< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Винятки із заборон, встановлених статтями 34 і 35 (ст. 36)

Стаття 36 містить перелік підстав, які дозволяють подолати заборони, встановлені статтями 34 та 35 ДФЄС. У ній говориться, що "положення статей 34 та 35 не перешкоджають застосуванню заборон чи обмежень на імпорт, експорт і транзит товарів відповідно до принципів суспільної моралі, публічного порядку та державної безпеки; захисту здоров'я та життя людей, тварин чи рослин; захисту національних багатств, які мають художню, історичну чи археологічну цінність; захисту промислової і комерційної власності. Такі заборони чи обмеження не є, однак, засобом дискримінації чи прихованого обмеження в торгівлі між державами-членами".

Цей перелік підстав є вичерпним, а самі підстави для введення заборон на засадах ст. 36 не мають комерційного характеру (справа 95/81 Commission V. Italy [1982]).

З іншого боку, друга частина ст. 36 містить застереження про необхідність об'єктивного обґрунтування при спробі захистити вітчизняного виробника.

Щодо вимог захисту суспільної моралі провідною є справа 34/79 Henn and Derby [1979], яка стосувалася імпорту до Великої Британії порнографічних матеріалів з Нідерландів. Суд ЄС підтримав позицію Великої Британії, митне законодавство якої забороняло ввіз до країни товарів, що мають непристойний характер, якщо вони потенційно пов'язані з "розбещенням". При цьому Суд ЄС урахував те, що у Великій Британії торгівля такою продукцією незалежно від того, де вона виробляється, є забороненою. Тому тут не йшлося про дискримінацію іноземних виробників.

Застереження стосовно публічного порядку застосовуються, коли виникає необхідність захистити права, пов'язані з суверенними інтересами держави. Зокрема у справі С-7/78 R v. Thompson йшлося про право держави карбувати монети.

Посилання на державну безпеку можуть бути виправданими у випадках, коли треба вдатися до заходів із подолання кризових явищ. Зокрема у справі С-72/83 Campus Oil Ltd. [1984] були визнані правомірними зобов'язання імпортерів нафти купувати частину нафтопродуктів у ірландської державної компанії з метою забезпечення стабільності надходжень нафти і підтримки національної нафтопереробної галузі.

Провідною щодо захисту здоров'я людей є справа 40/82 Commission v. UK (Newcastle Disease) [1982], яка стосувалась запровадження Великою Британією системи ліцензування імпорту пташиного м'яса та яєць. Суд ЄС визнав, що така система була рівнозначною забороні на імпорт м'яса та яєць з держав-членів ЄС. На думку Суду ЄС, тут йшлося радше не про охорону здоров'я, а про протекціонізм з боку Великої Британії за відсутності в країні обгрунтованої політики у цій сфері.

Питання захисту національних багатств, які мають художню, історичну чи археологічну цінність вирішено у Директиві 93/7 ЄЕС щодо повернення культурних об'єктів, які були протиправно вивезені з території держав-членів. У Додатку до цього документа міститься перелік національних багатств у контексті ст. 30 Договору про заснування ЄС.

Для захисту промислової і комерційної власності провідною є доктрина вичерпаних прав, яку розробив Суд ЄС. Суть її полягає у тому, що у разі виходу об'єкта права на інтелектуальну власність на внутрішній ринок наступає вичерпання права власника на його реалізацію. Тому правомірними будуть обмеження у торгівлі на підставі права на захист інтелектуальної власності лише тоді, коли товар ще не з'явився на ринку держави-члена. Суд ЄС застосував цю доктрину щодо авторських свідоцтв (справа (С-78/70 Deutsche Gramophon [19971], патентів (справа С-15/74 Centrafarm V. Sterlig Drug [1974], товарних знаків (справа С-16/74 Centrafarm V. Wmthrop [1974].

Ще один критерій для застосування таких норм був установлений Судом ЄС у зв'язку з тлумаченням ст. 295 Договору про заснування Європейського співтовариства (зараз – ст. 345 ДФЄС) щодо неприпустимості обмеження дії національних норм, які стосуються права власності (справа С-30/90 Commission v. United Kingdom).

Державні монополії (ст. 37)

У справі 155/73 Sacchi [1974] Суд ЄС визнав, що ст. 31 Договору про заснування Європейського співтовариства (зараз – ст. 37 ДФЄС) стосується тільки торгівлі товарами. Ст. 37 має на меті не заборонити монополії як такі, а не допустити дискримінації на спільному ринку з боку державних монополій.

Державна допомога (статті 107–109)

У справі 61/79 Denkavit [1980] Суд ЄС дав тлумачення державної допомоги, зазначивши, що ст. 87.1 (зараз – ст. 107.1 ДФЄС) посилається на рішення країн Співтовариства, якими вони відпо-

відно до власних економічних і соціальних цілей надають на основі односторонніх або самостійних рішень підприємствам або іншим особам ресурси або забезпечують переваги, призначені для заохочення досягнення запланованих економічних і соціальних цілей. Тим самим, державна допомога має розглядатися з функціональної точки зору як інструмент національної економічної і соціальної політики, що вимагає надання реальних і різноманітних вигід підприємствам чи особам.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >