< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Основні свободи внутрішнього ринку Європейського союзу

Поняття внутрішнього ринку в праві Євросоюзу

Створення внутрішнього ринку було передбачено Єдиним європейським актом 1987 р. Заходи зі створення внутрішнього ринку включали ліквідацію фіскальних, фізичних та технічних бар'єрів на шляху вільного руху товарів, осіб, послуг і капіталів. Важливим інструментом запровадження внутрішнього ринку стала гармонізація законодавства держав-членів із правом Євросоюзу.

Лісабонські договори дають визначення поняття внутрішнього ринку. Згідно зі ст. 26.2 ДФЄС внутрішній ринок складає територія без внутрішніх кордонів, на якій гарантується вільний рух осіб, капіталів, товарів і послуг.

Окрім поняття внутрішнього ринку (ст. 14.2), яке перейшло без змін до Лісабонського договору, Амстердамський договір про заснування Європейського співтовариства використовував поняття спільного ринку (ст. 2). Однак він не давав визначення цього поняття. Воно з'явилось в результаті практики Суду ЄС. У рішенні у справі 207/83 Commission v. UK [1985] Суд ЄС зазначив, що "Договір, створюючи спільний ринок та поступово зближуючи економічну політику держав-членів, прагне об'єднати національні ринки в єдиний ринок, який мав би усі характеристики внутрішнього ринку". Таким чином, спільний ринок передбачав створення внутрішнього ринку та координацію економічної та інших політик держав-членів. Тим самим поняття спільного ринку було тісно пов'язано з поняттям внутрішнього ринку.

Лісабонський договір про функціонування Європейського союзу скасував термін "спільний ринок" і змінив його на термін "внутрішній ринок". У доктрині права ЄС як синонім до терміна "внутрішній ринок" застосовується також термін "єдиний ринок".

Відмова від терміна "спільний ринок" пов'язана з завершенням формування внутрішнього ринку ЄС шляхом ліквідації перешкод для його нормального функціонування. Завдяки поступовій лібералізації кожної зі свобод внутрішнього ринку відбулося їхнє наближення. В практиці Євросоюзу склалися принципи функціонування внутрішнього ринку, які застосовуються до усіх чотирьох свобод. До таких принципів можна віднести: примат права ЄС (справа 6/64 Costa v. ENEL [1964]), пряму дію певних норм права ЄС (справа 26/62 Van Gend en Loos [1963]), забезпечення основних свобод внутрішнього ринку, заборону дискримінації на внутрішньому ринку (ст. 19 ДФЄС), заборону обмежень для діяльності суб'єктів на внутрішньому ринку (справи С-369 та 376/96 Arblade [1999]), транскордонний характер транзакцій на внутрішньому ринку, зворотну дискримінацію (справа С-34/09 Ruiz Lambrano, 30 Sept 2010), гармонізацію законодавства держав-членів ЄС.

Поняття внутрішнього ринку ЄС не обмежується економічною складовою. Воно охоплює також такі компоненти, як вирішення соціальних питань, охорону навколишнього середовища, захист прав споживачів. Однак повної гармонізації між економічною і соціальною складовими внутрішнього ринку ЄС поки що не досягнуто.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >