< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Антимонопольний контроль за дотриманням законодавства у сфері реклами

Одним із видів порушень згідно з Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначається порівняльна реклама, поширення інформації, що вводить в оману. Відповідно АМК України як контрольно-наглядовий орган здійснює контроль у сфері реклами згідно із конкурентно- антимонопольним законодавством. Таке правове положення АМК України закріплене також у ст. 26 Закону України "Про рекламу" №270/96-ВР від 3 липня 1996 р., відповідно до якої контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:

  • • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, – щодо захисту прав споживачів реклами;
  • • Антимонопольний комітет України – щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;
  • • Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення – щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;
  • • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, – щодо реклами державних цінних паперів;
  • • Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку – щодо реклами на фондовому ринку;
  • • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури, – щодо спорудження житлового будинку;
  • • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, – щодо реклами про вакансії (прийом на роботу)[1].

Антимонопольний контроль у сфері реклами спрямований насамперед на недопущення нанесення як матеріальної, так і нематеріальної шкоди суб'єктам господарювання на товарних ринках, а також громадськості. Таке економічне та суспільне значення антимонопольного контролю зумовлене змістом та призначенням реклами. Так, відповідно до Закону України "Про рекламу", реклама – це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку. Таким чином, рекламна діяльність спрямована на одержання прибутку підприємствами та формування своїх уподобань щодо купівлі тієї чи іншої продукції споживачами. До рекламної діяльності причетні рекламодавці, виробники реклами та розповсюджувачі реклами.

У разі виявлення порушень у сфері реклами відповідні особи у відповідний до закону спосіб притягуються до відповідальності. Згідно з чинним законодавства відповідальність у сфері реклами несуть:

  • 1) рекламодавці, винні: в замовленні продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для її виробництва; в замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; в недотриманні встановлених законодавством вимог до змісту реклами;
  • 2) виробники реклами, винні в порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;
  • 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Регулюванню відносин у сфері порівняльної реклами приділяється значна увага в європейському законодавстві та в національному законодавстві тих європейських країн, які імплементували норми європейського права у своє внутрішнє законодавство. Зокрема, в Директиві ЄС № 84/450 від 10 вересня 1984 р. щодо реклами, що вводить в оману, та порівняльної реклами зазначено, що під порівняльною рекламою слід розуміти будь-яку рекламу, яка прямо або опосередковано вказує на конкурента або на товари, що пропонуються, та послуги, що надаються конкурентом. Використання порівняльної реклами є дозволеним за умови дотримання таких вимог:

  • – якщо вона не є такою, що вводить в оману;
  • – якщо вона порівнює товари та послуги, призначені для однакових потреб чи спрямовані для використання з однаковою метою;
  • – якщо вона об'єктивно порівнює одну чи більше суттєвих типових ознак товарів та послуг, які можна перевірити, в тому числі ціну;
  • – якщо вона не призводить до змішування на ринку між рекламодавцем і конкурентом чи між торговими знаками, найменуванням, іншими відмітними позначеннями, товарами та послугами рекламодавця та відповідними ознаками його конкурента;
  • – якщо вона не дискредитує та не принижує товарні знаки, найменування, інші відрізняльні позначення, товари, послуги, діяльність конкурента;
  • – при рекламуванні товарів із зазначенням місця походження порівняльна реклама поширюється на товари з тим самим зазначенням місця походження[2].

Як свідчить судова практика, для покладення відповідальності за порівняльну рекламу не вимагається доведення факту зниження попиту на товари суб'єкта господарювання, з якими проведено неправомірне порівняння[3].

Для уникнення притягнення до відповідальності за вчинення порушення у вигляді порівняльної реклами, що трактується як недобросовісна конкуренція, суб'єктам господарювання слід керуватися такими основними критеріями до порівняльної реклами, при наявності яких ця реклама може вважатися добросовісною[4]:

  • 1) у добросовісній порівняльній рекламі повинні міститися ті порівняльні характеристики товарів, які рекламодавець зможе розумно обгрунтувати, зокрема обгрунтувати вигоди правдивої заяви; наслідки неправдивої заяви; вартість розробки обґрунтування заяви та обсяг обґрунтування;
  • 2) обґрунтування порівняльних характеристик: посилання на фірмове найменування конкурента у порівняльній рекламі не є підставою для визначення порівняльної реклами як акту недобросовісної реклами;
  • 3) розумне обґрунтування підтримки повинне відповідати рекламованому рівню обґрунтування, тобто рекламодавець повинен володіти доказами в такому обсязі і такого типу, як про це фактично інформують споживачів через використання підтримки;
  • 4) у рекламі акти підтримки завжди повинні відображати чесні думки, погляди, висновки чи досвід прихильників.

Основною сферою введення в оману є торгівля, а інформація, що поширюється в цій сфері, частіше за все є рекламою[5]. У цьому зв'язку ЄС побудовано досить ефективну систему запобігання введенню в оману на основі положень про запобігання рекламі, що вводить в оману (Директива ЄС "Про рекламу, що вводить в оману та застосовує порівняння" (2006/114/EG).

  • [1] Про рекламу: Закон України № 270/96-ВР від 3 липня 1996 р. (із змінами і допов.)// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua
  • [2] Ткаченко С. Порівняльна реклама: правила грн відсутні?/ С. Ткаченко // Юридичний журнал. – 2003. – № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : justmian.com.ua/article.php?id=154
  • [3] Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства : Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року X" 15 (із змінами і допов.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua
  • [4] Харченко П.Г. Критерії добросовісності порівняльної реклами/ П.Г. Харченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу : pravoznavec.com.ua/period/article
  • [5] Бакалінська О. Оманлива реклама: тенденції правового регулювання в Україні та світі / О. Бакалінська // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2010. – № 1. – С. 34-41.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >