежних продавців, які виробляють стандартизовану продукцію; відсутні штучні бар'єри при входженні на ринок того чи іншого виробника (продавця); суб'єкти ринку повністю підпорядковані впливу ринкових сил;
  • • ринок монополістичної конкуренції; характеризується порівняно великою кількістю виробників, які виробляють диференційований продукт; продаж товарів відбувається в широкому діапазоні цін; поряд з ціновою значну роль відіграє нецінова конкуренція (реклама, марка товару, методи реалізації тощо);
  • • олігополістичний ринок; характеризується невеликою кількістю виробників і високою концентрацією виробництва як стандартизованої, так і диференційованої продукції; між суб'єктами існує взаємозалежність при визначенні ціни і обсягів виробництва; під час встановлення ціни можливі змови;
  • • ринок абсолютної монополії; характеризується високим ступенем ринкової влади і відсутністю конкуренції; на монопольному ринку об'єктом купівлі-продажу є унікальний продукт, який не має близьких і досконалих замінників; це означає, що у споживача немає вибору: він змушений або купувати товар у монополіста, погоджуючись з його умовами, або зовсім відмовитись від купівлі цього товару.

До основних типів структур ринку продавця належать:

  • • для однорідних товарів (для одного продавця – чиста монополія, для декількох продавців – гомогенна олігополія, для багатьох продавців – чиста конкуренція);
  • • для диференційованих товарів (для одного продавця – чиста багатопродуктова монополія, для декількох продавців – олігополія із диференціацією продукції, для багатьох продавців – монополістична конкуренція).

В економічній теорії використовують різні ознаки класифікації товарних ринків.

За територіальною структурою виділяють: зовнішній (світовий), внутрішній (всієї країни) та регіональний (певної території країни) ринки. Дослідження внутрішнього ринку, як правило, має стратегічний характер і здійснюється за укрупненими товарними групами. За характером кінцевого використання товару виділяють ринки товарів споживчого призначення і ринки товарів виробничо-технічного призначення. Товари споживчого призначення розраховані на індивідуального споживача. Характерною особливістю товарів виробничо-технічного призначення є їх тісний зв'язок із виробничим процесом. За термінами використання товарів виділяють ринки товарів тривалого, середнього та короткострокового використання.

Сегментація товарного ринку – поділ товарного ринку на окремі самостійні частини (сегменти) – групи підприємців, товарів, споживачів, яким притаманні певні спільні ознаки. Сегментація може здійснюватися за багатьма ознаками з урахуванням різних факторів, щодо яких припускається проведення досліджень, і може приводити до утворення самостійних ринків товару.

Важливим етапом дослідження ринку є збір інформації. Інформаційні ресурси мають важливе значення для будь- якого ринку. Відмітимо концепцію так званої асиметричності інформації (asymmetrical information), згідно з якою інформація між суб'єктами ринкових відносин розподіляється нерівномірно. У 2001 р. американські економісти Дж. Акерлоф, М. Спенс, Дж. Стігліц за розробки на тему аналізу ринків із асиметричною інформацією отримали Нобелівську премію з економіки. Теорія інформаційної асиметрії передбачає два види нерівномірності розподілу інформації: асиметрію інформації щодо якості товару (іі підвидом є асиметрія інформації про ризики угоди) та асиметрію інформації про ціни товару[7].

Дані, які характеризують ринкову ситуацію в цілому, називаються загальною інформацією. Джерелами її отримання є дані державної і галузевої статистики, офіційні форми обліку і звітності. Дані, які беруться з ділової документації підприємств (суб'єктів господарювання), формують комерційну інформацію. До неї належать матеріали про ринковий рух товарів, кон'юнктурні огляди та ін. Дані, які отримані внаслідок спеціальних заходів з вивчення ринку, а також науково-дослідні матеріали, називаються спеціальною інформацією. До неї належить опитування населення, покупців, фахівців галузей національного господарства – експертів, матеріали кон'юнктурних досліджень та ін.

Головним завданням інформаційного забезпечення дослідження товарного ринку є аналіз системи показників, які дають змогу: отримати кількісну та якісну характеристики основних закономірностей і особливостей розвитку ринку.

У дослідженні товарного ринку важливим є не тільки визначення стану ринку на певний момент часу, але й передбачення ймовірного характеру його подальшого розвитку. Результати прогнозування майбутнього стану товарного ринку дають можливість завчасно виробити заходи, які спрямовані на розвиток позитивних процесів і обмеження негативних тенденцій.

  • [1] Отримав Нобелівську премію за новий вклад у теорію загальної економічної рівноваги та теорію добробуту.
  • [2] Arrow К. Existence of Equilibrium for a Competitive Economy / K. Arrow, G. Debreu // Econometrica. – 1954. – Vol. 22, № 3. – P. 265-290.
  • [3] Эрроу К. Возможности и пределы рынка как механизма распределения ресурсов / К. Эрроу. – Т. 1, выл. 2. – М.: THESIS, 1993. – С. 55.
  • [4] Отримав Нобелівську премію за новий вклад у теорію ринків та ефективного використання ресурсів.
  • [5] Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции: (Реориентация теории стоимости) / Э. Чемберлин; пер. с англ. – М.: Экономика, 1996. – С. 266.
  • [6] Ігнатюк А.І. Галузеві ринки: теорія, практика, напрями регулювання : монографія / А.І. Ігнатюк. – К.: ННЦІАЕ, 2010. – С. 54.
  • [7] Акерлоф Дж. Рынок "лимонов": неопределенность качества и рыночный механизм / Дж. Акерлоф // THESIS. –1994. – Вып. 5. – С. 91-104.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >