< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Товарний ринок: продуктові, географічні, часові межі

Для визначення того чи іншого товарного ринку важливо з'ясувати межі взаємозамінності товарів, тобто його товарні межі[1].

Товарні (продуктові) межі ринку – товар (товарна група), сукупність подібних, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.

У статистичній практиці країн із розвиненою ринковою економікою сьогодні існує низка міжнародних статистичних класифікацій товарів. В ЄС нині використовуються такі основні статистичні класифікації: Статистична класифікація економічної діяльності в Європейському Союзі (Nomenclature generale des Activitds economiques dans les Communautes Europeennes – NACE); Класифікація продуктів за видами діяльності (Classification of Products by Activity-CPA); Класифікація основних продуктів для використання в Європейських співтовариствах (Central Products Classification-CPC); Класифікація видів промислової продукції Європейського Союзу (Production Communautaire-PRODCOM); Комбінована номенклатура (Combined Nomenclature-CN)[2].

Назви товарних (продуктових) меж ринків формуються з урахуванням положень Класифікації видів економічної діяльності (КВЕДу)[3], Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010[4], Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД)[5], статутів суб'єктів господарювання, договорів, прейскурантів, відомчих нормативних документів та іншої, інформації. Класифікація видів економічної діяльності і Державний класифікатор продукції та послуг мають аналогічні секції та підсекції, відмінність полягає лише у призначенні стандартів. КВЕД розглядає сфери та напрями виробничої діяльності (відображає особливості галузевих ринків), а ДКПП – відповідні їх результати (відображає особливості товарних ринків).

Товар або послуга становить первинну структурну одиницю ринку, яка об'єднує виробників та споживачів. Визначення товарних меж ринку є процедурою, що передбачає виявлення об'єкта аналізу, а саме: конкретного товару (продукту) та формування товарної групи. За умов значного розмаїття товарів на ринку споживач обирає той товар, який йому подобається. За умов відсутності саме цього товару або внаслідок підвищення ціни на нього, споживач може придбати інший товар аналогічного призначення (замість тваринного масла – маргарин, замість прального порошку – рідину для прання тощо). В основу визначення товарних меж ринку покладено один з основних принципів ринкової економіки – принцип свободи споживчого вибору. Реалізуючи таку свободу, споживач виділяє взаємозамінні товари (товари- субститути).

Визначення товарних меж ринку – це процедура визначення товару (його споживчих якостей), товарів-замінників і формування групи товарів (товарної групи), сфера обігу яких споживачами (покупцями) розглядається як один товарний ринок. Визначення товарних меж певного ринку товару (товарної групи) здійснюється шляхом аналізу споживчих властивостей товару (призначення, технічні та експлуатаційні показники, фізичні якості, ціна), а також умов споживання чи експлуатації товару покупцями, умов реалізації товару та рівня задоволення попиту. Це здійснюється відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК України від 5 березня 2002 р. № 49-р.

Товарна група – це група товарів, ринки яких оцінюються як один товарний ринок. Вимогою для встановлення товарної групи є необхідність визначення найбільш загальних характеристик товару, що передбачає виключення зайвої деталізації та надмірної агрегації. Інформаційними джерелами для встановлення належності товару до відповідної товарної групи є класифікатори продукції, послуг, видів діяльності, товарні словники, довідники, дані товарознавчої експертизи, опитування.

Прийнято виділяти два етапи процедури виявлення товарної групи: перший етап – встановлення належності товару до відповідної класифікаційної групи; другий етап – визначення товарів-замінників, що входять до певної товарної групи. На першому етапі слід віднайти найбільш загальні характеристики товару, а також виключити зайву деталізацію. На другому етапі слід визначити думки покупців щодо взаємозамінності товарів, що складають одну товарну групу.

Визначення товарних (продуктових) меж ринку передбачає послідовне виконання таких операцій: визначення товару, що вивчається і щодо якого буде здійснюватися пошук товарів- замінників; визначення споживчих властивостей товару; визначення умов споживання (експлуатації) товару покупцями; визначення умов реалізації товару; попереднє складання списку товарів-замінників для визначення взаємозамінності товару; дослідження взаємозамінності товару шляхом розрахунку індексу еластичності; визначення взаємозамінності товарів за результатами спостережень; визначення взаємозамінності товару стосовно виробництва; остаточне складання переліку товарів-замінників.

Взаємозамінність товарів, що входять до однієї товарної групи, поділяється на: взаємозамінність за попитом; взаємозамінність за виробництвом.

Для визначення товарів-замінників (субститутів) за попитом, що входять до певної товарної групи, розраховується індекс перехресної еластичності попиту Εχγ. Перехресна еластичність попиту за ціною показує зміну обсягу реалізації певного товару, необхідного для задоволення попиту, внаслідок зміни ціни іншого подібного товару на один відсоток, і розраховується як співвідношення між зміною обсягу реалізації одного товару та зміною ціни іншого товару за певний період. Якщо, наприклад, при підвищенні ціни на товар X відбувається збільшення обсягу виробництва (реалізації) товару Υ, необхідного для задоволення попиту, за умови, що ціна товару Υ залишається незмінною, тоді товари X та Υ – товари- замінники (наприклад, кукурудзяна олія – соняшникова олія).

Індекс перехресної еластичності попиту обчислюється за формулами (4.4) або (4.5):

(4.4)

(4.5)

де – відсоткова зміна попиту (обсягу реалізації) товару Χ(Υ) за певний період у межах певної території;

– відсоткова зміна ціни товарів X (Υ) за певний період у межах певної території.

Індекс перехресної еластичності попиту товарів-замінників (субститутів) має позитивне (додатне) значення: зокрема вважається, що притовари легко замінюють один одного. Індекс перехресної еластичності попиту в межах свідчить про незначну ймовірність використання споживачами товарів-замінників або про повну відсутність товарів-замінників. Нульове значення перехресної еластичності засвідчує незамінність товарів X та У (наприклад, борошно та цигарки).

Протилежний випадок (індекс перехресної еластичності попиту Еху<0) характерний для товарів, що доповнюють один одного (наприклад, автомобіль – бензин).

За відсутності інформації, необхідної для розрахунку індексу еластичності, для визначення товарних (продуктових) меж ринку використовуються спостереження щодо вподобань покупців, можливостей продавців (виробників), динаміки цін та попиту (обсягу реалізації) на товарну групу за певний проміжок часу. Важливою при цьому є експертна оцінка щодо рівнозначності або взаємозамінності товарів, які складають певну товарну групу. Така оцінка може визначатися шляхом вибіркового опитування покупців (продавців) та інформації щодо товарознавчої експертизи.

Для окреслення товарних меж ринку може використовуватися так зване правило "п'ятивідсоткового порогу", а саме: з'ясування, якою буде реакція покупців, якщо продавець, що домінує на ринку, підніме ціну на 5%? На підставі реакції споживачів встановлюється група товарів, яку споживачі розглядають як рівнозамінювані та рівнодоступні товари. Такий тест дозволяє виявити ті товари, якими до підвищення цін покупець нехтував, а після підвищення – вважає за можливе купувати як замінники. Саме ці товари є реальними замінниками. В економіках, що розвиваються, в умовах інфляційних очікувань краще використовувати правило десятивідсоткового порогу.

При окресленні товарних (продуктових) меж ринку взаємозамінність товарів (товарної групи) визначається за такими ознаками:

  • – подібність споживчих властивостей та їхніх замінників, які можна встановити, порівнюючи фізичні, технічні, експлуатаційні, цінові характеристики товарів та їхніх замінників;
  • – функціональна замінність товарів (товарної групи), яка встановлюється шляхом порівняння мети споживання товару та його товарних замінників.

Взаємозамінні товари можуть бути стандартизовані або диференційовані, що не усуває конкуренції між ними. До групи диференційованих товарів належать товари, в яких присутні реальні або такі, що здаються споживачам істотними, відмінності (нова якість товару, фірмова марка, характер пакування тощо). До групи стандартизованих (однорідних) належать товари, які мають єдину систему показників, параметрів, і у виробництві яких використовуються єдині чи однакові технічні стандарти, технічні умови. Диференціація здійснюється за зовнішнім виглядом, якістю, терміном споживання, наявністю певних додаткових послуг (сервісне обслуговування), що дає можливість споживачам визначати переваги щодо конкретного товару, який виробляється (реалізується) певним суб'єктом господарювання (продавцем).

Для визначення взаємозамінності товарів також можна використовувати: вимоги до груп продукції, встановлені в стандартах; вимоги до конкретної продукції, встановлені в технічних умовах.

Територіальні (географічні) межі ринку – територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), у межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами. Загальнодержавний ринок – ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію держави. Регіональний ринок товару – ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію окремого регіону або декількох регіонів, у тому числі частин відповідного регіону.

Визначення територіальних (географічних) меж ринку – це визначення меж території, на якій споживачі придбавають або можуть за необхідності придбати відповідний товар для задоволення своїх потреб. Для визначення територіальних (географічних) меж ринку слід встановити мінімальну територію, за межами якої придбання товару є неможливим або недоцільним. Як вважає професор Г.М. Филюк, існуюча методика дослідження географічних (територіальних) меж ринку в Україні потребує вдосконалення: у більшості випадків у вітчизняній економіці такі межі ринків визначено необгрунтовано широко[6].

Якщо покупці певного товару в одному регіоні у відповідь на незначне, але стале (за певний проміжок часу) підвищення цін, почнуть купувати такий товар в іншому регіоні, тоді ці два регіони знаходяться в межах одного географічного ринку цього товару. Якщо для покупця товар, який продається в одному регіоні, не замінює товару, який продається в іншому регіоні, то ці два регіони належать до різних географічних меж ринку цього товару.

Територіальні (географічні) межі ринку визначаються за такими ознаками:

  • • можливість переміщення попиту між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку (доступність транспортних засобів, які пов'язують покупця і продавця товару; незначні транспортні витрати, як правило, не більше п'яти відсотків від ціни товару);
  • • можливість переміщення товару (пропозиції) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку (незначні транспортні витрати, в межах п'яти відсотків від ціни товару, на транспортування товару до покупця; збереження рівня якості та споживчих властивостей товару під час транспортування; відсутність на цій території адміністративних обмежень на ввезення і вивезення товарів);
  • • рівень співвідношення цін на певні товари в межах ринку.

До чинників, що сприяють розширенню географічних меж товарного ринку, відносять високу вартість продукції та складність її виробництва. До чинників звуження географічних меж товарного ринку відносять швидке псування продукції, складність її транспортування. Так, незначна частка витрат на транспортування дорогої техніки, ювелірних виробів у вартості цих товарів дозволяє перевозити їх на далекі відстані, аби задовольнити запити споживачів, що значно розширює географічні межі ринку. І, навпаки, габаритні будівельні конструкції, сирий цемент, молочна продукція з обмеженим терміном придатності є факторами звуження географічних меж ринку.

Слід зазначити, що надто вузьке або надто широке визначення територіальних (географічних) меж товарного ринку призводить до заниження або до завищення оцінки рівня розвитку конкуренції. Так, якщо товарні та географічні межі ринку визначити дуже вузько, рівень конкуренції буде завищений. Якщо товарні та географічні межі ринку визначити дуже широко, рівень конкуренції може бути заниженим.

При визначенні територіальних (географічних) меж ринку використовується показник ступеня відкритості ринку. Ступінь відкритості ринку (СВР) – це частка товарів (товарних груп), що ввозяться з-за географічних меж ринку, в загальному обсязі ринку. Ступінь відкритості ринку оцінюється за показником, який розраховується як відсоткове відношення суми загального обсягу ввезення (імпорту) товару на певний ринок із територій інших регіонів держави (інших країн) до загального обсягу ринку за формулою

(4.6)

де-обсяг товару, ввезеного на відповідний ринок з-за меж цього ринку (для загальнодержавного – обсяг імпорту в Україну);

- загальний обсяг реалізації (придбання) товару (товарної групи) на ринку в певних територіальних (географічних) межах.

Важливе значення має дослідження відкритості ринку щодо міжрегіональної та міжнародної торгівлі. Це дослідження полягає у визначенні можливостей для вступу на товарний ринок суб'єктів господарювання з інших регіонів та інших країн, що зменшує рівень часток на ринку діючих суб'єктів господарювання і, відповідно, впливає на рівень концентрації та стан конкуренції на ринку.

При значенні ступеня відкритості ринку понад 30% доцільно перевірити правильність визначення географічних меж ринку, тобто провести відповідне розширення або звуження територіальних (географічних) меж ринку. При показнику СВР для регіональних ринків менше за 30%, можна припустити, що географічні межі визначено коректно і можна продовжувати дослідження цього товарного ринку.

Показник СВР для загальнодержавних ринків понад 40% свідчить про відкритість вітчизняних ринків та значущу присутність на них закордонних продавців, постачальників, виробників. У такій ситуації необхідно більш ретельно проаналізувати їх вплив на вітчизняний ринок та провести відповідне дослідження щодо наявності у цих підприємств (компаній) ринкової влади, а також щодо їх впливу на вітчизняних суб'єктів господарювання. Державі слід звернути увагу на вжиття заходів щодо стимулювання розвитку власного виробництва відповідних товарів.

Часові межі ринку – мінімальний час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.

Для визначення часових меж ринку використовується проміжок часу, протягом якого зміна показників структури ринку, за інших звичайних умов, досягає або може досягти певного порогового значення у відповідь на зміни внутрішніх чи зовнішніх чинників, що впливають на ринкову ситуацію.

Визначення часових меж ринку – це визначення проміжку часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами (покупцями) утворює самодостатній ринок товару зі сталою структурою. У випадках, коли період повного обороту авансованого капіталу у виробництві• відповідного товару перевищує один рік, за часові межі ринку, як правило, визнається проміжок часу, який дорівнює від одного до трьох зазначених періодів обороту капіталу.

Проміжок часу, менший за один рік, може визнаватися часовими межами ринку, за умов, що: період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є значно меншим за один рік; протягом цього часу, у відповідь на значуще підвищення цін на ринку, продавці (постачальники, виробники) мають можливість вжити відповідних заходів і стабілізувати пропозицію, а значна кількість споживачів, що скоротили споживання внаслідок цього підвищення, можуть без значних труднощів відновити обсяги споживання.

Для більшості релевантних ринків товарів, як свідчить світовий досвід, часові межі ринку становлять проміжок часу, не менший за один рік.

  • [1] Рой Л.В. Анализ отраслевых рынков : учебник / Л.В. Рой, В.П. Третьяк. – М.: ИНФРА-М, 2010. – С. 27-28.
  • [2] Рождєственська Л.Г. Статистика ринку товарів і послуг : навч, посіб. / Л.Г. Рождєственська. -К.: КНЕУ, 2005.-С. 17-18.
  • [3] Режим доступу: dkpp.rv.ua/
  • [4] Режим доступу : dkrp.gov.ua/info/842
  • [5] Режим доступу : zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2371-14
  • [6] Филюк Г.М. Конкуренція і монополія в епоху глобалізації: монографія / Г.М. Филюк. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. 1. Франка, 2009. – С. 310-311.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >