Захист конкуренції в банківському секторі економіки

У банківському секторі слід виділити, насамперед, конкурентність пропозиції банківських послуг, яка дає змогу банкам якісно виконувати основні свої функції (збереження вкладів, фінансове посередництво, організація розрахунків тощо). Іншим не менш важливим чинником є конкурентність попиту на банківські послуги і можливість банківської системи надавати ці послуги вчасно і належної якості. Чинники загострення конкуренції між банками полягають у переважній однорідності банківських продуктів, тобто у наявності досконалої конкуренції на ринку банківських послуг; боротьбі за вільні ресурси (зазвичай, це – залишки на рахунках клієнтів), що змушує банки доводити перед клієнтами свою конкурентоспроможність та якість управління; обмеженості чинного інструментарію банківських послуг, що змушує банки інтенсивно конкурувати у сфері визначення ціни на банківські послуги.

Існує багато причин, за яких ринкова конкуренція стає домінуючим фактором розвитку банківського сектору економіки. По-перше, конкурентний відбір, оскільки банки, "відібрані" внаслідок конкуренції, це – установи, які ефективніше використовують свій капітал, швидше адаптуються до зміни ринкових умов. По-друге, конкуренція за споживача банківських послуг призводить до розширення асортименту означених послуг, витіснення з ринку неякісних банківських продуктів. По-третє, неминучим наслідком конкуренції на ринку є здешевлення вартості банківських послуг. Отже, одним з основних напрямків реформування українського банківського сектора має бути підвищення рівня конкуренції та створення конкурентних умов його розвитку.

Необхідним кроком для підвищення конкурентного середовища в українському банківському секторі є створення рівних умов входження на ринок для іноземних банків.

Важливим є фактор довіри, насамперед, якомога ефективніше виконання банками ролі фінансових посередників. Одним з найважливіших чинників довіри є наявність якісної та всебічної інформації про фінансове становище банківської установи^[1].

Основними методами антимонопольного регулювання банківської сфери можна вважати: створення правил і норм конкуренції; контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; застосування імперативних інструментів і зокрема санкцій у разі порушення законодавства; регулювання умов здійснення банківської діяльності у сфері економічної конкуренції. Прагнучи підвищити рівень конкуренції між банками, Національний банк України виступає за створення незалежних рейтингових агенцій. їх завдання – збільшити прозорість українських банків, створити засади для суворої конкуренції між ними за ресурси населення та підприємств, посилити боротьбу за вартість коштів, що залучаються, оскільки банки з високою рейтинговою оцінкою зможуть залучати кошти за нижчою вартістю, ніж менш рейтингові банки. Важливими тут є заходи щодо посилення конкурентоспроможності українських банків^[2]. Так, необхідним є скорочення кількості слабких банків на основі встановлення жорстких вимог до банківського капіталу, приведення системи банківського нагляду у відповідність до найкращих світових стандартів, впровадження суворих процедур запобігання "відмиванню" грошей, отриманих незаконним шляхом, поліпшення системи корпоративного управління банками, удосконалення системи управління кредитними ризиками в банках, впровадження передових банківських технологій, розширення кількості та якості банківських послуг, що надають вітчизняні банки.

Для ринку банківських послуг характерною є наявність специфічних бар'єрів:

• • нормативно-правові обмеження банківської діяльності, які ускладнюють входження на ринок слабким банкам і цим не допускають, щоб конкуренція набувала руйнівного характеру (встановлення мінімального розміру статутного капіталу, ліцензування банківської діяльності, ліцензування окремих банківських операцій тощо);
• • обмеженість доступу до джерел кредитних ресурсів;
• • диференціація банківського продукту, що передбачає індивідуалізацію банківських послуг (особливістю цього бар'єру є те, що однотипові банківські послуги, навіть у разі повного збігу за якістю і ціною, не сприймаються споживачами як досконалі замінники, що веде до формування стійких споживчих переваг і ускладнює входження на ринок новим кредитним установам).

Банківську концентрацію може бути здійснено лише за умови попереднього отримання дозволу АМК України, а також дозволу НБУ. Підставою для одержання дозволу є доведена неможливість виникнення монополізації або істотного обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Реорганізація банку – злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам. Реорганізацію банку здійснюють добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням НБУ. Злиття означає припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осіб та передачу належних їм майна, коштів, прав та обов'язків до банку-правонаступника, який створюється внаслідок злиття. Приєднання означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належних йому майна, коштів, прав та обов'язків до іншого банку. Поділ означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належних йому майна, коштів, прав та обов'язків у відповідних частинах до банків, які створюються внаслідок реорганізації цього банку шляхом поділу. Виділення означає перетворення банку як юридичної особи та передачу певної частини належного йому майна, коштів, прав та обов'язків до банку, який створюється внаслідок реорганізації. Перетворення передбачає зміну організаційно-правової форми товариства.

Для існування цивілізованого ефективного банківського бізнесу розвиток конкурентних умов – процес важливий та необхідний. На українському ринку депозитів населення близько 25% контролює ПриватБанк, обсяг депозитів населення в якому на 01.01.2014 становив 105,7 млрд грн. До десятки найбільших банків за цим показником належать Ощадбанк, що залучив 35,1 млрд грн, Дельта Банк – 25,7 млрд грн, Укрексімбанк – 17,0 млрд грн, Райффайзен Банк Аваль – 14.5 млрд грн, Сбербанк Росії – 12,5 млрд грн, UniCreditBank – 11.9 млрд грн, Фінанси і Кредит 11,7 млрд грн, Перший український міжнародний банк – 10,9 млрд грн, VAB Банк – 10.2 млрд грн. За даними НБУ, загальний обсяг депозитів населення, залучених українськими банками, на 01.01.2014 склав 437.2 млрд грн.

На вітчизняному ринку послуг з надання кредитів фізичним особам на 01.01.2014 до першої десятки входять ПриватБанк, що видав кредитів населенню на 25,0 млрд грн, Дельта Банк – 18,0 млрд грн, Райффайзен Банк Аваль – 5.5 млрд грн, Укрексімбанк – 5,0 млрд грн, Плати нум Банк 4.6 млрд грн, Альфа-Банк (Україна) – 4,6 млрд грн, Перший український міжнародний банк – 4,0 млрд грн, ОТП Банк – 3.9 млрд грн, Ощадбанк – 3,4 млрд грн, Рускій Стандарт – 3,4 млрд грн. При цьому загальний обсяг наданих фізичними особам кредитів становив на 01.01.2014 121, 8 млрд грн.^[3]

Конкурентна політика на ринку банківських послуг – це система заходів держави щодо забезпечення нагляду за дотриманням вимог банківського законодавства України, захист економічної конкуренції на ринку банківських послуг, ефективний його розвиток, запобігання неплатоспроможності банків і захист інтересів клієнтів.

Аналіз методів конкурентної політики на ринку банківських послуг та конкретного інструментарію, за допомогою якого держава здійснює свій вплив на цей сегмент національної економіки, дає змогу систематизувати їх таким чином (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Основні методи та інструменти конкурентної політики на ринку банківських послуг

• [1] Конкурентна політика держави в умовах трансформації національної економіки : монографія / за ред. В.Д. Лагутіна. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008.-С. 150-155.
• [2] Лагутін В.Д. Конкурентоспроможність національної економіки / В Д. Лагутін, В.А. Романенко, Ю.М Уманців ; за ред. В.Д. Лагутіна. – К. : Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2011. – С. 34–35.
• [3] Назва з екрана : bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=6171019& cat id= 58038