< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Антимонопольне регулювання конкурентного процесу у промисловості та в будівництві України

Вихідним моментом у розгляді питання антимонопольного регулювання в промисловості є визначення її ролі у розвитку економіки. Економічні тенденції засвідчують вагомість промисловості в показниках розвитку економіки України. У цій галузі створюється близько 26,0% ВВП країни, тут зосереджено 24,1% вартості основних засобів виробництва, 39,2% інвестицій в основний капітал, 39,7% кількості найманих працівників. Високорозвинена промисловість є чинником національної безпеки, зниження залежності країни від зовнішніх джерел критичних ресурсів, підвищення конкурентоспроможності економіки, гарантією успішності конкуренції на зовнішніх ринках[1].

Дослідження особливостей державного антимонопольного регулювання та аналіз конкурентного процесу на ринках промислової продукції потребує розгляду питання у двох площинах: по-перше, проведення аналізу поведінки суб'єктів – підприємств промисловості на товарних ринках, по- друге, розгляд промисловості як об'єкта державної політики.

Перший підхід вимагає встановлення товарних меж ринків та потребує аналізу галузевої структури промисловості. За встановленою статистичною класифікацією промисловість країни вміщує такі галузі, як добувна та переробна промисловість.

Особливістю продукції, що виробляється промисловими підприємствами, є її економічне призначення: частина продукції є продукцією кінцевого споживання і реалізується кінцевому споживачу (це в основному споживчі товари), інші – це продукція виробничо-технічного призначення – засоби виробництва. Специфіка поведінки суб'єктів на цих ринках описана теорією галузевих ринків[2], і розвиток вітчизняних ринків відповідає встановленим закономірностям. Ринку продукції машинобудування та обладнання притаманна висока взаємозамінність, різноманітність якісних характеристик, техніко- економічних параметрів

[3]. Для цього ринку характерні цінові варіації та гостра конкуренція.

Машинобудування – це головна галузь сучасної промисловості. Тенденції розвитку ринку машинобудівної продукції свідчать про високу експортну орієнтованість, розгалужену структуру, стратегічний характер цієї галузі, високий рівень технологій та інноваційність. Машинобудування має стати однією з провідних галузей економіки України, бо саме це дасть змогу вийти українським виробникам на міжнародні ринки та значно посилити конкурентні позиції національної економіки.

Держава в рамках антимонопольного регулювання та контролю запобігає обмеженню конкуренції в усіх секторах і промисловості. У промисловості основними напрямами державного антимонопольного контролю та регулювання є контроль за дотриманням законодавства у процесі економічної концентрації, недопущення та запобігання монополізації товарних ринків, регулювання діяльності підприємницьких та природних монополій, контроль за монопольним ціноутворенням. За даними офіційної статистичної інформації у 2012 році на суб'єктів господарювання промисловості, які складають 7,1% всіх суб'єктів господарювання, припадало 34,0% обсягу реалізованої продукції країни[4]. Це засвідчує більш високий порівняно з іншими видами економічної діяльності рівень концентрації в промисловості.

Зростання частки 200 найбільших підприємств (ТОП-200) у показниках концентрації промисловості, що спостерігається в останнє десятиріччя, є свідченням недостатніх умов для розвитку малого та середнього підприємництва, відсутності рівних умов для різних за розміром суб'єктів бізнесу в промисловості. Це пов'язано, насамперед, з ефектом масштабу промислового виробництва, суттєвими бар'єрами входу на ринки промислової продукції через значну фондоємність та обмеженість ресурсів.

Найбільшою металургійною компанією, яка зайняла першу позицію в ТОП-200 України, є Метінвест – міжнародна вертикально інтегрована гірничо-металургійна компанія. До її складу входять 23 підприємства, які базуються в Україні, Європі та США. Компанія контролює кожен етап виробничого ланцюга – від видобутку руди та вугілля, виробництва коксу,

виплавки сталі до виробництва плоского, сортового й фасонного прокату, виготовлення труб великого діаметра[5].

На вітчизняному ринку продукції хімічної промисловості активно діють такі великі хімічні підприємства, як: Концерн "Стирол", Сєвєродонецьке об'єднання "Азот", Азот (Черкаси), Одеський припортовий завод, Карпатнафтохім, Дніпроазот, Рівнеазот, Сумихімпром, Кримський содовий завод, Укрпластик. У 2010-2012 pp. внаслідок угод злиттів та поглинань більша частка української хімічної промисловості була зосереджена в активах однієї компанії – Group DF.

Важливе значення має кластерна форма організації промислового виробництва. М. Портер стверджував, що жодна національна галузь не може досягти конкурентоспроможності ні на зовнішньому, ні на внутрішньому ринку без виникнення та зміцнення ряду підтримуючих і супутніх галузей, які утворюють систему, визначену в його теорії як кластер[6]. Кластер – це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємозв'язаних компаній, спеціалізованих постачальників і підприємств різних галузей, а також пов'язаних з їх діяльністю організацій (освітніх закладів, агентств зі стандартизації, торговельних підприємств).

Кластери становлять новий спосіб структурування економіки, організації, теорії та практики економічного розвитку, а також встановлення державної політики, яка забезпечує додаткові можливості для зростання продуктивності суспільної праці[7].

Основними проблемами сучасної промисловості України є низький рівень задоволення потреб внутрішнього ринку у продукції вітчизняного виробництва, висока енергоємність виробництва та споживання енергоресурсів, залежність від зовнішньої кон'юнктури, низький рівень інноваційної активності тощо. У галузевій структурі вітчизняної промисловості домінує 3-й та 4-й технологічний уклади, що означає індустріальний характер промисловості лише із присутністю елементів постіндустріальної економіки. Частка галузей 3-го та 4-го технологічного укладів у промисловому виробництві України становить 95,0 %. Незавершеність структурного розвитку при наявності низькотехнологічних укладів промисловості є суперечливим і загрозливим, оскільки матиме наслідком зацікавлення суб'єктів ринку у збереженні доволі високого рівня монополізації, в недопущенні у цю сферу суб'єктів малого і середнього бізнесу, а відтак – відсутність умов для розвитку конкуренції.

Об'єктами постійної уваги з боку АМК України є ринки продукції видобування вуглеводнів, вугілля, торфу, руд, ринки з надання послуг з постачання газу, води, електроенергії (ринки продукції 2-го та 3-го технологічного укладу).

Ринки промислової продукції зазнають на собі досить значний негативний вплив з боку природних монополій. Так, найбільш істотний негативний вплив високих тарифів на послуги природних монополій відчуває металургія, виробники інших неметалевих мінеральних виробів, текстильна промисловість. Найбільш поширеними зловживаннями з боку природних монополій тут є зловживання цінового характеру.

За даними звіту АМК України, у 2012 році спостерігалися позитивні тенденції до зменшення рівня монополізації на ринках харчової, текстильної та деревообробної, гумової та пластмасової промисловості, металургії, виробництва машин та устаткування, коксу, будівництва. Разом із тим, в таких галузях промисловості, як оброблення металу, виробництво меблів, оброблення відходів спостерігалося зростання рівня монополізації.

Слід зазначити про важливість створення в Україні сприятливого середовища для формування на базі великого національного капіталу потужних вітчизняних промислових транснаціональних компаній, які спроможні витримувати глобальну конкуренцію. Такі компанії будуть забезпечувати раціональне співвідношення спеціалізації та універсалізації національного виробництва, що є необхідним для успішної конкуренції на світовому ринку. Вирішення цих проблем стає предметом промислової політики держави.

Щодо взаємозв'язку промислової і конкурентної політики, то на рівні національної економіки їх цілі збігаються[8]. Різнять ці два види державної політики засоби та інструменти, застосовування яких на мікроекономічному рівні вступає у певну суперечність. Зокрема, основними методами реалізації промислової політики є надання обмеженому колу агентів додаткових ресурсів (дотації, податкові пільги, державна допомога), створення для них сприятливих умов. Основними методами конкурентної/антимонопольної політики є забезпечення рівних умов конкуренції шляхом здійснення антимонопольного регулювання та контролю. Рішення щодо застосування тих чи інших методів регулювання промисловості приймається залежно від пріоритетів і завдань, які постають перед національною економікою.

Важливою галуззю національної економіки є будівельна. Як і промисловість, будівельна галузь сприяє економічному зростанню та розв'язанню багатьох соціальних проблем у країні. До будівельних робіт відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005 належать роботи з підготовки будівельних ділянок, будівництва будівель і споруд, установлення інженерного устаткування будівель та споруд, роботи із завершення будівництва та оренди будівельної техніки з оператором (секція F "Будівництво").

Частка будівельної галузі в загальному обсязі реалізованої продукції країни у 2012 році становила 3,6%, в ній було задіяно 4,4% всіх зайнятих. Ринки будівництва України є динамічними і мають стратегічне значення для економіки держави. Ціно"утворення на цих ринках істотно впливає на добробут суспільства: від цін на будівельні матеріали до тарифів на комунально-побутові послуги, тому ці ринки знаходяться під пильною увагою АМК України. У структурі порушень законодавства про захист економічної конкуренції на ринки будівництва та будівельних матеріалів у 2012 році припадало 10,6% всіх випадків антиконкурентних узгоджених дій, 1,75% справ щодо зловживання монопольним становищем, 2,7% випадків недобросовісної конкуренції. Останніми роками значно зросли обсяги корупції в органах державної влади та контролю за будівельною галуззю.

У 2014 р. одним із пріоритетних для АМК України був вітчизняний ринок будівництва та будівельних матеріалів, зокрема ринки бетону та будівництва житла (багатоквартирних будинків), а також підключення об'єктів містобудування, в тому числі об'єктів житлового будівництва до інженерних мереж електро- та газопостачання.

  • [1] Концепція Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року (затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 603-р). – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/go/603-2013-p
  • [2] Вехи экономической мысли. Теория отраслевых рынков. Т. 5 ; под обш. ред. А.Г. Слуцкого. – СПб. : Экономическая школа, 2003. – 669 с.; Вурос А. Экономика отраслевых рынков / А. Вурос, Н. Розанова. – М. : Экон, фак-т МГУ, ТЕИС, 2000. – 253 с.; Кабраль Луис М.Б. Организация отраслевых рынков : вводный курс / Кабраль Луис М.Б. – Минск : Новое знание, 2003. – 356 с.; Рой Л.В. Анализ отраслевых рынков : учебник / Л.В. Рой, В.П. Третяк. – М. : ИНФРА-М, 2008. – 442 с.; Тироль Ж. Рынки и рыночная власть: Теория организации промышленности : в 2 т. ; под общ. ред. В.М. Гальперина, Н.Л. Зенкевича. – Изд. 2-е изд., испр. – М. : Экон, шк., 2000. – (Библиотека "Экономической школы"); Хей Д. Теория организации промышленности : в 2 т. / Д. Хей, Д. Моррис ; пер. с англ. под ред. А.Г. Слуцкого. – СПб. : Экономическая школа, 1999.; Шерер Ф. Структура отраслевых рынков : Университетский учебник ; пер. с англ. под ред. Н.М. Розановой / Ф. Шерер, Д. Росс. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 698 с.
  • [3] Романенко В.А. Розвиток машинобудування в Україні: системний підхід/

    В.А. Романенко // Економіка України. – 2013. – № 10. – С. 62-63.

  • [4] Державна служба статистики. – Режим доступу : ukrstat.gov.ua
  • [5] Офіційний веб-сайт компанії "Метінвест" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: metinvestholdung.com.
  • [6] Портер М. Международная конкуренция / М. Портер. – Μ. : Междунар, отношения, 1993. – С. 206.
  • [7] Чужиков В.1. Кластерна політика Європейського Союзу / В.1. Чужиков, О.Д. Лук'яненко // Економіка України. – 2013. – № 2. – С. 88-89.
  • [8] Вишневський В. Промислова політика: теоретичний аспект / В Вишневський // Економіка України. – 2012. – № 3. – С. 25-35; Кіндзерський Ю.В. До засад стратегії та політики розвитку промисловості / Ю.В. Кіндзерський // Економіка України. – 2013. – № 4. – С. 24-43; Якубовський М.М. Внутрішній ринок як дзеркало проблем української промисловості / М.М. Якубовський // Економіка України. – 2012. -№ 8. -С. 4-15.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >