< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Система антимонопольного контролю процесів концентрації суб'єктів господарювання

В Україні контроль процесів концентрації суб'єктів господарювання здійснює Антимонопольний комітет згідно з вимогами ст. 22-25 Закону України "Про захист економічної конкуренції"[1]. Усі заходи АМК України щодо контролю концентрації можна поділити на три групи залежно від етапу здійснення контрольних заходів:

=> попередній контроль;

=> поточний контроль;

=> наступний контроль.

Найбільш ефективним є попередній контроль концентрації суб'єктів господарювання. Він базується на процедурі нотифікації – попереднього повідомлення органів державної влади про концентрацію суб'єктів господарювання з метою отримання дозволу на здійснення такої концентрації.

Чинна в Україні система контролю концентрації суб'єктів господарювання відповідає так званому "принципу дозволу". Концентрація, яка потребує дозволу, забороняється до надання такого дозволу на її здійснення, а в разі її реалізації – передбачає відповідальність учасників концентрації у вигляді штрафу до 5% виручки від реалізації за попередній фінансовий рік[2].

Відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України щодо попереднього отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію) від 19 лютого № 33-р., отримання дозволу Антимонопольного комітету України є необхідним, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів його учасників, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі й за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 млн євро, визначену за курсом Національного банку України (НБУ), що діяв в останній день фінансового року, і при цьому: вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників злиття, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 млн євро, визначену за курсом НБУ, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б в одного учасника злиття, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 млн євро, визначену за курсом НБУ, що діяв в останній день фінансового року[3].

У розрахунках обсягів реалізації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (за вирахуванням податків або зборів), базою для оподаткування яких є оборот за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. До розрахунку сумарного обсягу реалізації учасників концентрації не включаються кошти, одержані від поставок товарів у межах однієї групи суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю.

У випадках, коли в результаті концентрації створюються господарські товариства, асоціації, концерни та інші об'єднання підприємств, слід погоджувати й установчі документи, на підставі яких вони створюються, а також зміни до них, пов'язані зі зміною предмета і цілей діяльності, порядку розподілу прибутку і збитків. Звернення до АМК України є необхідним і тоді, коли змінюються склад, порядок формування та компетенція органу управління зазначеного суб'єкта господарювання, коли змінюється порядок прийняття органом управління рішень чи мають місце інші зміни, що посилюють узгодженість дій на ринку або в інший спосіб призводять до погіршення умов конкуренції. Не підлягають погодженню лише ті зміни до установчих документів, які пов'язані з виходом підприємств з об'єднань.

За відповідних умов спільна заява учасників про надання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання подається у письмовій формі до АМК України.

Законодавчо встановлено 30-денний строк розгляду заяви, що починає спливати після отримання вичерпної інформації від заявників. У разі, якщо протягом зазначеного строку АМК України не розпочне розгляду справи про концентрацію, рішення про надання дозволу на концентрацію вважається прийнятим, незважаючи на його здатність істотно вплинути на ситуацію на ринку.

У разі виявлення протягом терміну розгляду заяви підстав для заборони концентрації, а також в разі необхідності поглибленого дослідження чи експертизи, відповідні органи АМК України розпочинають розгляд справи про концентрацію, про що приймається розпорядження та письмово повідомляються заявники. Відповідно до українського законодавства термін розгляду такої справи – три місяці. Протягом цього строку фахівці АМК України здійснюють: поглиблений аналіз заявленої концентрації; розгляд можливих об'єктивних економічних наслідків такої концентрації як для ринку, на якому функціонують суб'єкти господарювання, так і для самих учасників концентрації; оцінку поведінкових характеристик на основі дослідження діяльності учасників концентрації; корекцію результатів на зміну умов господарювання в галузі дії та кон'юнктури на суміжних ринках; оцінку рівня потенційної конкуренції і т. д.

За результатами дослідження АМК України встановлює факт наявності або відсутності в учасників концентрації можливості монополізації та приймається одне з таких рішень:

  • а) про заборону концентрації;
  • б) про надання дозволу на концентрацію;
  • в) про надання дозволу на концентрацію за умови виконання суб'єктами господарювання певних вимог і зобов'язань, які усувають або пом'якшують негативний вплив такої концентрації на конкуренцію (рис. 7.3).

Відповідно до п. З ст. 31 Закону України "Про захист економічної конкуренції" концентрація здійснюється протягом одного року з дня прийняття рішення про надання дозволу на концентрацію, якщо цим рішенням не було обумовлено іншого терміну.

Надання дозволу на концентрацію (ст. 30, 31)

Процедура надання дозволу АМК України на концентрацію суб'єктів господарювання ст. 26–33 Закону України

Рис. 7.3. Процедура надання дозволу АМК України на концентрацію суб'єктів господарювання ст. 26–33 Закону України "Про захист економічної конкуренції"

Відповідно до ст. 25 та п. 33 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання" від 28 лютого 2002 р. № 219, у разі, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції, дозвіл на таку концентрацію (заборонену раніше АМК України) може бути надано Кабінетом Міністрів України. Для аналізу ринкової ситуації та оцінки можливих наслідків концентрації як основи для прийняття Урядом подібного рішення передбачено створення комісії з числа незалежних експертів, що має забезпечити якнайповніше врахування всіх переваг та недоліків запропонованої концентрації як на макро-, так і на мікрорівні.

Поточний контроль концентрації суб'єктів господарювання полягає в постійному моніторингу ринкової ситуації, а також у проведенні регулярних перевірок тих концентраційних угод, що відбуваються. Особливо важливою складовою цього контролю є співпраця АМК України з Фондом державного майна України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а також з Українською фондовою біржею. Ці органи відповідно до спільних наказів та двосторонніх угод повинні повідомляти АМК України про всі наявні випадки концентрації, що здійснюються через зазначені органи. Такі повідомлення, а також дані результатів перевірок, проведених АМК України та ініційованих ним самостійно або на підставі заяв суб'єктів господарювання, є беззаперечними підставами для початку розгляду АМК України справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді концентрації без отримання відповідного дозволу, якщо наявність такого дозволу необхідна й підприємства-учасники досі не звернулися до АМК України за його отриманням. Навіть у разі відсутності підстав для заборони концентрації, підприємства-порушники будуть змушені нести відповідальність за вчинене порушення.

Наступний контроль концентрації суб'єктів господарювання передбачає нагляд за тими концентраційними угодами, що відбулись. Особливої ваги він набуває у випадках, коли:

  • 1) у результаті концентрації утворений суб'єкт господарювання, здатний монополізувати ринок, обмежити чи усунути конкуренцію на ньому;
  • 2) дозвіл на концентрацію надано за умови виконання учасниками певних зобов'язань;
  • 3) надання дозволу на концентрацію обумовлено існуванням певних обставин, дія яких у майбутньому може припинитися;
  • 4) дозвіл на концентрацію було надано на підставі неповної або недостовірної інформації.

У першому випадку наступний контроль передбачає використання загального механізму нагляду за діяльністю монопольних утворень та недопущення зловживання цих підприємств своїм монопольним (домінуючим) становищем, що значною мірою базується на ст. 12, 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Такий нагляд передбачає проведення органами АМК України періодичних перевірок діяльності зазначених суб'єктів господарювання щодо дотримання ними законодавства про захист економічної конкуренції, а також реалізацію заходів, спрямованих на розвиток конкуренції на ринку дії об'єднаної компанії.

У другому випадку, алгоритм наступного контролю концентрації описується Порядком здійснення контролю за виконанням рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання[4]. Цей порядок передбачає систему спільних контрольних заходів АМК України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі та містить вбудований механізм скасування рішення Кабінету Міністрів України щодо надання дозволу на концентрацію у разі порушення учасниками концентрації тих умов, на яких було надано дозвіл.

У решті випадків застосовується механізм перегляду рішень про концентрацію. Відповідно до ст. 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи АМК України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути прийняті ними рішення з приводу концентрації у разі: виявлення факту того, що рішення про концентрацію було прийнято на підставі недостовірної інформації; коли рішення про концентрацію було прийнято без врахування певних істотних обставин, що не були і не могли бути відомі АМК України в момент його прийняття; невиконання учасниками концентрації вимог та завдань, якими було зумовлено рішення; якщо обставини, на підставі яких було прийнято рішення, вже не існують. Результатами такого перегляду можуть бути:

  • – залишення попереднього рішення без змін;
  • – прийняття нового рішення.

У цілому, можна говорити про наявність в Україні раціональної, здатної забезпечити формування ефективного конкурентного середовища, інституціонально-правової бази державного контролю концентрації суб'єктів господарювання.

  • [1] Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. №2201-111 (зі змінами та допов.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : amc.gov.ua/amc/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=20143 9&cat_id=42345&ctime=1312353796273. – С. 22-25
  • [2] Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11 січня 2001 р. №2201-111 (зі змінами та допов.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : amc.gov.ua/amc/control/uk/publish/article?showHidden=l&art_id=201439&cat_id=42345&ctime= 1312353796273. – С. 24, 50, 52.
  • [3] Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11 січня 2001 р. №2201-111 (зі змінами та допов.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : amc.gov.ua/amc/control/uk/publish/article?showHidden=1 &art_id=20143 9&cat_id=42345&ctime=l 312353796273.- С.24. 7; п.21.
  • [4] Порядок здійснення контролю за виконанням рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання : затв. розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.0S.2003 № 283-р; наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 16.09.2003 №256 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon4.rada.gov.ua/laws/show/zl015-03]
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >