< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Антимонопольне регулювання поведінки суб'єктів господарювання на ринках медичних та освітянських послуг

Як свідчить світовий досвід, роль охорони здоров'я та освіти в економічному розвитку зростає, випереджаючи значущість засобів виробництва та природних ресурсів. За оцінками Світового банку, фізичний капітал у сучасній економіці формує 16% загального обсягу багатства кожної країни, природний – 20%, людський – 64%. Постіндустріальне суспільство висуває нові вимоги до розвитку людського та інтелектуального капіталу.

У зв'язку з розвитком різних форм власності в охороні здоров'я та формуванням ринку медичних послуг підвищується роль антимонопольного контролю та регулювання цієї сфери. АМК України посилює увагу до дослідження ринків послуг охорони здоров'я, лікарських та медичних засобів. У 2012 р. частка порушень законодавства про захист економічної конкуренції на ринках охорони здоров'я становила в Україні 6,96% всіх порушень, причому більша частина порушень припадала на зловживання монопольним становищем та недобросовісну конкуренцію.

У 2011 р. АМК України було припинено понад 110 зловживань монопольним (домінуючим) становищем та дій, що мали ознаки таких порушень, на ринках послуг з охорони здоров'я, лікарських та медичних засобів у 15 регіонах України. Так, наприклад, Чернігівським територіальним відділенням АМК України притягнуто до відповідальності комунальний лікувально-профілактичний заклад Семенівська центральна районна лікарня, який за результатами діяльності у 2010 р. та першому півріччі 2011 р. займав монопольне (домінуюче) становище на регіональному ринку надання послуг з проведення медичних оглядів водіїв (кандидатів у водії) транспортних засобів. Ця лікарня встановлювала економічно необгрунтовані тарифи оплати послуг з проведення попереднього та періодичного медичних оглядів водіїв (кандидатів у водії) транспортних засобів. Такі дії були визнані порушенням законодавства у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких цін реалізації послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

У 2012 р. при плановій перевірці АМК України приватного підприємства "Ресурсний моніторинговий центр Всеукраїнської наркологічної асоціації" та Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська наркологічна асоціація", які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку як єдиний суб'єкт господарювання, Комітетом було встановлено факт нав'язування споживачам непотрібних послуг клінічного і катамнестичного контролю, які не є необхідними при проведенні платних наркологічних медичних послуг.

До пріоритетних і соціально значущих об'єктів антимонопольного контролю та регулювання належить ринок лікарських засобів.

Сьогодні промислове виробництво фармацевтичної продукції в Україні здійснюється приблизно 127 суб'єктами господарської діяльності, які мають ліцензію на виробництво лікарських засобів у промислових умовах. Найбільшими українськими виробниками фармацевтичної продукції є: ПАТ "Фармак", "Дарниця", "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", Корпорація "Артеріум" ("Київмедпрепарат", "Гапич- фарм"), Корпорація "Стірол", "Здоров'я", "Лекхім". Кожна з цих компаній фармацевтичної індустрії займає близько 10% ринку вітчизняних лікарських засобів. У сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами провідні місця займають такі компанії, як: ТОВ "БаДМ", ТОВ СП "Оптима-Фарм" Лтд, ПАТ "Альба Україна", ТОВ "Фра-М", ТОВ "Вента ЛТД" та інші компанії. Основними іноземними компаніями-виробниками, продукція яких представлена на українському ринку залишаються: "Berlin-Chemie/Menarini Group" (Німеччина), "KRKA" (Словенія), "Sanofi-aventis" (Франція) "Gedeon Richter" (Угорщина), "Sandoz" (Швейцарія).

АМК України здійснює антимонопольний контроль за функціонуванням вітчизняного ринку лікарських засобів разом з Міністерством охорони здоров'я України та Державною службою України з лікарських засобів. З метою забезпечення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та зважаючи, що забезпечення якості та доступності лікарських засобів має соціальне значення для держави та суспільства в цілому, АМК України системно проводить дослідження ринків лікарських засобів із вжиттям відповідних заходів з метою запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до Державного реєстру лікарських засобів України станом на листопад 2013 року в Україні зареєстровано 13097 лікарських засобів, з них: 3693 – вітчизняного виробництва; 9404 – іноземного виробництва. Імпорт, виробництво, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами в Україні підлягають ліцензуванню. Протягом останніх років здійснювалось наближення законодавства України у сфері виробництва лікарських засобів до законодавства ЄС.

Традиційно для АМК України важливим є дослідження ринку освітянських послуг. Згідно із Законом України "Про освіту" від 19.12.2006 №1060-ХІІ метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних рис, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікаційними працівниками[1].

Як товар на ринку освіти виступають: освітянські послуги. Освітянська послуга – це система знань, інформації, вмінь, навичок, які використовуються з метою задоволення потреб людини і суспільства; це – сукупність корисних властивостей, які повинні задовольняти пов'язані з одержанням кваліфікації потреби споживачів. Освітянські послуги можна класифікувати залежно від освітніх програм, що використовуються: загальноосвітні та професійні; залежно від способу надання: очні, очно-заочні, заочні, дистанційні; залежно від тривалості надання: довгострокові (школа, ВУЗ), короткострокові (тренінги); залежно від методів навчання: традиційні, програми проблемного навчання, програми на основі аналізу ділових ситуацій.

Ринок освіти є системою товарно-грошових відносин, які виникають між продавцем та покупцем з приводу купівлі- продажу специфічної освітянської послуги. Попит на ринку виявляють учні, студенти, особи, які мають бажання отримати певну освіту. Пропозиція представлена навчальними закладами різних ступенів акредитації. Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку окрім безпосередньо освітніх послуг, можуть бути різні продукти інтелектуальної праці, в тому числі наукоємні види діяльності та інновації, а також інші послуги.

Одним із важливих компонентів ринку освіти є конкуренція. Вона проявляється або в зниженні ціни, або в збільшенні кількості освітніх послуг, що пропонуються, розширенні їх асортименту, підвищенні якості.

Ринок освітянських послуг також характеризується ціною. Ціна на освітянські послуги залежить від їх вартості, яка визначається затратами на виробництво освітянського товару (послуги), попиту і цін конкурентів на аналогічну продукцію.

Послуги освіти відносяться до товарів дорогих, що значною мірою пов'язано з їх високою граничною корисністю, унікальністю. Деякі з них мають ознаку монопольної ціни.

Мета дослідження ринку освітянських послуг АМК України зводиться до того, щоб вартість платного навчання студентів у вищих навчальних закладах України була приведена до економічно обґрунтованого рівня, а порядок і методика розрахунку тарифів, були прозорими й зрозумілими.

АМК України зобов'язав Міністерство освіти та науки України (МОН України) запровадити уніфікований порядок формування цін на платні послуги з навчання у вищих закладах освіти, що дозволить привести їх до економічно обґрунтованого рівня. На вимогу Комітету МОН України повинно визначити вичерпний перелік витрат, які можуть включатися навчальними закладами до вартості платних послуг з підготовки фахівців і є безпосередньо пов'язаними з наданням таких послуг, а також розробити методику розрахунку розміру валових витрат, на підставі яких формується вартість навчання. МОН України має забезпечувати постійний дієвий контроль за дотриманням вищими навчальними закладами вимог свого наказу від 11.03.2002 №183 "Про затвердження Типового договору про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами".

На початок 2013/14 навчального року в Україні нараховувалось 478 навчальних закладів І-ІІ ступенів акредитації, в яких навчалися 329,0 тис. студентів та 325 ВНЗ III–IV, в яких навчалося 1 млн 723,7 тис. студентів (найбільша кількість студентів в Україні навчалася у 2007/08 н.р. – 2 млн 372,5 тис. осіб). Сьогодні вітчизняні ВНЗ повинні активно працювати над здобуттям нових конкурентних та утриманням набутих переваг, використовуючи при цьому різні цінові (вартість освітянських послуг) та нецінові інструменти (підвищення якості освіти, створення навчальних підрозділів у регіонах, надання додаткових спеціальностей і спеціалізацій, впровадження інноваційних інформаційних технологій навчання, надання додаткових послуг – забезпечення гуртожитком, допомога при працевлаштуванні та ін.).

Слід зазначити, що ВНЗ у процесі своєї діяльності взаємодіють одночасно з двома ринками, а саме: з ринком освітніх послуг та ринком праці.

Підвищення якості підготовки кваліфікованих фахівців має ґрунтуватися на формуванні дієвого механізму узгодженості визначення поточної потреби національної економіки у кадрах відповідно до професій та спеціальностей. Держава повинна визначати науково обґрунтовані пропорції підготовки тих фахівців, які потрібні економіці сьогодні, та тих, потреба в яких виникне в період технологічної модернізації економіки. Бізнес та освіта все більше залежать один від одного. Тому ринок освітянських послуг необхідно розглядати в органічному взаємозв'язку із ринком праці.

Для української економіки характерна незбалансованість ринку праці щодо фахівців різних галузей. За результатами соціологічних досліджень, сучасний український ринок праці перенасичений, зокрема юристами й економістами, представниками професій, пов'язаних із соціально-політичними науками (політологами, соціологами) тощо. Серед найбільш затребуваних – фахівці у галузі інформаційних та біотехнологій, менеджменту, медицини, сфери обслуговування, страхування, фахівці інженерно-технічних та робітничих професій.

Протягом 2011-2012 років в Україні почалося розроблення професійних стандартів як опису вимог роботодавця до певної професії і містить перелік знань, умінь і навичок, якими має володіти фахівець для виконання своїх посадових обов'язків. Цей документ є незамінною складовою для налагодження взаємодії між роботодавцями й системою освіти.

  • [1] Про освіту : Закон України від № 1060-ХІІ, із змінами від 19.12.2006. – Режим доступу: osvita.org.ua.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >